Мала Розтока
| село Мала Розтока | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Іршавський район |
| Громада | Іршавська міська |
| Код КАТОТТГ | UA21120130150040232 |
| Основні дані | |
| Населення | 510 |
| Площа | 0,79 км² |
| Густота населення | 646 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 90133 |
| Телефонний код | +380 3144 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°17′34″ пн. ш. 23°05′10″ сх. д. / 48.29278° пн. ш. 23.08611° сх. д.Координати: 48°17′34″ пн. ш. 23°05′10″ сх. д. / 48.29278° пн. ш. 23.08611° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
132 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 90133, Закарпатська обл., Іршавський р-н, с. Мала Розтока, 151 |
| Карта | |
  Мала Розтока | |
 Мала Розтока | |
| Мапа | |
| |
Мала́ Розто́ка — село в Україні, у Закарпатській області, Хустському районі. Входить до складу Іршавської міської громади.
Історія[ред. | ред. код]
Вперше згадується у 1631 році. Назви: Gazlo, Alsorosztoka, Rosztoka (угорською), Rostoka, Szőllősrosztoka, Ugoca Rostoka (Угочанська Розтока) (чсл).
Прихід чехословацької влади вніс свої корективи в звичне життєве русло селян. З цього часу діти мали змогу навчатися в народній школі, де викладання повністю велося рідною мовою. Ця школа знаходилась в селі М. Розтока (тодішня назва Севлюш-Розтока) і була збудована народним методом. В одній кімнаті було класне приміщення, а в іншій - жив учитель. В цій будівлі зараз знаходиться сортодільниця. Учнями школи були діти двох сіл(Малої та Великої Розток). Школа була восьмикласною, тобто давала добрі знання з різних наук.
Церква Вознесіння Господнього. 1858.
Про історію кам’яної базилічної церкви розповідають тексти на зворотному боці іконостаса. Згідно з текстом на іконі Ісуса Христа:
В честь и хвалу стыя Тройцы, и во славу славнаго Вознесенїя Гсда нашего Іисуса Хрста начася созиданїе Храма сего 1848го года во Царствованїе Францъ Іосифа; во владычествованїе же еппа Васілїя Поповича, при наместнику Васілїи Васько и парохі Іоанні Стецовичъ и сотрудниціхъ Павлі Петрише, Феодорі Петрашко, Стефані Жабко и Георгїи Рацинъ благословися 1858го года.
Текст на звороті ікони Богоматері повідомляє:
Мальоваїе собыстся под оуправительст[в]омъ еппа Стефана Панковичъ, и его соизволенїемъ благословися іконостас чрез г.Александра Фанковичъ намісника Бережавы. Малеванїе сталося за Феодосїя Поповичъ, и при попечителехъ Георгїи Рацинъ и Стефане Жабко; не дожившихъ іконовъ благословенїя, но прежде в вічный покой преставиввшихся; которымъ въ наслідники осталися. Г.Евгеній Зомборі въ качестві вмісто пароха. Попечителями же: вышепомянутый Феодоръ Петрашко, съ помощникомъ Петромъ Рацин. Півцемъ тогда былъ Іоаннъ Паукъ. Блсвенїе іконовъ бысть на Вознесенїе Гсда Θго (9) Мая 1868го года. Маляри были: Г.Фердїнандъ Выдра и Іоаннъ Ваійрихъ; а золотильщик Францъ Поволный. Писахъ шs z AWξИ (1868) года. Петръ Моісей малярству быхъ предуготовникъ MDCCCLXVIII.
На звороті “Тайної вечері” вирізано – A. D. 1862. У 1937 р. зроблено ремонт зовнішніх стін. У 1976 р. зусиллями кураторів Михайла Мелая та Івана Корпоша замінено бляшане покритя дахів, очищено і пофарбовано іконостас, а Іван Калинич організував заливку нової мозаїчної підлоги.
Розписи Ф. Видри та І. Вайріха закінчені в 1866 р. Влітку 1982 р. розписи оновили Василь і Михайло Павліщуки та Василь Балог. У 1996 р. місцеві майстри Іван Березнай, Іван Костак та Юрій Микула та інші замість дерев’яної дзвіниці збудували муровану, а також муровані ґанки при західному та південному входах до церкви. Ці ж майстри збудували в селі в 1994 р. на місці дерев’яної каплички з хрестом муровану каплицю Вознесіння Господнього.
У селі розташована Свердловина № 1 — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 445 осіб, з яких 216 чоловіків та 229 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 510 осіб.[2]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,80 % |
| російська | 0,20 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Фотографії села
- Виробництво з граніту у Малій Розтоці [Архівовано 17 липня 2019 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
