Мішель Ідальго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Мішель Ідальго
Portrait de michel Hidalgo-detail.jpg
Мішель Ідальго у 2009 році
Особові дані
Народження 22 березня 1933(1933-03-22) (85 років)
  Леффренкук, Франція
Зріст 168 см
Вага 68 кг
Громадянство Flag of France.svg Франція
Flag of the Republic of the Congo.svg Республіка Конго
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
?-1952 Франція «УС Норманд»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1952–1954 Франція «Гавр» 47 (13)
1954–1957 Франція «Реймс» 66 (23)
1957–1966 Франція «Монако» 256 (26)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1962 Франція Франція 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
? Франція «Монако» (дублери)
? Франція «Ментон» (граюч.тр.)
? Франція «Монако» (дублери)
? Франція Франція (помічник)
1976–1984 Франція Франція
1984–1986 Франція Франція (тех.дир)
1986–1991 Франція «Марсель» (тех.дир)
2004 Республіка Конго Конго

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Мішель Ідальго (фр. Michel Hidalgo, нар. 22 березня 1933, Леффренкук) — французький футболіст, що грав на позиції півзахисника. Виступав, зокрема, за «Реймс» та «Монако», з якими став триразовим чемпіоном Франції, а також по два рази вигравав національний Кубок та Суперкубок. Забив один з голів у фіналі першого в історії розіграшу Кубка європейських чемпіонів.

По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Тренував національну збірну Франції, з якою вперше в історії триколірних став чемпіоном Європи.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 22 березня 1933 року в місті Леффренкук. Вихованець футбольної школи клубу «УС Норманд».

У дорослому футболі дебютував 1952 року виступами за «Гавр», в якому провів два сезони, взявши участь лише у 47 матчах чемпіонату.

1954 року перейшов до «Реймса», у складі якого вперше став чемпіоном та володарем Суперкубка Франції у 1955 році, а потім у 1956 році разом зі своєю командою в першому розіграші Кубка європейських чемпіонів дійшов до фіналу, де грав в вирішальному матчі з мадридським «Реалом». У тому фіналі на 10-ій хвилині рахунок був уже 2:0 на користь французів, але до 30-ої хвилині іспанці відіграли обидва м'ячі. У другому таймі на 62-ій хвилині саме Ідальго знову вивів «Реймс» вперед, але в підсумку переміг «Реал», забивши у ворота «Реймса» ще два м'ячі.

У наступному році Ідальго перейшов в клуб «Монако». З «монегасками» він завоював ще два титули чемпіона Франції, двічі виграв Кубок Франції і одного разу національний Суперкубок. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за «Монако» у 1966 році.

Єврокубки[ред. | ред. код]

Провів 3 сезони у клубних турнірах під егідою УЄФА, і усі в Кубку чемпіонів. У 10 матчах він забив 1 гол (у першому фіналі першого розіграшу 1955-56) мадридському «Реалу» в складі «Реймса», тогочасного гранда французького клубного футболу. Ще два євросезони Ідальго виступав у формі «Монако».

Статистика виступів у єврокубках[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Турнір Досягнення Матчі Перемоги Нічиї Поразки Голи
1955-56 Франція «Реймс» Кубок чемпіонів фіналіст 4 3 0 1 1
1961-62   Франція «Монако» Кубок чемпіонів 1/16 фіналу 2 0 0 2 0
1963-64 Кубок чемпіонів 1/8 фіналу 4 1 1 2 0
ВСЬОГО Франція «Реймс»               1 євросезон 4 3 0 1 1
  Франція «Монако» 2 євросезони 6 1 1 4 0
ВСЬОГО за кар'єру 3 євросезони   10 4 1 5 1

Усі матчі та голи Мішеля Ідальго у єврокубках[ред. | ред. код]

 (1)перший матч;

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

5 травня 1962 року Мішель провів свій єдиний матч у складі національної збірної Франції — товариську гру проти збірної Італії (1:2)

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру відразу після завершення ігрової кар'єри, очоливши дублюючу команду «Монако». Також молодий фахівець працював у нижчоліговій «Ментоні» граючим тренером. Пізніше Ідальго став президентом UNFP, французького союзу гравців.

В березні 1976 року був призначений головним тренером збірної Франції. На той момент найвищими досягненнями французького футболу були третє місце на чемпіонаті світі 1958 року і четверте місце на Євро-1960. З тих пір французька команда брала участь лише в одному чемпіонаті світу — в 1966 році, — але зайняла останнє місце в групі, і жодного разу не пробивалася на чемпіонат Європи. Першим досягненням Ідальго стала перемога у відбірковому турнірі чемпіонату світу 1978 року; однак, приїхавши в Аргентину, французи знову не зуміли вийти з групи.

Мішель Ідальго у березні 1981 року.

