Евеліна Белюц (Белюць)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Евеліна Белюц (Белюць)
Псевдо Евеліна (Ліна) Гвать
Народилася 1940(1940)
Новоград-Волинський, Житомирська область, Україна
Громадянство Словаччина Словаччина
Національність українка
Місце проживання Словаччина
Діяльність співачка, актриса, радіоведуча, продюсер
Alma mater Київська середня спеціалізована музична школа-інтернат імені Миколи Лисенка,Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
У шлюбі з Олексій Койфман; Іван Гвать
Нагороди
Орден княгині Ольги III ступеня

Евеліна Белюц (Белюць) (нині — Евеліна (Ліна) Гвать; псевдонім — Галина Мовчан; 1940, Новоград-Волинський, Житомирська область, Україна) — співачка і актриса, радіоведуча і продюсер, одна з найвідоміших естрадних виконавиць української діаспори.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася у 1940 в Новоград-Волинському на Житомирщині.

Освіта[ред. | ред. код]

Ще під час навчання у школі дуже гарно співала, її помітили викладачі Київської музичної школи імені Лисенка, запропонували там вчитися, а по закінченні запросили до консерваторії.

Евеліна намагалася вступити без жодних рекомендацій — надто вже прагнула самостійності. І не вступила. А згодом стала студенткою столичного театрального інституту імені Карпенка-Карого.

Переїзд до Чернівців[ред. | ред. код]

Закінчивши навчання, поїхала у Чернівці.

Вийшла заміж, народила доньку.

14 років працювала у Чернівецькому музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської і в обласній філармонії, викладала в Чернівецькому університеті.

Еміґрація до США[ред. | ред. код]

У 1979, разом з родиною чоловіка Олексія Койфмана виїхала до США.

Вже на п'ятий день свого перебування у цій країні знайшла українську редакцію радіо «Свобода».

"Мене одразу взяли на роботу. Спочатку вільним співробітником, а з 1984 — на постійну роботу. Щовечора, виходячи в ефір, прості слова: «Говорить радіо „Свобода!“ я в першу чергу говорила до тих, кого знала в Україні: до мами, сестри, вітчима, до своїх земляків. А коли пізніше поверталася додому, перш за все відвідувала три місця: клен, який посадила ще школяркою у 13 років, першу школу, в якій пішла у початковий клас, та пам'ятник Лесі Українці. У кожному інтерв'ю підкреслювала своє українське коріння і те, що місце мого народження — це батьківщина геніальної поетеси…»

Працюючи на радіо, Евеліна Белюц не полишила сцену: разом з композитором Леонідом Вербицьким вона створює естрадний ансамбль, який об'їздив з гастролями США і Канаду.

Маестро Вербицький був акомпаніатором, чоловік співачки Олексій Койфман — конферансьє і режисером концертів, а ще вони удвох із ним показували сцени з вистав Марка Кропивницького.

Робота у Мюнхені та Празі[ред. | ред. код]

Після Нью-Йорку Евеліна Белюць працює продюсером української служби радіо «Свобода» у штаб-квартирі «Вільна Європа» у Мюнхені, у київському бюро радіо «Свобода» та у Празі.

Вдома її знали як Галину Мовчан — ще на початку роботи в США довелося взяти псевдонім, аби не привертати увагу комуністичного режиму до рідних, які залишилися у Новограді-Волинському. На радіо познайомилась зі своїм другим чоловіком Іваном Гватем і стала Ліною Гвать.

Переїзд до Соваччини[ред. | ред. код]

Врешті-решт переїжджає до Словаччини, де живе й зараз.

З 2003 року на пенсії. Співпрацює з «Союзом русинів-українців Словацької республіки».

Евеліна Белюц ніколи не втрачала зв'язок з рідною землею, часто приїжджала і до Новограда-Волинського, і до Чернівців.

Пісенна творчість[ред. | ред. код]

У 1982 році вийшла платівка Евеліни Белюць «Мереживо кохання»[1], на якій були записані пісні Володимира Івасюка[2] та поезії Ліни Костенко[3], трохи пізніше — касета з піснями Леоніда Вербицького «Слід на землі»[4]. Є серед них і знаменита пісня «Лелеки»[5]. Цей запис був у кожному домі українських емігрантів.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден княгині Ольги ІІІ ступеня (Україна, 22 серпня 2020) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, розвиток міждержавного співробітництва, плідну громадську діяльність[6].

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]