Еміль Шарль Ашар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Еміль Шарль Ашар
Emile Charles Achard
Emile Charles Achard.jpg
Народився 24 липня 1860(1860-07-24)
Париж, Франція
Помер 7 серпня 1944(1944-08-07) (84 роки)
Версаль, Франція
Громадянство Франція Франція
Галузь наукових інтересів медицина, терапія, інфекційні захворювання
Заклад Паризький університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медицини
Відомий завдяки: першому опису декількох клінічних синдромів, створенню діагностичних тестів, вперше клінічно діагностував паратифи
Нагороди
Командор ордена Британської імперії
Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Корони Італії
Орден Вранішнього сонця 4 класу Орден Слави (Туніс) Імператорский орден Дракона Анна́ма (В'єтнам)
Орден Зірки Румунії


CMNS: Еміль Шарль Ашар на Вікісховищі

Емі́ль Шарль Аша́р (фр. Emile Charles Achard; 24 липня 1860, Париж — 7 серпня 1944, Версаль) — французький лікар-терапевт, доктор медицини, професор, відомий описом декількох клінічних синдромів, першим клінічним описанням паратифів.

Біографія[ред.ред. код]

Еміль Шарль Ашар у молодості.

Освіта і кар'єра[ред.ред. код]

Навчався в Парижі, став доктором медицини в 1887 році. У 1893 році він отримав кваліфікацію госпітального лікаря, у 1895 році — повного лікаря. У 1908 році співробітник народної освіти (фр. Officier à l'Instruction publique). Надалі був призначений професором загальної патології та терапії, а з 1910 року працював професором внутрішньої медицини Паризького університету в госпіталі Біжон. Він також працював і в лікарні Кочін. 1911 року його було обрано до французької Академії медицини.

Здобутки[ред.ред. код]

У 1896 році разом з Раулем Бенсаудом описав паратифи та виділив збудника, який на сьогодні класифікують як Salmonella paratyphi B. Він створив і впровадив у клінічну практику термін «паратифозна гарячка» і «паратиф», ввів один з перших аналізів функції нирок, заснований на часі появи барвників у сечі після їхнього внутрішньовенного введення (тест Ашара).

Серед його численних наукових літературних тем були вивчення летаргічного енцефаліту Економо та хронічного нефриту (хвороби Брайта). На честь його були названі клінічні синдроми — синдром Ашара і синдром Ашара — Тьєра. Запропонував термін «арахнодактилія» («павучі пальці») для змін у хворих на синдром Марфана.

З Жоржем Морісом Верхом і Жозефом Кастаньє він написав «Посібник із захворювань шлунково-кишкового тракту» (Париж, 1907).

За життя Ашар був членом Академії наук Франції, Генеральним секретарем, президентом Медичного товариства Паризької медицини та Товариства неврологів, віце-президентом Товариства біології та анатомічного товариства, почесним доктором при Університеті Лаваля у місті Квебек та Афінського університету, почесним членом Королівського медичного університету Единбурга, почесним іноземним членом Королівської академії медицини Риму та Національної академії медицини Ріо-де-Жанейро, членом Академії наук та мистецтв Персії, ряду інших наукових товариств.

Нагороди[ред.ред. код]

Вибрана бібліографія[ред.ред. код]

  • Traité des kystes congénitaux, Paris, Asselin et Houzeau, 1886.
  • De l'Apoplexie hystérique, Paris, Asselin et Houzeau, 1887.
  • Exposé des travaux de Mr le Dr Ch. Achard, [Concours pour l'agrégation, section de pathologie interne et médecine légale], Paris, G. Steinheil, 1892.
  • Exposé des travaux de Ch. Achard, Paris, Rueff et Cie, 1895.
  • Notice sur les titres et travaux scientifiques, Paris, Masson et Cie, 1904.
  • Notice sur les titres et travaux scientifiques, février 1910, Paris, Masson et Cie, 1910.
  • Manuel des maladies du foie et des voies bilaires, Paris, Masson, 1910
  • L'encéphalite léthargique. Paris, Baillière, 1921.
  • Examen fonctionnel du poumon, Paris, Masson et cie, 1922.
  • Autour du monde: impressions d'un médecin. Paris: Masson, 1927.
  • L'oedème brightique. Paris, G. Doin et cie, 1929.
  • Les maladies typhoïdes; études cliniques, pathologiques & thérapeutiques. Paris, Masson, 1929.

Джерела[ред.ред. код]

  • Whonamedit?- A dictionary of medical eponyms. Emile Charles Achard [1] (англ.)
  • H. Bénard: " Nécrologie. Charles Achard (1860—1944) ", in: Paris médical, 1944, n° 128, p. 125-7 [2] (фр.)
  • Patrick Cabanel, " Charles Émile Achard ", in Patrick Cabanel et André Encrevé (dir.), Dictionnaire biographique des protestants français de 1787 à nos jours, tome 1 : A-C, Les Éditions de Paris Max Chaleil, Paris, 2015, p. 8-9 ISBN 978-2846211901 (фр.)
  • ACHARD Emile Charles [3] (фр.)
  • Charles ACHARD [4] (фр.)