Далі Мішеля Ідальго чекала невдача: команда знову не пройшла відбірковий турнір чемпіонату Європи 1980 року, проте таки вийшла на чемпіонат світу 1982 року, що проходив в Іспанії. Чемпіонат французи почали з поразки від збірної Англії — 1:3, пропустивши перший м'яч вже на 1й хвилині гри, але все-таки вийшли з групи в наступний етап. Далі збірна Франції грала набагато впевненіше і дійшла до знаменитого півфінального матчу зі збірною ФРН, в якому була дуже близька до перемоги. Рахунок відкрили німецькі футболісти, але Мішель Платіні забив гол з пенальті. До кінця другого тайму зберігся рахунок 1:1. Зате в додатковий час, на 92й хвилині, захисник Франції Моріс Трезор забив другий гол. Після пропущеного м'яча постійні атаки вела збірна ФРН, але на 98й хвилині збірної Франції вдалася контратака, в якій Ален Жиресс забив третій м'яч. Проте в час, що залишився, німцям вдалося зрівняти рахунок і фінальний свисток зафіксував знову нічию 3:3. Цей півфінал увійшов в історію футболу ще й тому, що в ньому вперше на чемпіонатах світу доля переможця вирішувалася в серії пенальті, і перемогу з рахунком 5:4 здобули німецькі футболісти. А команді Франції довелося грати матч за третє місце зі збірною Польщі. Але навіть склад французів на цей матч показав, що третє місце їх вже не цікавить — не грав ані Мішель Платіні, ані деякі інші провідні французькі футболісти і збірна Польщі перемогла 3:2, ставши третім призером.

Зате вже два роки французи приймали в себе Євро-1984. Груповий турнір збірна Франції пройшла легко, здобувши три перемоги. Потім французи зіграли півфінальний матч зі збірною Португалії. Тут, як і в півфіналі попереднього чемпіонату світу, після другого тайму рахунок був 1:1. На початку додаткового часу португальці вийшли вперед. Зрівняти рахунок французам вдалося лише на 115й хвилині, це зробив захисник Філіп Домерг. А за хвилину до кінця додаткового часу іні забив переможний гол. Здобувши перемогу з рахунком 3:2, збірна Франції вперше вийшла у фінал чемпіонату Європи. Там, 27 червня 1984 на паризькому стадіоні «Парк де Пренс» збірна Франції перемогла збірну Іспанії з рахунком 2:0. Перший м'яч на 57-ій хвилині забив Мішель Платіні, а на останній хвилині гри Брюно Беллон поставив переможну крапку.

Після перемоги в чемпіонаті Європи Мішель Ідальго вирішив покинути пост головного тренера збірної Франції. Наступні два роки він працював технічним директором збірної, а у 1986 році продовжив працювати з марсельським «Олімпіком», де провів 5 років.

Потім Ідальго знову залишив тренерську роботу і став вести футбольну передачу на телебаченні Монако. Але в 2004 році прийняв пропозицію очолити збірну Конго, проте пропрацював у команді менше року.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Чемпіонат Кубок Єврокубки
Дивізіон Ігор Голів Ігор Голів Турнір Ігор Голів
1952 — 1953 Франція «Гавр» Дивізіон 1 19 4 - - - - -
1953 — 1954 Дивізіон 1 28 9 4 1 - - -
1954 — 1955 Франція «Реймс» Дивізіон 1 23 11 3 1 ЛК 2 0
1955 — 1956 Дивізіон 1 16 8 2 0 КЄЧ 4 1
1956 — 1957 Дивізіон 1 27 4 3 4 - - -
1957 — 1958 Франція «Монако» Дивізіон 1 30 5 4 2 - - -
1958 — 1959 Дивізіон 1 28 4 2 0 - - -
1959 — 1960 Дивізіон 1 34 10 6 1 - - -
1960 — 1961 Дивізіон 1 33 5 7 2 - - -
1961 — 1962 Дивізіон 1 28 1 6 0 КЄЧ 2 0
1962 — 1963 Дивізіон 1 38 1 8 0 - - -
1963 — 1964 Дивізіон 1 20 0 3 0 КЄЧ 4 0
1964 — 1965 Дивізіон 1 31 0 4 0 - - -
1965 — 1966 Дивізіон 1 14 0 1 0 - - -
Всього 369 62 53 11 - 12 1

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Франція Франція
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
5-5-1962 Флоренція Італія Італія 2 – 1 Франція Франція товариський матч - Вийшов на заміну на 46-ій хвилині 46'
Усього Матчів 1 Голів 0

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Реймс»: 1954–55
«Монако»: 1960–61, 1962–63
«Монако»: 1959–60, 1962–63
«Реймс»: 1955
«Монако»: 1961

Як тренера[ред. | ред. код]

Франція Франція: 1984

Посилання[ред. | ред. код]