Жан-Люк Етторі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Жан-Люк Етторі
Особові дані
Дата народження 29 липня 1955(1955-07-29) (58 років)
Місце народження Марсель, Франція Франція
Зріст 175 см
Вага 75 кг
Прізвисько Чорний Павук
Позиція Воротар
Юнацькі клуби
Франція «Марсель»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1975—1994 Франція «Монако» 602 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1980—1982 Франція Франція 9 (-13)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1995 Франція «Монако»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Жан-Люк Етторі (фр. Jean-Luc Ettori; 29 липня 1955, Марсель) — колишній французький футболіст, воротар, наразі футбольний функціонер та тренер. Всю свою ігрову кар'єру, яка тривала 18 сезонів, провів за «Монако». Найбільш відомий, як абсолютний рекордсмен за кількістю матчів, проведених у першому дивізіоні чемпіонату Франції (602).

Біографія[ред.ред. код]

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Жан-Люк Етторі завжди мріяв стати голкіпером. Ази футболу він осягав в Марселі, був стрибучий, мав дуже непогану реакцію, сміливість, проте його перспективи стати професіоналом розглядалися вельми скептично. Виною тому був маленький зріст — лише 175 сантиметрів. Тому, не знайшовши притулку в «Марселі», Етторі відправився на пошуки клубу, якого б не бентежили його скромні габарити, і врешті-решт опинився в суміжному з Францією Князівстві Монако.

У першій команді «Монако» Етторі дебютував 20 грудня 1975 року, коли йому було 20 років. Він взяв участь у гостьовому поєдинку проти «Бордо», програному монегасками 1:3. Справи в тому сезоні у «князів» йшли дуже погано, і після його закінчення вони вилетіли в другий дивізіон. Коли ж «Монако» через рік повернулося в еліту, то зміг відразу ж завоювати чемпіонський титул, у значній мірі завдяки вдалій грі Жана-Люка. В тому сезоні Етторі отримав прізвисько «Чорний Павук».

В «Монако» Етторі був головною фігурою протягом 18 років. За ці роки він виграв три чемпіонські титули, три національні кубка, доходив до фіналу Кубка володарів кубків. Останній матч за свій клуб Жан-Люк зіграв 21 травня 1994 року проти Нанта - 1:0. У послужному списку голкіпера 602 матчі, проведених у вищому дивізіоні чемпіонату Франції, що є національним рекордом. Всього ж він виходив у рамку «Монако» 754 рази.

Клубна статистика. Чемпіонат та Кубки Франції. 1975-1994[ред.ред. код]

Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок Франції Суперкубок Франції
Місце Матчі Голи Місце Матчі Голи Місце Матчі Голи
1975-76 Монако «Монако» Д1 18 1 0
1977-78 Gold medal icon.svg 34 0 1/2 8 0
1978-79 4 36 0 1/8 5 0
1979-80 4 37 0 Simple gold cup.svg 10 0
1980-81 4 38 0 1/8 5 0
1981-82 Gold medal icon.svg 37 0 1/8 4 0
1982-83 6 36 0 1/8 4 0
1983-84 Silver medal icon.svg 38 0 фіналіст 10 0
1984-85 Bronze medal icon.svg 17 0 Simple gold cup.svg 10 0     Simple gold cup.svg * 1 0
1985-86 9 38 0 1/32 1 0
1986-87 5 33 0 1/8 4 0
1987-88 Gold medal icon.svg 37 0 1/16 3 0
1988-89 Bronze medal icon.svg 37 0 фіналіст 10
1989-90 Bronze medal icon.svg 38 0 1/32 1 0
1990-91 Silver medal icon.svg 38 0 Simple gold cup.svg 6 0
1991-92 Silver medal icon.svg 34 0 1/2 5 0
1992-93 Bronze medal icon.svg 37 0 1/8 3 0
1993-94 9 36 0 1/8 3 0
Всього Монако «Монако»  18 сезонів 602 0  17 стартів 92 0 1 1 0
ВСЬОГО за кар'єру 18 сезонів 602 0 17 стартів 92 0 1 1 0

 * — у 1955–1973, 1985–86 роках приз мав назву Виклик чемпіонів (фр. Challenge des champions). Матч відбувся в Бордо 18      грудня 1985 року. «Монако» — володар Кубка Франції переміг чемпіона — місцевий клуб «Бордо». Основний та      додатковий час — 1:1, пен. — 8:7. Етторі відіграв увесь матч.

Єврокубки[ред.ред. код]

Усього в єврокубках Етторі зіграв 60 ігор без замін, і усі, звичайно, у складі «Монако». Ось їхій розподіл по турнірах:

Першу гру в євротурнірах провів 15 серпня 1978 року у матчі-кваліфікації Кубка чемпіонів 1978-79 з румунським клубом «Стяуа». На рідному стадіоні «Луї II» монегаски перемогли — 3:0.

Останнім поєдинком для 38-річного ветерана став півфінал Ліги чемпіонів 1993-94 проти «Мілана». 27 квітня 1994 року на «Джузеппе Меацца» «Монако» поступився — 0:3.

Як видно зі статистичних таблиць в середньому пропускав кожної гри один м'яч. Найгірші показники у трьох розіграшах Кубка УЄФА: 19 м'ячів за 12 ігор — в середньому 1,58 гола за гру.

У двох матчах 1/16 фіналу Кубка УЄФА сезону 1979-80 з софійським «Локомотивом» пропустив 5 голів і всі від Атанаса Михайлова. На стадії 1/32 фіналу цього ж сезону Кубка УЄФА приїздив до Донецька для зустрічей з «Шахтарем». Українці тоді виграли — 2:1.

