Етикетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Етикетка

Етике́тка (фр. étiquette)[1], ярли́к (зі ст.-монг. jarlig через тюркське посередництво)[2] — графічний /текстовий знак, нанесений, у вигляді наклейки, бирки або талона), на товарі, експонаті, будь-якому іншому продукті виробництва із зазначенням назви, виробника, дати виробництва, терміну придатності.

Законодавство України надає таке визначення: «етикетка — бирка, напис, ярлик, що містить малюнки чи написи, написані, надруковані, нанесені за допомогою трафарету, витиснені або вдавлені та прикріплені до одиниці упаковки з харчовими продуктами»[3].

Етике́тка (відповідно до ЄСКД) — експлуатаційний документ, який містить основні показники якості і технічні характеристики виробу, ґарантовані підприємством-виробником[4].

Від фр. étiquette походить і термін «етикет» (раніше запозичення з французької)[1].

Історія[ред.ред. код]

Вино з вілли Марія, 1910 р., доба сецесії.

Родоначальцями сучасних етикеток були тавра і клейма, які ставили виробники напоїв (переважно вин) на амфорах, бутлях і глиняних посудинах, а також різні навісні «носії інформації». До нашої ери людство паперу не знало, тому використовувалися, наприклад, шматочки шкіри або наклеювалися крихітні клаптики пергаменту з позначками.

Поява в Європі паперу не могла не позначитися на зовнішньому вигляді етикетки. Спочатку з причини своєї дорожнечі папір був предметом розкоші, але поступово він завоював пакувальну сферу, оскільки набагато краще приходився до ладу для передачі інформації: на паперових етикетках вміщувалося більше відомостей, ніж на клеймі або шкіряному клапті. Відтоді етикетка окрім мінімуму інформації (назви, виробника, місця виготовлення), містить рекламні заклики і вказівки до застосування.

Стрімко розвивається галузь етикетування — виноробство. До 1820 року винні етикетки стали схожі на ті, що ми знаємо нині, але відрізнялися строгим лаконічним стилем. Спочатку вони мали просту прямокутну або овальну форму. З часом бурхлива фантазія виноробів перетворювала їх на корони та на виноградні лози. На зміну переважно шрифтовому оформленню прийшли всілякі орнаменти, віньєтки і герби, янголи, султани в чалмах і Венери, побутові сцени і живописні пейзажі батьківщини вин. Одне й те саме вино могло мати різну етикетку залежно від країни, в яку воно експортувалося (вже тоді підприємці враховували особливості національної психології!). Зрозуміло, ніяких офіційних правил відносно змісту етикетки не було: зазвичай вказувалося походження вина (географічна назва), ім'я творця і місце виробництва. Поступово походження стало вказуватися все рідше, а з 1834 року винороби стали вказувати рік урожаю. В кінці XIX століття з'явилися написи про особливості смаку і тип вина. Вказувалася і професія виробника (торговець, приватний власник). У період з 1820 по 1920 роки виробництво шампанського збільшилося з 2 до 20 мільйонів пляшок на рік (у 10 разів!); напевно, не останню роль тут зіграла етикетка. Звичайний шматочок паперу став могутнім рушієм торгівлі і засобом спілкування з клієнтом.

Перші правила етикетування вин з'явилися на початку XX століття, потім всі вони об'єдналися в європейське законодавство про найменування і оформлення вин. З тих пір етикеткам приділяється велика увага: над їх художнім оздобленням працювали такі великі художники, як Сальвадор Далі, Марк Шагал, Пабло Пікассо і Енді Уорхолл.

Все різноманіття сучасних етикеток можна класифікувати.
Сфера застосування:
  • харчова;
  • винно-горілчана і безалкогольна;
  • косметична і парфумерна;
  • фармацевтична;
  • побутова хімія;
  • інші (для одягу, взуття і т. д.)
Матеріал основи:
  • паперові;
  • синтетичні;
  • тканинні.
Спосіб нанесення:
  • нанесення клею;
  • з нанесенням клейового шару;
  • самоклеючі;
  • термоусадочні.
Форма:
  • горизонтальні;
  • вертикальні;
  • фігурні.
Обробка:
  • з тисненням фольгою;
  • з конгревним тисненням;
  • з голограмами;
  • з термоелементами.
Конструкція:
  • прості (плоскі наклейки);
  • бандеролі (паперова стрічка, що обертає довгастий продукт, наприклад буханку хліба);
  • розкладні (у вигляді книжечки або проспекту, на лікарських або косметичних засобах);
  • навісні (прикріплені до продукту за допомогою мотузка або ланцюжка);
  • інші.

Етикетки сирів[ред.ред. код]

Сир Сент Полін

Старовинні етикетки для вин[ред.ред. код]

Вино «Шаблі», виготовлене в Каліфорнії, врожай 1900 року.


Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  3. Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97-ВР (Редакція від 05.07.2017)
  4. ДСТУ 3321-96. Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять

Джерела[ред.ред. код]

Етикетка // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.


Див. також[ред.ред. код]