Перейти до вмісту

Мала Розтока

Координати: 48°17′34″ пн. ш. 23°5′10″ сх. д. / 48.29278° пн. ш. 23.08611° сх. д. / 48.29278; 23.08611
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Мала Розтока
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Хустський район
Тер. громада Іршавська міська
Код КАТОТТГ UA21120130150040232 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Населення 505
Площа 0,79 км²
Густота населення 646 осіб/км²
Поштовий індекс 90133
Телефонний код +380 3144
Географічні дані
Географічні координати 48°17′34″ пн. ш. 23°5′10″ сх. д. / 48.29278° пн. ш. 23.08611° сх. д. / 48.29278; 23.08611
Середня висота
над рівнем моря
132 м
Місцева влада
Адреса ради 90133, Закарпатська обл., Іршавський р-н, с. Мала Розтока, 151
Карта
Мала Розтока. Карта розташування: Україна
Мала Розтока
Мала Розтока
Мала Розтока. Карта розташування: Закарпатська область
Мала Розтока
Мала Розтока
Мапа
Мапа

Мала́ Розто́ка — село в Україні, у Закарпатській області, Хустському районі. Входить до складу Іршавської міської громади.

Історія

[ред. | ред. код]

Вперше згадується у 1631 році. Назви: Gazlo, Alsorosztoka, Rosztoka (угорською), Rostoka, Szőllősrosztoka, Ugoca Rostoka (Угочанська Розтока).

Прихід чехословацької влади вніс свої корективи у звичне життєве русло селян. Із цього часу діти мали змогу навчатися в народній школі, де викладання повністю велося рідною мовою. Ця школа знаходилася в селі М. Розтока (тодішня назва Севлюш-Розтока) і була збудована народним методом. В одній кімнаті було класне приміщення, а в іншій - жив учитель. У цій будівлі зараз знаходиться сортодільниця. Учнями школи були діти двох сіл (Малої та Великої Розток). Школа була восьмикласною, тобто давала добрі знання з різних наук.

У селі розташована Свердловина № 1 — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Церква Вознесіння Господнього (1858 р.)

[ред. | ред. код]

Про історію кам’яної базилічної церкви розповідають тексти на зворотному боці іконостаса. Згідно з текстом на іконі Ісуса Христа:

В честь и хвалу стыя Тройцы, и во славу славнаго Вознесенїя Гсда нашего Іисуса Хрста начася созиданїе Храма сего 1848го года во Царствованїе Францъ Іосифа; во владычествованїе же еппа Васілїя Поповича, при наместнику Васілїи Васько и парохі Іоанні Стецовичъ и сотрудниціхъ Павлі Петрише, Феодорі Петрашко, Стефані Жабко и Георгїи Рацинъ благословися 1858го года.

Текст на звороті ікони Богоматері повідомляє:

Мальоваїе собыстся под оуправительст[в]омъ еппа Стефана Панковичъ, и его соизволенїемъ благословися іконостас чрез г.Александра Фанковичъ намісника Бережавы. Малеванїе сталося за Феодосїя Поповичъ, и при попечителехъ Георгїи Рацинъ и Стефане Жабко; не дожившихъ іконовъ благословенїя, но прежде в вічный покой преставиввшихся; которымъ въ наслідники осталися. Г.Евгеній Зомборі въ качестві вмісто пароха. Попечителями же: вышепомянутый Феодоръ Петрашко, съ помощникомъ Петромъ Рацин. Півцемъ тогда былъ Іоаннъ Паукъ. Блсвенїе іконовъ бысть на Вознесенїе Гсда Θго (9) Мая 1868го года. Маляри были: Г.Фердїнандъ Выдра и Іоаннъ Ваійрихъ; а золотильщик Францъ Поволный. Писахъ шs z AWξИ (1868) года. Петръ Моісей малярству быхъ предуготовникъ MDCCCLXVIII.

На звороті “Тайної вечері” вирізано – A. D. 1862. У 1937 р. зроблено ремонт зовнішніх стін. У 1976 р. зусиллями кураторів Михайла Мелая та Івана Корпоша замінено бляшане покриття дахів, очищено і пофарбовано іконостас, а Іван Калинич організував заливку нової мозаїчної підлоги.

Розписи Ф. Видри та І. Вайріха закінчені в 1866 р. Улітку 1982 р. розписи оновили Василь і Михайло Павліщуки та Василь Балог. У 1996 р. місцеві майстри Іван Березнай, Іван Костак та Юрій Микула та інші замість дерев’яної дзвіниці збудували муровану, а також муровані ґанки при західному та південному входах до церкви. Ці ж майстри збудували в селі в 1994 р. на місці дерев’яної каплички з хрестом муровану каплицю Вознесіння Господнього.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 445 осіб, з яких 216 чоловіків та 229 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 510 осіб.[2]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,80 %
російська 0,20 %

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]