Принципат

Стародавній Рим
Періоди Римське царство 753–509 до н. е. Римська республіка 509–27 до н. е. Римська імперія 27 до н. е.–395 Західна 395–476 Східна 395–1453 Священна 800–1806
Історія Заснування Риму Царський період Республіка Рання Республіка Пунічні війни і експансія на Сході Союзницька війна Громадянська війна 83-82 до н. е. Змова Катіліни Перший тріумвірат Громадянська війна 49-45 до н. е. Другий тріумвірат Імперія Імператори Династія Юліїв-Клавдіїв Династія Флавіїв Династія Антонінів Династія Северів Принципат Криза III століття Західна Римська імперія Східна Римська імперія Домінат
Поняття SPQR Римський Форум Титули
Медицина Медицина Клавдій Гален Авл Корнелій Цельс
Культура Культура Освіта Шлюб Проституція Релігія Поховальна практика Християнство Театр Мова Література Архітектура Мода
Географія Географія Дороги Провінції
Політика та право Конституція Римської республіки Сенат Коміції Армія Легіони Магістратури Консул Військовий трибун з консульською владою Цензор Диктатор Начальник кінноти Едил Трибун Квестор Претор Префект Проконсул Царі стародавнього Риму Військовий трибун Тріумвірат Децемвіри Римське громадянство Cursus honorum Senatus consultum Senatus consultum ultimum Римське право Імперій Колегіальність
Люди Ромул і Рем Луцій Тарквіній Сципіон Гракхи Марій Сулла Цицерон Помпей Гай Юлій Цезар Марк Антоній Октавіан Нерон Веспасіан Траян Марк Аврелій Діоклетіан Костянтин І Ромул Август Горацій Вергілій Овідій

Принципат (лат. principatus, від лат. princeps — перший, головний) — умовний термін в історичній літературі для позначення системи влади, що склалася за часів ранньої Римської імперії (27 до н. е. — 284 н. е.), і яка суміщала монархічні і республіканські риси.

В історіографії закріпився перший титул — «імператор», хоча основні повноваження голова держави мав як народний трибун і принцепс.

Система принципату стала оформлятися при Октавіані Августі, влада якого ґрунтувалася на поєднанні різних магістратур. Август і його наступники, бувши принцепсом сенату, одночасно зосереджували у своїх руках вищу цивільну (довічний народний трибун) і військову владу. Формально продовжував існувати республіканський устрій: сенат, коміції (народні збори), магістратури (крім цензорів). Але ці інститути втратили колишнє політичне значення, бо вибори до них та їх діяльність регулювалися принцепсом. Реальна влада була зосереджена в руках імператора і близьких до нього людей, його особистої канцелярії, штат якої невпинно зростав, а сфера діяльності розширювалася. Терміну «принципат» в історичній літературі відповідає термін «рання імперія», який вважається точнішим.

Занепад принципату

Однією з причин, чому ця система перестала нормально функціонувати, було падіння авторитету імператора в очах солдатів римської армії, що була його найважливішою опорою. Верховне командування всіма збройними силами римської держави було в період Принципату головною основою (das Kernstück, за висловом Й. Бляйкена) імператорської влади. А передумовою розриву союзу між армією і правлячим імператором стало саме зміна обстановки на кордонах римських володінь. З другої половини II ст. н. е. римляни майже безперервно вели війни з північними і східними сусідами. Змінилася обстановка на кордонах римських володінь, з одного боку, призвела до зростання значення армії в житті імперії. З іншого боку, вона зробила істотний вплив на структуру збройних сил римської держави.

Вже до початку 40-х років III ст. н. е.. правителі імперії були змушені піти на те, щоб об'єднати військові сили кількох сусідніх провінцій під командуванням спеціальних воєначальників (duces)

На зміну принципату прийшов Домінат, де монархічні риси видно значно виразніше, республіканські інститути були здебільшого скасовані, а деякі переформовані в монархічні.

Див. також

• Принцепс

Посилання

• Принципат [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.