Едикт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Еди́кт (лат. edictum — оголошення, від edicere — оголошувати) — нормативний акт. В українській мові аналогом едикту є указ. Має схожість з таким правовим актом, як декрет.

Стародавній Рим[ред.ред. код]

Термін едикт виник в римському праві.

Едикт — це письмове або усне розпорядження (владна заява) магістрату при вступі на посаду в Римській республіці. Едикт містив програму діяльності магістрату і мав обов'язкову силу впродовж терміну його повноважень. Едикти видавали і едили, але особливе значення мали едикти преторів.

Посади магістратів були виборними, тому едикт по суті відігравав роль своєрідної передвиборної програми. Ті едикти, які отримали підтримку римського суспільства та підтверджувалися в ході перевірки на практиці, переходили в едикти наступників цього магістрату. Ні претор, ні інші магістрати, які видавали едикти, не мали компетенції відміняти чи змінювати закони - претор творити право не може.

Фактично основні правові положення преторського едикту повторювались з року в рік і, таким чином, набували загальнормативний характер (постійний едикт).

Але як організатор і керівник судового процесу претор міг надати свою практичну підтримку тій чи іншій нормі цивільного права або проігнорувати її і позбавити тим самим своєї підтримки. Право на позов у справі захисту свого порушеного права без його підтримки претором стає голим правом.

У період принципату і домінату едикт став видом імператорського закону. Біля II століття н. е. римський юрист Сальвій Юліан склав остаточний текст преторського едикту («вічний едикт»).

Середні віки і Новий час[ред.ред. код]

У ряді монархій Західної Європи Середніх століть і Нового часу едиктом називався один з видів закону — а саме, указ, видаваний монарх ом або Папою і вводить значиму правову норму.


Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.