Ефір (стихія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ефір (дав.-гр. αἰθήρ — верхній шар повітря; лат. aether) — найтонша п'ята стихія в античній і середньовічній натурфілософії, фізиці і алхімії. Його синонімами були терміни «п'ята стихія» («п'ятий елемент»), «п'яте тіло» (дав.-гр. πέμπτον σῶμα, лат. quintum corpus; «п'яте просте тіло»), «п'ята сутність» (лат. quinta essentia, «квінтесенція»). Латинські еквіваленти терміна використовувалися в римській та середньовічної філософії.

Спочатку в давньогрецькій міфології термін «ефір» позначав верхній (гірський), особливо тонкий (розріджений), прозорий і променистий шар повітря, яким дихають боги.

Приблизно в такому сенсі (небесна речовина) цей термін вживали в ранній давньогрецькій філософії досократики — Анаксагор, Емпедокл.

Емпедокл створив вчення про чотири стихії (елементи) — воду, землю, вогонь і повітря. Аристотель додав до них найтоншу п'яту стихію, п'ятий елемент — ефір, який він протиставляв іншим чотирьом. Чотири стихії, з яких складається весь підмісячний світ, здійснюють рух по вертикалі і горизонталі і можуть перетворюватися один в одного. Небесні тіла, які знаходяться в сферах космосу на рівні Місяця і вище (надмісячний світ), складаються з ефіру, який вічний, не переходить в інші стихії та здійснює кругові рухи.

Цей термін зберігся в римській і середньовічній філософії. Його вживав Лукрецій.

Квінтесенція[ред. | ред. код]

Символічне зображення основних елементів: ефір на самому верху. З книги Utriusque cosmi metaphysica, physica atque technica historia Роберта Фладда 1617 р

Термін «квінтесенція» пізніше придбав і самостійне значення. Зокрема, у Парацельса квінтесенція — найтонша субстанція взагалі, «екстракт» всіх елементів. Такою квінтесенцією світу, виробленою Богом з «витяжки» цілого світу як би в гігантській алхімічній лабораторії, по Парацельсу, є людина.

Див. також[ред. | ред. код]