Друзенко Геннадій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Друзенко Геннадій Володимирович
Геннадій Друзенко.jpeg
Народився 28 квітня 1972(1972-04-28) (49 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльність перекладач
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Нагороди
Відзнака Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції»
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Медаль «Захиснику України» (Міністерство оборони України)
Друзенко форум.jpg

Генна́дій Друзе́нко (нар. 28 квітня 1972(19720428), Київ) — український правник, громадський активіст. Голова правління Центру конституційного моделювання, учасник Революції гідності. Ветеран російсько-української війни[джерело?].

Життєпис[ред. | ред. код]

На початку січня 2021 року Геннадій Друзенко очолив новостворений Центр конституційного моделювання, що має на меті створити майданчик для обговорення та моделювання нової Конституції України[1].

У 2014 році Геннадій з друзями створили Перший добровольчий мобільний шпиталь (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова — найбільший неурядовий проект із залучення цивільних медиків до надання медичної допомоги в зоні проведення Операції Об'єднаних сил (до травня 2018 року — Антитерористична операція, АТО) в окремих районах Донецької та Луганської областей. Від серпня 2015 до серпня 2019 року Геннадій Друзенко був президентом ПДМШ ім. Миколи Пирогова і наразі очолює наглядову раду ПДМШ.

Від 18 червня 2014 р. до 16 липня 2015 р. працював на посаді першого і останнього Урядового уповноваженого з питань етнонаціональної політики[2].

У листопаді 2013 року Геннадій Друзенко разом з Олексієм Гончаруком відкрили першу в Україні практику в сфері права Європейського Союзу юридичної фірми Constructive Lawyers. Олексій Гончарук на той час був керуючим партнером компанії. Геннадій Друзенко приєднався як партнер — керівник практики в сфері права ЄС[3].

У 2011—2012 Геннадій Друзенко працював на посаді Координатора з регіонального розвитку в проекті USAID «Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність» (ЛІНК).

У 2010-11 роках очолював секретаріат Комітету Верховної Ради України з питань євроінтеграції.

У 2004—2010 роках (з перервою на навчання) — віце-президент Інституту європейської інтеграції в м. Ряшів.

У 2001—2004 роках був одним з керівників Центру європейського та порівняльного права Міністерства юстиції України.

У 1993—1995 роках після завершення Київського теологічного коледжу працював на посаді секретаря-референта Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка).

Освіта та наукові стажування:

У 2019-20 роках працював запрошеним дослідником у Центрі конституційної демократії Індіанського університету (США)[джерело?].

У 2010 році був запрошеним дослідником у Інституті міжнародного порівняльного права Макса Планка (Гайдельберґ, Німеччина).

У 2009-10 роках проводив наукові дослідження у Центрі Вудро Вільсона (Вашингтон, США) як фулбрайтівський науковець[4].

У 2006 році навчався в Українській школі політичних студій та був серед перших випусникиків УШПС[5].

У 2000 році завершив навчання в Українському центрі правничих студій Київського національного університету ім. Тараса Шевченка і отримав диплом магістра права з відзнакою[джерело?].

У 1995-99 роках навчався на юридичному факультеті Міжнародного науково-технічного університету, по завершенні якого отримав диплом бакалавра правознавства з відзнакою[джерело?].

Інші досягнення:

Геннадій Друзенко — співавтор законопроекту «Про процедуру підготовки проекту нової Конституції України».[6]

У 2004-10 роках очолював експертну групу з перекладу засновницьких договорів ЄС українською мовою. За його редакцією у 2010 році вийшов найповніший на сьогодні український переклад конституційних актів Європейського Союзу[7].

Автор більше сотні загальних та академічних публікацій українською, англійською, російською й іспанською мовами.[8]

Експертна сфера:

Питання конституційного дизайну, конституційного права, європейської інтеграції та релігійної свободи.[9]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. До відома: про прес-конференцію в прес-центрі агентства "Інтерфакс-Україна" на тему "Центр конституційного моделювання як лабораторія для пошуку шляхів виходу із конституційної кризи в Україні". Інтерфакс-Україна (uk). Процитовано 2021-01-31. 
  2. Кабінет Міністрів України - Про призначення Друзенка Г. В. Урядовим уповноваженим з питань етнонаціональної політики. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 2020-12-04. 
  3. Команда. web.archive.org. 2014-07-16. Процитовано 2020-12-04. 
  4. Gennadiy Druzenko | Wilson Center. www.wilsoncenter.org (en). Процитовано 2020-12-04. 
  5. Українська школа політичних студій. www.usps.org.ua. Процитовано 2020-12-04. 
  6. Проект Закону про процедуру підготовки проекту нової Конституції України. Процитовано 2020-08-10. 
  7. Druzenko, Gennadiy. КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (en). Процитовано 2020-12-04. 
  8. Gennadiy Druzenko - Academia.edu. independent.academia.edu. Процитовано 2020-12-04. 
  9. Експертна дискусія «Чи потрібна нова Конституція?» | Громадський Простір. www.prostir.ua (uk). Процитовано 2020-08-21. 

Посилання[ред. | ред. код]