Ефір (стихія)
Ефір або етер (дав.-гр. αἰθήρ — верхній шар повітря; лат. aether) — найтонша п'ята стихія в античній і середньовічній натурфілософії, фізиці і алхімії. Його синонімами були терміни «п'ята стихія» («п'ятий елемент»), «п'яте тіло» (дав.-гр. πέμπτον σῶμα, лат. quintum corpus; «п'яте просте тіло»), «п'ята сутність» (лат. quinta essentia, «квінтесенція»). Латинські еквіваленти терміна використовувалися в римській та середньовічної філософії.
Спочатку в давньогрецькій міфології термін «ефір» позначав верхній (гірський), особливо тонкий (розріджений), прозорий і променистий шар повітря, яким дихають боги.
Приблизно в такому сенсі (небесна речовина) цей термін вживали в ранній давньогрецькій філософії досократики — Анаксагор, Емпедокл.
Емпедокл створив вчення про чотири стихії (елементи) — воду, землю, вогонь і повітря. Аристотель додав до них найтоншу п'яту стихію, п'ятий елемент — ефір, який він протиставляв іншим чотирьом. Чотири стихії, з яких складається весь підмісячний світ, здійснюють рух по вертикалі і горизонталі і можуть перетворюватися один в одного. Небесні тіла, які знаходяться в сферах космосу на рівні Місяця і вище (надмісячний світ), складаються з ефіру, який вічний, не переходить в інші стихії та здійснює кругові рухи.
Цей термін зберігся в римській і середньовічній філософії. Його вживав Лукрецій.
Квінтесенція[ред. | ред. код]
Термін «квінтесенція» пізніше придбав і самостійне значення. Зокрема, у Парацельса квінтесенція — найтонша субстанція взагалі, «екстракт» всіх елементів. Такою квінтесенцією світу, виробленою Богом з «витяжки» цілого світу як би в гігантській алхімічній лабораторії, по Парацельсу, є людина.
Див. також[ред. | ред. код]
- Стихія
- Ефір у фізиці Нового часу.
- Квінтесенція в сучасній космології.
- Ефір в окультизмі.
Література[ред. | ред. код]
- Л.М.Снігирьова (2005) ПОНЯТТЯ “СТИХІЯ” (ВОГОНЬ, ВОДА, ЗЕМЛЯ, ПОВІТРЯ ) [Архівовано 7 червня 2022 у Wayback Machine.]
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (червень 2022) |