Дурач Теодор
| Дурач Теодор | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | Profesor |
| Народився |
9 лютого 1883 Чупахівка, Охтирський район, Богодухівська округа, Харківська губернія, Російська імперія |
| Помер |
12 травня 1943 (60 років) Варшава, Генеральна губернія, Третій Рейх |
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща |
| Діяльність | адвокат |
| Alma mater | Імператорський Харківський університет |
| Знання мов | польська |
| Заклад | Імператорський Харківський університет |
| Членство | League for the Defense of Human and Civic Rightsd |
| Партія | Польська робітнича партіяd і Комуністична партія Польщі |
| Нагороди |
 |
Теодор Франтішек Дурач (пол. Teodor Duracz; нар. 9 лютого 1883, Чупахівка, Охтирський район, Сумська область — пом. 12 травня 1943, Варшава, Польща) — правник, адвокат, член Української Центральної Ради, польський комуністичний діяч.
Навчався у Охтирській гімназії, юридичному факультеті Харківського університету (1904—1908). У 1905 р. заарештовувався. Після закінчення університету в 1908 р. працював у с. Олександрівка Херсонської губернії. Член Польської партії соціалістичної-лівиці. 1917 р. — член Української Центральної Ради. Кандидат в депутати Всеросійських Установчих Зборів від Київської губернії за списком РСДРП(б), СДКПіЛ та ППС-лівиці. З кінця 1917 р. — комісар польських справ Донецько-Криворізької Республіки та редактор газети цього ж комісаріату . З серпня 1918 р. — у Польщі. Член Комуністичної партії Польщі.
Агент радянської розвідки у Польщі. Офіційно у 1922—1937 рр. — юрист торговельного представництва СРСР у Варшаві. Співробітник Міжнародної організації допомоги революціонерам. Одночасно був приватним адвокатом. Був захисником у кількох процесах проти комуністів та радянських шпигунів у польських судах. У 1930-х рр. — віце-голова прокомуністичної Ліги оборони прав людини та громадянина. 1941 р., з початком радянсько-німецької війни його квартира у Варшаві була головним пунктом збору для радянських диверсантів.
У березні 1943 р. заарештований та страчений гестапо.
Памʼять[ред. | ред. код]
Після завершення Другої світової війни його імʼям було названо чимало вулиць та площ, а також Центральна правнича школа. До 2011 року імʼя Теодора Дурача носила школа № 69 м.Варшави.
Праці[ред. | ред. код]
- Duracz T. Mowy obroncze. (Material zebra i objasnieniami opatrzyl Adam Wendel), Ksiazka i Wiedza, 1959, 160 s.
Джерела[ред. | ред. код]
- Biuro Edukacji Publicznej IPN «Teodor Franciszek Duracz (1883—1943)» [Архівовано 11 грудня 2008 у Wayback Machine.] — informacja historyczna
- Adwokat Duracz, agentem bolszewickim, «Walka z bolszewizmem» (1930), z.29.
- Słownik biograficzny działaczy polskiego ruchu robotniczego, t. 1, Warszawa 1978.
- Barcikowski W., Spychalski M. Teodor Duracz: 1883—1943, nakładem Komitetu Uczczenia Pamięci Teodora Duracza, 1948, 76 s.
- Duraczowa R. Teodor Duracz: jakim go widze, Warszawa, 1972.
- Archiwum Akt Nowych, zespoł 1244/0