Дубрівка (Хустський район)
| село Дубрівка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Закарпатська область | ||||
| Район | Хустський район | ||||
| Тер. громада | Іршавська міська | ||||
| Код КАТОТТГ | UA21120130060043005 
| ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1447 | ||||
| Населення | 1131 | ||||
| Площа | 1,79 км² | ||||
| Густота населення | 632 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 90133 | ||||
| Телефонний код | +380 3144 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°18′23″ пн. ш. 23°5′0″ сх. д. / 48.30639° пн. ш. 23.08333° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
147 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 90133, Закарпатська обл., Іршавський р-н, с. Мала Розтока, 151 | ||||
| Карта | |||||
  Дубрівка | |||||
 Дубрівка | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Дубрівка — село в Україні, у Закарпатській області, Хустському районі.
Село входить до складу Іршавської міської громади. Розташована на правому березі річки Боржави, на шосейному шляху Іршава — Кушниця, за 4 км від центру громади. Залізнична станція на вузькоколійці Берегове — Кушниця. Населення — 1131 чоловік.
У Дубрівці є школа 1-3 ступенів, клуб, бібліотека. За радянських часів збудовано 135 будинків, нове приміщення школи та ін. громадські споруди.
У щиті, розтятому на золоте і синє поля, три листки дуба, розділені на зелене і золоте, поверх яких два жолуді в обернених кольорах. Жолуді та листки дуба є номінальними символами і вказують на назву села (герб є промовистим).[1]
Першим поселенцем був Мельник Данило, який доглядав за лісом, дбав про його мешканців. Данило мав єдину сестру, яку звали Боржавою.
Одного разу вирішив Данило побудувати село. Сестра не погодилася з його думкою, бо сама хотіла стати засновницею. Боржава поселилася між двома берегами, проте вона мала двох дочок. На правому боці жила старша дочка, а на лівому — молодша. Данило більш любив молодшу племінницю, тому вирішив приєднати її до себе. Боржава дуже розгнівалася і дала слово, що більше не прийме свою дочку. Навіть з сестрою заборонила бачитися. І вже через багато років, коли і на правому, і на лівому берегах поселилися люди, сестер поєднав міст.
Річку, яка розділяла два береги, назвали на честь матері дочок — Боржавою. Село, де жила старша сестра назвали Великою Розтокою, а село, де жила менша сестра — Малою Розтокою. Місцевість, де жив Данило, назвали Дубрівкою.
Вперше село згадується в писемних джерелах 1447 року.
Cserhalom, Dobroka (в угорських джерелах), Doubravka nad Borzavov (в чехословацьких джерелах).
В західній околиці Дубрівки, в урочищі Могилки — кургани куштановицької культури.
За переказами старожила, село спочатку знаходилося на пагорбі «Гора». До 1918 року, село називалося «Дубрівка над Боржавою». У Дубрівці жили русини та євреї. Найбагатшим євреєм був Амбруш. Населення села займалося землеробством та скотарством. Але історичних документів, які відображали події 15-16 ст. не збереглося. Тому мало відома історія цього періоду нашого села. Та відомо, що в селі була церква, про це свідчить запис у книзі М.Лучкая « Дубрівка хай буде матірною церквою, філіями хай будуть Іршава та Осій.»
На околиці села знаходиться цегельний завод, який працює на основі Приборжавського філіалу. А біля заводу є штучне озеро, яке має назву «Кар'єр».
Колись давно, на тому місці, люди брали червону глину, для виготовлення цегли. Внаслідок цього і утворилося це озеро.
Під час фашистської окупації з села було вивезено понад 240 чоловік на каторжні роботи до Німеччини та Угорщини.
25 жовтня 1944 року Дубрівку визволено від окупації, 26 селян вступило добровольцями в Червону Армію.
Церква Різдва пр. богородиці. 1821.
У 1692 р. матірна церква була в Дубровці, а філія — в Іршаві. У 1797 р. згадують маленьку дерев'яну церкву. На початок XX ст. в селі було 595 вірників.
Теперішня церква — мурована базиліка гарних пропорцій, споруджена за священика Луки Васька. Можливо, 1821 р. є початком робіт, оскільки названо і 1828 як рік будівництва храму. У 1991 р. церкву повернуто греко-католикам.
Обслуговує громаду о. Іван Кіш. Поряд — дерев'яна одноярусна каркасна дзвіниця з двома дзвонами. На малому дзвоні — напис: «+ С: В: POSSESSIO DOBRKA ANNO 1793»
Церква Різдва пр. богородиці. 1995.
Дерев'яну церкву Різдва пр. богородиці, збудовану в 1926 р., у 1992 р. обмуровали стінами нової цегляної церкви і розібрали.
Нова церква має форму базиліки з високою бароковою вежею на західному фасаді, притвори обабіч нави увінчано бароковими главками. Довжина церкви становить 25 м, ширина — 11 м, висота вежі — 26 м. Церкву збудували на кошти мешканців села. Ділянку землі при старій трасі виділив І. Демчик.
Будівельні роботи розпочали в 1990 p., a завершили будівництво, яке очолював Василь Скоблей, у 1994 р. Ікони намалював Іван Андрішко з Приборжавського в 1998 р., а іконостас встановили в 1999 р.
Організували і спрямовували непросту справу спорудження церкви нині покійні священик Іван Бобіта та куратор Андрій Луцанич. Першим священиком у новій церкві став о. Дмитро Булатко. У 1998 р. біля церкви місцеві майстри спорудили муровану дзвіницю.
Жіночий Свято-Іоанно-Предтеченський жіночий монастир Мукачівської єпархії Української Православної Церкви. Засновником церкви і скиту святого Іоанна Предтечі, що знаходиться на околиці села Дубрівка — був о. Феодосій — Георгій (Юрій) Боршош — уроджениць села Великі Ком'яти. У 1924 р.о. Феодосій звернувся до владики з проханням дозволити йому будівництво чоловічого скиту на честь Іоанна Предтечі. Одержавши благословіння владики, о. Феодосій підшукав недалеко від села зручне місце в урочищі «Гора», купив у Василя Білака невелику земельну ділянку й у вересні 1925 р. розпочав будівництво. Фундамент мурували з каменю, який брали на території майбутнього монастиря. А на весні 1926 р. заходилися вималювати цеглу, а воду доводилося возити в бочках за кілька кілометрів.
Будівництво храму було закінчено в 1935 році. В 1940—1941 рр.церкву розмалював художник Федір Гогола з Білок. В 1959—1960 рр.монастир було закрито. . В 1991 році відремонтовано стараннями та працею о. Дмитра Булатка (зараз покійного). До відновлення монастиря доклала зусиль і ігуменія Феодосія (зараз теж покійна) з 14 сестрами. В 1998 році монастир відновили.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1137 осіб, з яких 555 чоловіків та 582 жінки.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1131 особа.[3]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,20 % |
| російська | 0,53 % |
| угорська | 0,18 % |
| білоруська | 0,09 % |
- в урочищі Могилки — кургани куштановицької культури.
- штучне озеро, яке має назву «Кар'єр».
- Жіночий Свято-Іоанно-Предтеченський жіночий монастир
- храм Різдва пр. богородиці. 1821.
- ↑ Три села Іршавської громади отримали власну символіку
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- Погода в селі [Архівовано 6 листопада 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
