Діатессарон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Діатессарон (дав.-гр. Διὰ τεσσάρων, дослівно: «через чотири»[1], сир. ܐܘܢܓܠܝܘܢ ܕܡܚܠܛܐ, Ewangeliyôn Damhalltê — «Євангеліє змішаних [читань]»), — назва євангельської гармонії, складеної в останній третині II століття Татіаном, мабуть, у Римі. Представляв собою єдине оповідання про Ісуса Христа, складене на основі хронологічної канви Євангелія від Івана, з додаванням матеріалу інших синоптичних Євангелій і, ймовірно, апокрифів («Євангеліє Євреїв»), виключаючи при цьому повтори і узгоджуючи паралельні місця.

Діатессарон набув значного поширення по всьому християнському світі; до V століття він був стандартним текстом Сирійської православної церкви і використовувався ще кілька століть потому. Імовірно, перші переклади Євангелія на сирійську, латинську та вірменську мови зроблені саме з Діатессарону. В Європі євангельські гармонії створювалися та переписувалися аж до початку XV століття. Однак, в силу ряду причин, оригінальний текст Діатессарону не зберігся, єдиний короткий фрагмент (14 рядків грецького тексту) III століття виявлений при розкопках 1933 року в Дура-Европос, Ірак. Свідоцтва Діатессарону найкраще збереглися на Сході (арабський, вірменський та перський переклади із сирійської мови). Західна латинська традиція, імовірно, також зберегла деякі Татіанові читання.

Діатессарон — одне з найважливіших свідчень побутування текстів Нового Завіту у II столітті; його текст зберігає сліди ранньохристиянської традиції, відкинутої при формуванні євангельського канону. Реконструкція тексту надзвичайно ускладнена, ведуться дискусії щодо початкової мови укладання гармонії (давньогрецька або сирійська) і богословських особливостей тексту. Видання вірменського, арабського і латинського тексту гармонії виходили з XIX століття, в 1967 опублікована реконструкція імовірного сирійського тексту.

Археологічна знахідка тексту «Діатессарону»[ред.ред. код]

Пергамент 24 із Дура-Европос III століття — єдиний збережений текст Діатессарону. Факсимільне відтворення 1935 року

У 1933 при розкопках міського валу Дура-Европос професором Єльського університету К. Хопкінсом випадково знайдений обривок пергаменту площею близько 4 квадратних дюймів (26 см²), на одній стороні якого містилося 15 рядків більш-менш збереженого грецького тексту, 14 з них піддавалися прочитанню. Він був досить швидко опізнаний як частина саме Діатессарону і точно датований: вал був споруджений в 254, місто впало під натиском персів у 256-257; отже, фрагмент з Дура-Европос відстояв від первинної версії Татіана не більше ніж на 80 років. Фрагмент був ототожнений та виданий Карлом Крелінгом у 1935 і перевиданий в працях археологічної експедиції, що вийшли в 1959. Крелінг вважав, що пергаментний сувій, залишком якого був знайдений фрагмент, використовувався при богослужіннях, і був переписаний приблизно до часу спорудження в Дура-Европос церкви, тобто між 225-235; Опізнання та датування було одностайно прийнята вченим світом.

Ліва сторона фрагмента пошкоджена, втрачено по 6-7 букв у кожному рядку. Велика частина змісту, однак, відновлена з великою впевненістю: це був фрагмент, в якому Йосип Ариматейський клопотав про видачу тіла розп'ятого Христа. Виявилося, що це було гармонійне поєднання наступних біблійних текстів: Мт. 27: 56-58, Мк. 15: 40-42, Лк. 23: 49-51, Ів. 19:38 [6].

Найбільш примітною особливістю цього тексту є фраза на самому початку фрагмента про «дружин тих, що слідували за Ісусом» із Галілеї, відповідностей якої немає в жодному грецькому рукописі, але вони є в палестино-сирійському лекціонарії та старолатинському тексті Кольбертінського кодексу.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мецгер, 2001, с. 115

Література[ред.ред. код]

  • Дойель, Лео. Завещанное временем. Поиски памятников письменности / Пер. с англ. Э. А. Маркова; Пред., науч. ред. Я. В. Василькова. — М.: Наука, Гл. ред. вост. лит., 1980. — 728 с. — (Культура народов Востока).
  • Евсевий Памфил, еп. Церковная история. — М. : Православный Свято-Тихоновский богословский институт, 2001. — 608 с. — ISBN 5-7429-0109-7.
  • Мецгер, Брюс. Канон Нового Завета: возникновение, развитие, значение / Пер. с англ. Д. Гзгзян. — Изд. 3-е. — М.: Библейско-богословский ин-т св. ап. Андрея, 2001. — 331 с. — (Современная библеистика). — ISBN 5-89647-030-4.
  • Мецгер, Брюс. Ранние переводы Нового Завета. Их источники, передача, ограничения / Пер. с англ. С. Бабкиной. — Изд. 2-е. — М.: Библейско-богословский ин-т св. апостола Андрея, 2004. — 552 с. — (Современная библеистика). — ISBN 5-89647-024-X.
  • Ортис де Урбина, Игнасио. Сирийская патрология = Patrologia Syriaca / Пер. с лат. М. В. Грацианского. — М.: ПСТГУ, 2011. — 283 с. — ISBN 978-5-7429-0628-5.
  • Пигулевская, Н. В. Культура сирийцев в средние века. — М.: Наука, 1979. — 272 с. — (Культура народов Востока).
  • Рузер, С. Ветхозаветные цитаты в старо-сирийских Евангелиях: влияние традиции из Пешитты и нужды герменевтики // XIX Ежегодная богословская конференция ПСТГУ: Материалы. Том I. — 2008. — С. 160—169.
  • Шафф Ф. История христианской церкви / Пер. Рыбаковой О. А. — Изд. 2-е. — СПб. : Библия для всех, 2010. — Т. II. Доникейское христианство. 100—325 г. по Р. Х. — 592 с. — 999 экз. — ISBN 9785457372450.
  • Burkitt, F. C. The Religion of the Manichees: Donnellan Lectures for 1924. — Cambridge: the University Press, 1925. — 146 p.
  • Kahle, Paul E. The Cairo Geniza. — London: British Academy, 1947. — 247 p.
  • Petersen, William Lawrence. Tatian's Diatessaron: Its Creation, Dissemination, Significance, and History in Scholarship. — Leiden: Brill, 1994. — 555 p. — (Supplements to Vigiliae christianae, 25). — ISBN 9789004094697.