Дукин Микола Володимирович
| Дукин Микола Володимирович | |
|---|---|
| Народився |
21 грудня 1905 або 1905[1] Балаклія, Зміївський повіт, Харківська губернія, Російська імперія |
| Помер |
1943[1] ГУЛАГ[d], СРСР |
| Діяльність | журналіст, письменник, перекладач |
| Галузь | творче та професійне письмоd[1] і перекладацтво[d][1] |
| Знання мов | українська[1] і російська[1] |
Микола Володимирович Дукин (21 грудня 1905, сл. Балаклія Харківська губернія, тепер м. Балаклія — пом. 1943, концтабір ГУЛАГ СРСР) — український письменник, перекладач доби Розстріляного Відродження. Один з лідерів літературного об'єднання «Плуг». Жертва сталінського терору.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в українській купецькій родині Володимира та Анастасії Дукиних. Мав четверо рідних братів та сестер і двоє зведених. Батько утік з Добровольчою армією до Донецька 1920, де помер. Тоді ж Микола Дукин їде до Харкова на навчання у педтехнікумі. 1924 — перше оповідання «Пасинки степу» надруковано у журналі «Плуг» (з епіграфом із Павла Тичини). Отримав протекцію впливового літератора Сергія Пилипенка. З 1927 писав нариси, рецензії, статті, стає професійним письменником. Увійшов до кола молодих поетів — Тереня Масенка, Петра Дорошка, Ігоря Муратова, Володимира Сосюри, Володимира Владка, Миколи Трублаїні. Особлива творча дружба з поетом Андрієм Панівим.
Перша книжка — збірка оповідань «Матіола» (1928).
Творам Миколи Дукина притаманний особливий ліризм та психологізм, гостра сюжетність, динамічність оповіді.
Перекладацтво[ред. | ред. код]
Активно перекладав з російської літератури (Микола Чернишевський, Федір Панфьоров, Олександр Пушкін, Михайло Лермонтов, Аркадій Гайдар). Останні переклади з російської — Юрія Тинянова «Пушкін» (1937) та Галини Серебрякової «Юність Маркса». Невдовзі все це було обернуто політичним звинуваченням у «шкідництві», російські переклади стали одним з обвинувальних пунктів кримінальної справи проти Дукина 1938 року.
Репресії[ред. | ред. код]
Заарештований 21 березня 1938 року НКВС СРСР за стандартним звинуваченням: шпигунство, терористична діяльність. Одночасно заарештований письменник Гордій Коцюба — товариш Дукина, за кілька тижнів — Микола Вороний. Після п'яти місяців тортур (катував оперуповноважений 2 Відділу УГБ НКВС по Харківський області тов. Мікоткін) — засуджений та засланий до концтабору «Онеглаг» в Архангельській області РРФСР.
За легендою КДБ СРСР, помер від сухот у 1943 році. Реабілітований 1957 року. Через три роки вийшла друком його книжка «Матіола».
Джерела[ред. | ред. код]
- Дукина Наталія Миколаївна На добрий спомин…: повість про батька / Наталка Дукина; передм. К. Х. Балабухи. — Харків: Видання журналу «Березіль», 2002. — 592 с.