Перейти до вмісту

Діоніз Блашкович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Діоніз Блашкович
Народився2 серпня 1913(1913-08-02)[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Яблониця (округ Сениця), Сениця, Словаччина[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер17 листопада 1998(1998-11-17)[1] (85 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Братислава, Словаччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Чехословаччина[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьлікар, педагог, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьвірусологія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Коменського і First Faculty of Medicine, Charles Universityd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУніверситет Коменського Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоПольська академія наук і Леопольдина Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадачлен парламенту[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКомуністична партія Словаччини[d] і Комуністична партія Чехословаччини Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Державна премія Клемента Готвальда

Діоніз Блашкович (2 серпня 1913, Яблонець — 17 листопада 1998, Братислава) — чехословацький і словацький мікробіолог та вірусолог, доктор медичиних наук, член Чехословацької академії наук, президент Словацької академії наук (1961-1965), депутат комуністичного Національного зібрання Чехословаччини, експерт Всесвітньої організації охорони здоров'я. Учасник Словацького повстання 1944 року. Засновник словацької та чеської наукової школи в галузі вірусології.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Навчався в Братиславській класичній гімназії, яку закінчив 1931 року. Потім за одними даними навчався в Словацькому університеті в Братиславі, який закінчив у 1939 році[4]. За іншим джерелом навчався в Карловому університеті під керівництвом засновника чеської мікробіології Івана Гонла[en], який закінчив у 1937 році. Наступні 2 роки був асистентом директора Інституту бактеріології і серології Карлового університету Франтішека Паточки[en][5].

У 1939—1944 роках працював старшим дослідником у Інституті гігієни Словацького університету. Улітку 1944 року його мобілізували до армії. Під час Словацького повстання 1944 року перейшов на бік повсталих разом зі своїми співробітниками. Організував гігієнічно-протиепідемічну станцію в рамках медичної частини 1-ї Чехословацької армії в Банській Бистриці[5].

1945 року здобув габілітацію в Карловому університеті[5]. У 1947—1952 роках завідував віддліом мікробіології та епідеміології Державного інституту охорони здоров'я[4].

Блашкович був одним з 40 академіків-засновників Чехословацької академії наук у 1952 році, а також був серед співзасновників Словацької академії наук 1953 року. Разом зі званням академіка він здобув ступінь доктора медичних наук. У 1952—1970 роках Блашкович був членом Президії Чехословацької академії наук, зокрема в 1961—1965 роках її першим віцепрезидентом, а 1966—1970 років — просто віцепрезидентом. Паралельно він мав високі посади в Словацькій академії наук: у 1953—1959 і в 1966—1970 роках він був її першим віцепрезидентом, а 1961—1965 — її президентом[5].

У 1953 році Блашкович очолив Інститут вірусології Чехословацької академії наук[4]. Цей інститут він створив 1952 року як Словацький центральний біологічний інститут, а вже за рік перетворив його на перший інститут вірусології в Центральній Європі. Блашкович беззмінно очолював Інститут вірусології до 1978 року[5].

У 1954—1960 роках обирався депутатом Національного зібрання Чехословаччини[en][6].

Помер 1998 року. Після його смерті було створено Міжнародну фундацію Діоніза Блашковича[5].

Науковий внесок

[ред. | ред. код]

Блашкович вважається засновником вірусології в Чехословаччині як окремої галузі досліджень. Попри свою велику науково-адміністративну працю, він не припиняв і наукових досліджень[5]. Його праці були присвячені питанням харчової та медичної вірусології, зокрема дослідженням циркуляції у природі вірусів грипу та кліщового енцефаліту, вивченню патогенних бактерій[7].

Був засновником міжнародного наукового журналу «Acta virologica», а з 1957 року — його головним редактором. Його також вважають засновником вірусологічної школи в Чехії та Словаччині.[5].

У 1963—1966 роках був обраний генеральним секретарем Міжнародної ради наукових об'єднань. Був експертом ВООЗ з 1963 року[5].

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]
  • Державна премія Чехословаччини (1951)
  • Медаль імені Я. Пуркінє Чехословацького медичного товариства
  • Іноземний член АН СРСР (1966)
  • Член Національної академії наук США (1967)
  • Член Австрійської академії наук (1968)
  • Член Польської академії наук (1977)
  • Член Нью-Йоркської академії наук
  • Член Німецької національної академії наук Леопольдіни

Наукові праці

[ред. | ред. код]

Блашкович був автором понад 170 наукових і понад 500 науково-популярних публікацій.

