Ліга 1 (через спонсорські причини знана як Ліга 1 Убер Іатс) — найвищий дивізіон у системі футбольних ліг Франції. Вона була повністю професіональною, починаючи з часу заснування у 1932 році, крім сезону 1943-44 років, коли режим Віші заборонив професійний футбол.
Ліга 1 є однією з провідних в Європі. Станом на завершення сезону 2012—13 Ліга 1 посідає шосте місце у рейтингу національних ліг УЄФА, який використовується для визначення представництва країн у єврокубках.[1]
В історії Ліги 1 було три значних корупційних скандали (з «Олімпіком» (Антіб) у 1933 р., «Ред Стар» у 1950-x роках і «Марселем» у 1993 р.), але щоразу вона зберігала свою репутацію завдяки швидкому і достатньо жорсткому покаранню винних сторін.
З сезону 2002/03 ліга складається з 20 клубів.
82-й сезон чемпіонату 2019/20 років не був завершений[2] через пандемію коронавірусу та заборону спортивних змагань до вересня місяця.[3]
Команди грають одна з одною двічі протягом сезону (вдома і на виїзді). Наприкінці сезону три найгірші команди вибувають до Ліги 2. Раніше третя команда з кінця таблиці грала перехідні ігри за право грати в Лізі 1 з третьою найкращою командою Ліги 2, але починаючи з сезону 1994/95 матчі плей-оф було скасовано, і тепер три команди вибувають напряму.
Очки нараховуються згідно з міжнародними правилами: три очки за перемогу, одне за нічию й жодного — за поразку. Три очки за перемогу нараховуються починаючи з сезону 1994/1995 (раніше нараховувалося два), після випробування системи протягом 1988/89. Між 1973 і 1976 роками команді, яка забила в матчі понад два голи, нараховувалося додаткове очко з метою заохочування атакувального футболу, але випробування не принесло переконливих результатів.
Команди, які набрали однакову кількість очок, розташовуються у турнірній таблиці згідно з різницею забитих і пропущених голів, а якщо і цей показник є однаковим, то за кількістю забитих голів. До сезону 1966/67 замість цього критерію використовувався коефіцієнт забитих і пропущених голів. Ця система насправді надавала перевагу командам захисного плану, що продемонстрував сезон 1961/62 років, коли Реймс випередив РКФ Париж за коефіцієнтом забитих і пропущених голів, попри однакову різницю голів і меншу кількість забитих голів (83-60 проти 86-63).
Переможці та призери чемпіонату[ред. | ред. код]
Клуб |
Титули |
Роки
|
«Парі Сен-Жермен»
|
11
|
1986, 1994, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023
|
«Сент-Етьєн»
|
10
|
1957, 1964, 1967, 1968, 1969, 1970, 1974, 1975, 1976, 1981
|
«Олімпік» (Марсель)
|
9
|
1937, 1948, 1971, 1972, 1989, 1990, 1991, 1992, 2010
|
«Монако»
|
8
|
1961, 1963, 1978, 1982, 1988, 1997, 2000, 2017
|
«Нант»
|
8
|
1965, 1966, 1973, 1977, 1980, 1983, 1995, 2001
|
«Олімпік» (Ліон)
|
7
|
2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008
|
«Реймс»
|
6
|
1949, 1953, 1955, 1958, 1960, 1962
|
«Бордо»
|
6
|
1950, 1984, 1985, 1987, 1999, 2009
|
«Лілль»
|
4
|
1946, 1954, 2011, 2021
|
«Ніцца»
|
4
|
1951, 1952, 1956, 1959
|
«Сет»
|
2
|
1934, 1939
|
«Сошо»
|
2
|
1935, 1938
|
«Олімпік» (Лілль)
|
1
|
1933
|
«Расінг» (Париж)
|
1
|
1936
|
«Рубе-Туркуен»
|
1
|
1947
|
«Страсбур»
|
1
|
1979
|
«Осер»
|
1
|
1996
|
«Ланс»
|
1
|
1998
|
«Монпельє»
|
1
|
2012
|
Гравці, що провели найбільше матчів в історії чемпіонатів Франції
- Станом на 28 листопада 2022
(жирним шрифтом позначено діючих гравців Ліги 1)
- Станом на кінець сезону 2016/17
Найпершим українцем у французькій лізі, мабуть, був колишній гравець львівської «України» та київського «Динамо» Олександр Скоцень, який протягом 1948-1950 років зіграв за "Ніццу"[5] 45 ігор, у котрих забив 23 голи.
|
|
---|
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво |
|
---|
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво |
|
---|
| Словники та енциклопедії |
|
---|
| Довідкові видання |
|
---|
| Нормативний контроль |
|
---|
|
|
---|
| Дивізіон 1 (1932–2002) |
|
---|
| Ліга 1 (2002–наш час) |
|
---|
|
|
---|
| | | Збірна |
- Неофіційні (регіональні) збірні:
|
---|
| Чемпіонат |
|
---|
| Кубок |
|
---|
| Інше |
|
---|
| Списки / категорії |
|
---|
|