Емма Адлер
| Емма Адлер | |
|---|---|
| нім. Emma Adler | |
.jpg) | |
| Народилася |
20 травня 1858[1][2][3] Дебрецен, Угорщина[1][3] |
| Померла |
23 лютого 1935[1][2][3] (76 років) Цюрих, Швейцарія[1][3] |
| Країна |
 Австрія Долитавщина |
| Діяльність | журналістка, перекладачка, письменниця |
| Галузь | літературна діяльністьd[4], біографія[4], журналістика[4] і перекладацтво[d][4] |
| Знання мов | німецька, французька[4] і англійська[4] |
| Партія | Соціал-демократична партія Австрії |
| Брати, сестри | Heinrich Braund і Adolf Braund |
| У шлюбі з | Віктор Адлер |
| Діти | Фрідріх Адлер і Karl Adlerd |
Емма Адлер (нім. Emma Adler; уроджена Браун (нім. Braun 20 травня 1858, Дебрецен, Австрійська імперія — 23 лютого 1935, Цюрих, Швейцарія) — політична та громадська діячка, активістка Соціал-демократичної робітничої партії Австрії, активна учасниця руху за права жінок, письменниця періоду Fin de siècle, журналістка, публіцистка і перекладачка.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася в сім'ї Ігнаца Брауна, працівника залізниці та підприємця. Родина належала до ліберальної єврейської буржуазії.
У шестирічному віці Емма стала жертвою сексуального насильства, втратила цноту, тому не мала права вступати в шлюб.
У віці 16 років, під впливом своїх чотирьох братів, які були соціалістами (зокрема, Генріх Браун (1854—1927) та Адольф Браун (1862—1929)), Емма також захопилася ідеями соціалізму і стала активісткою соціал-демократичного руху.
У 1878 році вона познайомилася з Віктором Адлером, який працював лікарем в психіатричній клініці Відня. У тому ж році вийшла заміж за Віктора, який став одним із лідерів та засновником Соціал-демократичної партії Австрії. Їхній син — Фрідріх Адлер, соціалістичний політик і революціонер, відомий як вбивця міністра-президента Австрії графа Карла фон Штюрґка в 1916 році.
Емма Адлер була активною діячкою Соціал-демократичної робітничої партії Австрії, співпрацювала з іншими єврейськими письменницями того часу, такими як Гедвіг Дом, Берта Паппенгейм і Гедвіг Лахманн. Крім того, вона поєднувала політичну діяльність із художньою творчістю. Також працювала в Асоціації працівників освіти викладачем англійської та французької мов.
Редагувала австрійський жіночий журнал «Die Frau». Співпрацювала з робітничою газетою австрійської соціал-демократії «Arbeiter-Zeitung», однією із засновників якої була Адельгейд Попп.
Відома листуванням з Карлом Каутським.
Впродовж усього свого життя Емма боролася із психічними розладами і важкими депресіями, провела багато часу в психіатричних лікарнях та санаторіях.
Померла в Цюриху в 1935 році.
У 1887 році драматург Герман Бар присвятив Еммі Адлер одноактну п'єсу «La marquesa d'Amaegui. Eine Plauderei».
Творчість[ред. | ред. код]
Письменниця, авторка багатьох історичних романів, художніх перекладів, в тому числі переклала німецькою мовою притчу І. С. Тургенєва «Милостиня», надавши їй форму п'єси в двох діях (1897). Друкувалася під псевдонімами Маріон Лорм і Елен Ердманн.
Вибрана проза і публіцистика[ред. | ред. код]
- Goethe und Frau v. Stein , 1887
- Die berühmten Frauen der französischen Revolution 1789—1795, 1906
- Jane Welsh Carlyle: eine Biographie, 1907
- Feierabend. Ein Buch für die Jugend , 1902
- Neues Buch der Jugend, 1912
- Kochschule, 1915
- Arbeiter lernen Fremdsprachen
- Адлер Э. Знаменитые женщины великой французской революции : пер. с нем. : с портр. / Э. Адлер. — Одесса : Освобождение труда, 19–?. — 207 с. : портр. [Архівовано 16 грудня 2021 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #121730026 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д Blumesberger S. Handbuch der österreichischen Kinder- und Jugendbuchautorinnen — 2014. — Vol. 1. — S. 59–62. — ISBN 978-3-205-78552-1
- ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
- ↑ Die berühmten Frauen der französischen Revolution 1789—1795. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 26 березня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Emma Adler [Архівовано 3 листопада 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- Емма Адлер [Архівовано 3 листопада 2019 у Wayback Machine.]
|