Деякі праці:

  • Blaškovič, D. Ein Beitrag zur systematischen Einreihung des Perezschen Coccobacillus foetidus ozaenae und zur Frage der Ätiologie der Ozaena. Zeitschr. f. Hygiene. 126, 190–204 (1944). https://doi.org/10.1007/BF02284405
  • Blaskovic D, Salk JE. A Method Applicable to the Standardization of Influenza Virus Vaccines. Proceedings of the Society for Experimental Biology and Medicine. 1947;65(2):352-359. doi:10.3181/00379727-65-15958 (англ.)
  • Blaškovič, D. (1961), TICK-BORNE ENCEPHALITIS IN EUROPE: SOME ASPECTS OF EPIDEMIOLOGY AND CONTROL. Transactions of the New York Academy of Sciences, 23: 215—232. https://doi.org/10.1111/j.2164-0947.1961.tb03116.x (англ.)
  • Dionýz Blaškovič. (1963) Koloběh virusů, 110 с.(чес.)
  • D. Blaškovič. (1955) Laboratórne metódy vo virológii
  • D. Blaškovič. Prírodné ohniská nákaz (1956)
  • D. Blaškovič. Otázky experimentálnej patogenézy a rezistencie organizmu voči chrípkovej infekcii virusmi zo skupiny A-FE (1958)
  • Blaškovič, D., Raus, J.:An attempt to induce L-forms of bacteria in vivo. I. Passive and active immunization of white rats. Fol. microbiol. 4: 262, 1959.
  • Blaškovič, D., Raus, J. An attempt to induce L-forms of bacteriain vivo . Folia Microbiol 5, 21–28 (1960). https://doi.org/10.1007/BF02930893
  • Rada, B., Blaškovič, D., Šorm, F. et al. The inhibitory effect of 6-azauracil riboside on the multiplication of vaccinia virus. Experientia 16, 487–488 (1960). https://doi.org/10.1007/BF02158350
  • D. Blaškovič. Význam cielenej imunizácie domácich zvierat pre prípadné ohniská kliešťovej encefalitídy (1962),
  • D. Blaškovič. Ticks as Virus vectors in Eastern Europe (New York 1963)
  • Link, F., Blaškovič, D. & Raus, J. Effect of an Exogenous Interferon on Experimental Influenza Virus Infection and Interferon Production in White Mice. Nature 197, 821–822 (1963). https://doi.org/10.1038/197821a0
  • D. Blaškovič. Methods of Virology (New York 1967)
  • D. Blaškovič. Základy lekárskej virológie s dodatkem Lekársky význam chlamídií, rickettsií a mykoplaziem (1978)
    • dodatkovou část rozšířil a vydal 1982 v Oxfordu)
  • D. Blaškovič, M. Kańtoch[pl]. Virusologia lekarska. Varšava, 1991(пол.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б http://biography.hiu.cas.cz/Personal/index.php?curid=41735
  2. ↑ а б Studenti pražských univerzit 1882–1945
  3. ↑ а б в Evidence zájmových osob StB
  4. ↑ а б в Блашкович Диониз / Т. П. Бабий, Л. Л. Коханова, Г. Г. Костюк [и др.] // Биологи: биогр. справ. — К., 1984 .— С. 73(рос.)
  5. ↑ а б в г д е ж и к Martin Kučera. BLAŠKOVIČ Dionýz 2.8.1913-17.11.1998. Biografický slovník(чес.)
  6. ↑ akad. Dionýz Blažkovič. Parlament České republiky, Poslanecká sněmovna(чес.)
  7. ↑ Діоніз Блашкович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — С. 490.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Martin Kučera. BLAŠKOVIČ Dionýz 2.8.1913-17.11.1998. Biografický slovník(чес.)
  • Блашкович Диониз / Т. П. Бабий, Л. Л. Коханова, Г. Г. Костюк [и др.] // Биологи: биогр. справ. — К., 1984 .— С. 73(рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Діоніз_Блашкович&oldid=41395959