Екстракорпоральна мембранна оксигенація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Екстракорпоральна мембранна оксигенація (ЕКМО), (англ. Extracorporeal membrane oxygenation (ECMO)) — в кардіохірургії, це екстракорпоральна методика підтримки діяльності серця та легень у пацієнтів, в яких функція серця та легень порушена досить тривалий час.

Вено-венозна екстракорпоральна мембранна оксигенація[ред. | ред. код]

Вено-венозна екстрапоральна мембранна оксигенація (ВВ ЕМКО) є одним з напрямків екстракорпоральної підтримки легень, заснованним на заміщенні їх газообмінної функції у пацієнтів із життєво загрожуючою гострою/хронічною дихальною недостатністю, яка супроводжується вираженою артеріальною гіпоксемією та/або гіперкапнією.

Основним показанням до ВВ ЕКМО є грубі, життєзагрожуючі розлади легеневого газообміну, які супроводжуються порушенням оксигенуючої (артеріальна гіпоксемія) та/або вентиляційної (артеріальна гіперкапнія) функцією легень:

  • мм рт.ст.
  • мм рт.ст.
Укрркерцкцик.tif

В умовах основного газового обміну доросла людина споживає 250 мл кисню на хвилину. Існує чітка залежність між доставкою кисню та його споживанням. Точка, де споживання кисню () починає знижуватися, відповідає моменту, коли поглинання кисню максимальне і не може більше зростати. Ця точка - критичний рівень доставки кисню, який відповідає порогу його доставки (), який є необхідним для адекватної оксигенації тканин. У хворих, які знаходяться у критичних станах, сталого порогового рівня доставки кисню не виявлено, що вказує на необхідність індивідуального моніторингу та .

Доставка - швидкість транспорту кисню артеріальною кров'ю, яка залежить від величини серцевого викиду (), а також від вмісту у артеріальній крові. Системну доставку кисню розраховують по формулі:

Спорідненість гемоглобіну до у 240 разів перевищує спорідненість до . , зв'язуючись з гемоглобіном (карбоксигемоглобін), погіршує оксигенацію периферичних тканин посередництвом двох механізмів:

  • безпосередньо зменшує кисневу ємність крові, знижуючи кількість гемоглобіну, доступного для зв'язування із киснем (утворення оксигемоглобіну);
  • й зсуває криву дисоціації оксигемоглобіну ліворуч (див. Ефект Веріго-Бора).

Коефіцієнт утилізації кисню () характеризує частину кисню, поглинуту ткнинами з капілярного русла. визначають як відношення споживання кисню до його доставки:

За нормальних умов швидкість доставки кисню значно перевищує його споживання, в результаті чого з капілярної крові у звичайному стані вилучається лише незначна частка доступного кисню (у спокої ). Цей механізм дозволяє тканинам відповідати на зниження доставки збільшенням його утилізації. При тяжкому фізичному навантаженні здатний підвищуватися до 60-80%[1].

Рекомендації щодо вибору оптимальної швидкості екстракорпорального кровообігу при проведенні ВВ ЕКМО.

  • У ідеальних умовах об'ємна швидкість екстракорпорального кровообігу при проведенні ВВ ЕКМО повинна бути рівною хвилинному об'єму кровообігу, або серцевому викиду, що дозволяє досягнути "артеріалізації" усієї венозної крові, яки притікає до правого предсердя
  • Для значущого покращення артеріальної оксигенації об'ємна швидкість екстракорпорального кровообігу за ВВ ЕКМО у новонароджених дітей й дітей молодшого віку повинна бути 120-150 мг/кг/хв, у дорослих пацієнтів - більше 50-70 мл/кг/хв.
  • Для усунення гіперкапнії достатнім є підтриманн об'ємної швидкості екстракорпорального кровообігу 30 мл/кг/хв.
  • Для досягнення значущого внеску у артеріальну оксигенації об'ємна швидкість екстракорпорального кровообігу за ВВ ЕКМО повинна буте не менше 25% хвилинного об'єму кровообігу, для ефективної корекції ізолованої гіперкапнії - менше 25% хвилинного об'єму кровообігу.

Визначення ефективності ВВ ЕКМО.

  • Показником ефективності ВВ ЕКМО варто вважати підвищення рівня насичення артеріальної крові (сатурації, ) вище 88-90%.
  • Рекомендується досягати більш високих значень сатурації, що дозволяє більш значимо враховувати доставку , компенсувати кисневу заборгованість, а також реально зменшити напруженість штучної вентиляції легень, яка проводиться, знизивши величину дихального об'єму, частоти дихання та інспіраторного потоку.

На величину рециркуляції "артеріалізованої" крові впливають:

  • взаєморозташування дренажної й зворотної конюль при проведенні ВВ ЕКМО через дві конюлі;
  • об'ємна швидкість екстракорпорального кровообігу;
  • величина серцевого викиду;
  • розмір та об'єм передсердя.

Частота утворнення тромбів у різних складових контуру ЕКМО (оксигенатор, центрифужний насос, магістралі, конюлі) складає від 3 до 22%. Різні чинники можуть сприяти активації системи згортання під час ЕКМО, кінцевим результатом якої є утворення тромбіну. Перш за все утворення тромбіну відбувається у процесі зсідання крові, коли протромбін перетворюється на тромбін. Цьому сприяє вітамін К. Вітаміни Е та А є його антагоністами. Відповідно прийом високих доз вітамінів Е та А може призвести до дефіциту вітаміну К. [2]

Дивіться також[ред. | ред. код]

Шлуночковий допоміжний пристрій
Трансплантація серця


  1. Интенсивная терапия в 2 т./Под ред Б.Р.Гельфанда, А.И.Салтанова. - М.:ГЄОТАР-Медиа, 2001. - Т.І. - 960 с. ISBN 978-5-9704-1787-4. 
  2. Соляник О.В., Иванько О.Г. - СОВРЕМЕННЫЕ ПРЕДСТАВЛЕНИЯ О РОЛИ ВИТАМИНА К В ФИЗИОЛОГИИ И ПАТОЛОГИИ ДЕТЕЙ.