Елен Сіксу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Елен Сіксу
Hélène Cixous
Hélène Cixous par Claude Truong-Ngoc 2011.jpg
Народження 5 червня 1937(1937-06-05) (80 років)
  Оран, Алжир[1]
Громадянство(підданство) Flag of France.svg Франція
Мова творів французька[2]
Рід діяльності поет, есеїст, драматург, філософ, письменник[1], фемініст[d][1] і літературний критик
Нагороди та премії
CMNS: Елен Сіксу на Вікісховищі

Еле́н Сіксу́ (фр. Hélène Cixous; 5 червня 1937, Оран) — французька філософиня та теоретик фемінізму. У своїй роботі «Сміх медузи» вперше запропонувала поняття «Жіноче письмо».

Біографія[ред.ред. код]

Народилася в Орані, мати — німецька єврейка, батько — алжирський єврей. 1968 року одержала ступінь агреже з англістики. 1968 року захистила докторську дисертацію. Була однією з ініціаторів створення Університету Венсен у Сен-Дені після подій травня 1968 року. Одержала посаду професора в Центрі феміністичних та гендерних досліджень, першій такій науковій установі в Європі[3]. 1969 року разом з Цветаном Тодоровим та Жераром Женеттом брала участь у заснуванні журналу «Поетика» («Poétique»). З 1983 року веде семінар в Міжнародному коледжі філософії.

Твори[ред.ред. код]

Проза
  • Le Prénom de Dieu (Grasset, 1967)
  • Dedans (Grasset, 1969)
  • Le Troisième Corps (Grasset, 1970)
  • Les Commencements (Grasset, 1970)
  • Neutre (Grasset, 1972)
  • Tombe (Seuil, 1973, 2008)
  • Portrait du Soleil (Denoël, 1974)
  • Révolutions pour plus d'un Faust (Seuil, 1975)
  • Souffles (Des femmes, 1975)
  • La (Gallimard, 1976)
  • Angst (Des Femmes, 1977)
  • Anankè (Des femmes, 1979)
  • Illa (Des femmes, 1980)
  • Le Livre de Prométhéa (Gallimard, 1983)
  • L'ange au secret (Des femmes, 1990)
  • Déluge (Des femmes, 1992)
  • Beethoven à jamais ou l'Existence de Dieu (Des femmes, 1993)
  • La Fiancée juive de la tentation (Des femmes, 1995)
  • Osnabrück (Des femmes, 1999)
  • Le Jour où je n'étais pas là (Galilée, 2000)
  • Les Rêveries de la femme sauvage (Galilée, 2000)
  • Manhattan (Galilée, 2002), dt. Manhattan. Wien: Passagen Verlag, 2010
  • Tours promises (Galilée, 2004)
  • Rencontre terrestre (avec Frédéric-Yves Jeannet, Galilée, 2005)
  • Hyperrêve (Galilée, 2006)
  • Si près (Galilée, 2007)
  • Cigüe: vieilles femmes en fleurs (Galilée, 2008)
  • Philippines: prédelles (Galilée, 2009)
  • Ève s'évade: la ruine et la vie (Galilée, 2009)[4]
  • Double Oubli de l'Orang-Outang (Galilée, 2010)[5]
Есе
  • L'exile de James Joyce ou l'art du remplacement (Grasset, 1968)
  • Prénoms de Personne (le Seuil, 1974)
  • Le Rire de la Méduse (L'Arc, 1975 — rééd. Galilée, 2010)
  • La Jeune Née (U.G.E., 1975)
  • La Venue à l'écriture (U.G.E., 1977)
  • Entre l'écriture (Des femmes, 1986)
  • L'Heure de Clarisse Lispector (Des femmes, 1989)
  • Hélène Cixous, photos de racines (avec Mireille Calle-Gruber, Des femmes, 1994)
  • Voiles (mit Jacques Derrida, Galilée, 1998), engl. Veils. Stanford University Press, 2001. ISBN 0-8047-3795-9
  • Stigmata, Routledge, London 1998, ISBN 0-415-34545-6;
  • Portrait de Jacques Derrida en jeune saint juif (Galilée, 2001)
  • Benjamin à Montaigne. Il ne faut pas le dire (Galilée, 2001)
  • Le bouc lié, in: in Rue Descartes n° 48, 2005; dt.: Der gebundene Bock, in: Lettre International Nr. 67, Berlin 2004
  • Le Voisin de zéro: Sam Beckett (Galilée, 2007)
Театр
  • La Pupille (Cahiers Renaud-Barrault, 1971)
  • Portrait de Dora (Des femmes, 1975)
  • La Prise de l'école de Madhubaï (Avant-Scène, 1984)
  • L'Histoire terrible mais inachevée de Norodom Sihanouk, roi du Cambodge (Théâtre du Soleil, 1985; nouvelle édition corrigée 1987)
  • L'Indiade, ou l'Inde de leurs rêves, et quelques écrits sur le théâtre (Théâtre du Soleil, 1987)
  • Les Euménides d'Eschyle (traduction, Théâtre du Soleil, 1992)
  • La Ville parjure ou le réveil des Erinyes (Théâtre du Soleil, 1994)
  • Et soudain, des nuits d'éveil (Théâtre du Soleil, 1997)
  • Tambours sur la digue, sous forme de pièce ancienne pour marionnettes jouée par des acteurs (Théâtre du Soleil, 1999)
  • Rouen, la Trentième Nuit de Mai '31 (Galilée, 2001)
  • Les naufragés du fol espoir (Théâtre du soleil, 2010)

Вплив[ред.ред. код]

Серед відомих імен, які вплинули на Елен Сіксу є Жак Дерріда, Зигмунд Фрейд, Жак Лакан і Артюр Рембо.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Hélène Cixous: croisées d'une œuvre, sous la dir. de Mireille Calle-Gruber, colloque des 22-30 juin 1998 à Cerisy-la-Salle, Paris, Galilée, 2000
  • Ginette Michaud, Battements — du secret littéraire. Lire Jacques Derrida et Hélène Cixous. Volume 1, collection Le Bel Aujourd'hui, Éditions Hermann, 2010.
  • Ginette Michaud, Comme en rêve. Lire Jacques Derrida et Hélène Cixous.Volume 2, collection " Le Bel Aujourd'hui ", Éditions Hermann, 2010

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.