Жаботикаба (рослина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жаботикаба

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Миртоцвіті (Myrtales)
Родина: Миртові (Myrtaceae)
Рід: Plinia
Вид: Жаботикаба
Plinia cauliflora
(Mart.) Kausel, 1956
Природний ареал
Природний ареал
Синоніми
Eugenia cauliflora (Mart.) DC.
Eugenia jaboticaba (Vell.) Kiaersk.
Myrcia jaboticaba (Vell.) Baill.
Myrciaria cauliflora (Mart.) O.Berg
Myrciaria jaboticaba (Vell.) O.Berg
Myrtus cauliflora Mart.
Myrtus jaboticaba Vell.
Plinia jaboticaba (Vell.) Kausel
Посилання
Вікісховище: Plinia cauliflora
Віківиди: Plinia cauliflora
EOL: 2508655
IPNI: 600611-1
ITIS: 835279
МСОП: 148756263
NCBI: 375264
The Plant List: kew-161353

Жаботикаба[1] (Plinia cauliflora, порт. jabuticaba, також відоме як укр. джаботикаба або порт. jaboticaba (укр. жабутікаба), або порт. jabuticabeira, а також англ. Brazilian Grape Tree (укр. бразильське виноградне дерево), Jabotica, Guaperu, Guapuru, Hivapuru, Sabará і Ybapuru) — рослина родини миртових, вид роду Plinia, культивується в тропічних широтах як плодова культура.

Опис[ред. | ред. код]

Жаботикаба — вічнозелене дерево, що повільно росте, висотою від 5 до 12 метрів з овально-ланцетоподібним глянцевим шкірястим листям 2,5-10 см завдовжки і 1,25-2 см шириною . Квітки білі з 4 пелюстками і 60 тичинками по 4 мм кожна. Плід — кругла або еліптична, глянцева темно-бордово-фіолетова, майже чорна, кістянка із залишками чашолистків на кінці і з білою або рожевою желеподібною напівпрозорою соковитою м'якоттю, діаметром 0,6-4 см . Плоди ростуть гронами на стовбурах і головних гілках. Це явище називається кауліфлорія — формування плодів на стовбурі та основних гілках.

Явище кауліфлорії у жаботикаби

Поширення[ред. | ред. код]

Жаботикаба зустрічається як в дикому вигляді, так і в культурі в Південній Бразилії, Болівії, Парагваї та Північній Аргентині. В даний час натуралізована і вирощується також в Уругваї, Колумбії, Панамі, Перу, на Кубі і на Філіппінах.

Використання[ред. | ред. код]

Плоди жаботикаби

М'якоть плодів жаботикаби їстівна у свіжому вигляді. З них виготовляються желе, мармелад, соки та алкогольні напої. Відвар висушених шкірок плодів жаботикаби в Бразилії використовується, як засіб від астми, діареї і кривавої діареї.

У Бразилії з жаботикаби роблять відмінне червоне вино. Шкірочка плода злегка гірка завдяки високому вмісту таніну. Її використовують для фарбування в глибокий червоний колір джемів, желе і вин.

Жаботикаба в комерційних масштабах вирощується тільки в Бразилії і в деяких країнах Південної Америки. Повільний ріст дерева, чутливість до заморозків і невеликий термін зберігання плодів заважає комерційному використанню.

Розмножується насінням і щепленням. Зазвичай сіянці прищеплюють для прискорення плодоношення. Якщо прищеплена рослина вступає в плодоношення на 3-4 рік, то на сіянцях перші плоди з'являються тільки через 10-12 років. Насіння довго не зберігається, тому його необхідно саджати відразу після придбання. Використовують легку ґрунтову суміш. Сходи з'являються приблизно через місяць. Перші кілька років сіянці ростуть повільно, підгодовують їх повним мінеральним добривом, що дещо прискорить зростання. Молоде рожеве листя може пошкоджуватися попелицею. Іноді нападає павутинний кліщ.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Н. О. Олексійченко; О. В. Зібцева. Ландшафтознавство і географія лісів. Частина 2 : Географія лісів. — 2008. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 3 червня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Жаботикаба: [бразильське виноградне дерево] // Казковий вечір. — 2013. — N 11. — С. 4 : фот.цв. . — ISSN 4820-0920