У двох матчах 1/32 фіналу Кубка УЄФА сезону 1981-82 з «Данді Юнайтед» пропустив 6 голів, тобто, 3 м'ячі що гри. Це найгірший показник Етторі у єврокубках в одному сезоні.

Статистика виступів у єврокубках[ред.ред. код]

Сезон Клуб Турнір Досягнення Матчі Голи
1978-79 Монако(футбольний клуб) «Монако» Кубок чемпіонів 1/16 фіналу 4 - 3
1979-80 Кубок УЄФА 1/16 фіналу 4 - 7
1980-81 Кубок кубків 1/16 фіналу 2 - 5
1981-82 Кубок УЄФА 1/32 фіналу 2 - 6
1982-83 Кубок чемпіонів 1/16 фіналу 2 - 2
1985-86 Кубок кубків 1/16 фіналу 2 - 3
1988-89 Кубок чемпіонів 1/4 фіналу 6 - 5
1989-90 Кубок кубків 1/2 фіналу 8 - 6
1990-91 Кубок УЄФА 1/8 фіналу 6 - 6
1991-92 Кубок кубків фіналіст 9 - 7
1992-93 Кубок кубків 1/8 фіналу 4 - 1
1993-94 Ліга чемпіонів 1/2 фіналу   11 - 10
ВСЬОГО за кар'єру 12 євросезонів   60 - 61

Статистика по турнірам[ред.ред. код]

Турнір Сезони Матчі Голи
Кубок чемпіонів / Ліга чемпіонів 4 23 - 20
Кубок кубків 5 25 - 22
Кубок УЄФА 3 12 - 19

Міжнародна кар'єра[ред.ред. код]

За націоннальну збірну Франції дебютував 27 лютого 1980 року, вийшовши на заміну у перерві товариського поєдинку проти збірної Греції. Свої ворота тоді кіпер монегасків зберіг у недоторканності, проте в кращому випадку він вважався лише третім голкіпером триколірних у Мішеля Ідальго.

Проте все ж таки йому вдалося виступити на чемпіонаті світу 1982 року в Іспанії, чому посприяв збіг обставин. У воротарській лінії збірної Франції початку 1980-х не було явного лідера. Домінік Дропсі, який вважався номером один вибув зі складу після безглуздого гола, пропущеного в березні 1981 року від збірної Нідерландів: м'яч, пробитий зі штрафного, призначеного метрах в тридцяти від воріт, потрапив у поперечину, зрикошетив у потилицю воротареві і від неї залетів у сітку. Французи програли 0:1. Втратив форму Жан Кастанеда, а Жан-Поль Бертран-Деман, який не виступав за збірну з чемпіонату світу 1978, але розглядався Ідальго в якості першого номера, отримав травму.

На іспанському мундіалі француз провів 6 ігор: 3 перемоги, 2 нічиї, 1 поразка та пропустив 9 м'ячів. При таких показниках оцінки гри Етторі сильно розходяться. Одні фахівці стверджують, що команду він не підвів, а, враховуючи маленький зріст, діяв часом блискуче. Інші, навпаки, говорять, що в знаменитому півфіналі з німцями, (3:3) Жан-Люк зіграв не найкращим чином. У серії пенальті він парирував всього лише один удар, а його опонент Харальд Шумахер — два. Французькі журналісти стверджують, що знамениту фразу, авторство якої приписується Гаррі Лінекеру, «Футбол — гра, в яку грають всі, а перемагають німці» вперше вимовив Етторі саме після поразки від збірної ФРН в півфіналі іспанського чемпіонату світу. Просто тоді вона не була розтиражована ЗМІ, оскільки Жан-Люк не вважався зіркою футболу, а форвард збірної Англії повторив її через кілька років і тут же потрапив на перші шпальта газет.

Майже відразу після завершення мундіалю, 31 серпня, триколірні були биті на своєму полі у товариському матчі проти збірної Польщі — 0:4. Пропустивши чотири м'ячі, Жан-Люк більше в національну команду не викликався. Загалом, у 9 іграх за збірну він пропустив 13 м'ячів.

Тренерська кар'єра[ред.ред. код]

Після закінчення ігрової кар'єри, навесні 1994 року, 38-річний Етторі став тренером голкіперів монегаскського клубу. Саме він зумів побачити талант Фаб'єна Бартеза і зробити з нього не просто свого наступника, а воротаря світового рівня. Через його руки пройшли Флавіо Рома і Тоні Силва. У сезоні 1994/95 протягом незначного часу навіть був головним тренером клубу, після чого знову повенувся до штабу.

Однак з середини 2000-х років турнірні результати «Монако», який звик постійно виступати в Європі, виглядали жахливо. Дуже слабо працював центр підготовки команди, на що неодноразово вказував Етторі. До того ж у Жана-Люка неодноразово виникали конфлікти з головними тренерами клубу, і у липні 2008 року, клуб «Монако» офіційно оголосив відставку Етторі з посади спортивного директора, яку він займав з вересня 2005 року[1]. Загалом Жан-Люк присвятив команді з Князівства Монако 33 роки свого життя.

Досягнення[ред.ред. код]

Клуб[ред.ред. код]

ЧемпіонGold medal icon.svg: 1978, 1982, 1988
Віце-чемпіон Франції Silver medal icon.svg: 1984, 1991, 1992
Третє місце Bronze medal icon.svg: 1985, 1989, 1990, 1993
Володар Simple gold cup.svg : 1980, 1985, 1991
Фіналіст Silver medal icon.svg: 1984, 1989

Збірна[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]