Очікує на перевірку

Жан Марі Гюйо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан Марі Гюйо
фр. Jean-Marie Guyau
Народження28 жовтня 1854(1854-10-28)[1][2][…]
Лаваль[4]
Смерть31 березня 1888(1888-03-31)[1][2][…] (33 роки)
Ментона[4]
туберкульоз
Громадянство (підданство) Франція
Знання мов
  • французька[1]
  • Діяльність
  • поет, перекладач, письменник
  • ВикладавКондорсе
    Визначний твір
  • Q123752119?
  • У шлюбі зPierre Ulricd

    CMNS: Жан Марі Гюйо у Вікісховищі
    S:  Роботи у  Вікіджерелах
    Esquisse d'une morale sans obligation ni sanction (видання 1909 року).

    Жан Марі Гюйо (фр. Jean-Marie Guyau, нар. 28 жовтня 1854, Лаваль — пом. 31 березня 1888, Ментона) — відомий французький поет, перекладач, філософ і соціолог[5].

    Біографія

    [ред. | ред. код]

    Жан Марі Гюйо народився у Лавалі, регіон Пеї-де-ла-Луар, Франція[6]. Мати майбутнього філософа — Августіна Фулье (фр. Augustine Tuillerie), автор педагогічного твору Le Tour de la France par deux enfants (1877) написаний під псевдонімом G. Bruno з посиланням на Джордано Бруно. Хлопця виховував прийомний батько — відомий філософ Альфред Фулье (фр. Alfred Fouillée)[7].

    У дитячі роки Жан Марі рано захопився поезією й філософією, читав книги Віктора Гюго, П′єра Корнеля, Альфреда де Мюссе, Епіктета, Платона й Канта. Після закінчення ліцею 17-річний юнак переклав філософський твір «Підручник Епіктета» (фр. Le Manuel d'Épictète).

    У 19 років Жана Марі Гюйо нагородили Почесною премією від Академії моральних і політичних наук у галузі «Філософія» за дослідження філософсько-етичне вчення утилітаризму і став викладачем філософії ліцею Кондорсе.

    В останні роки життя майже не працював через важку хворобу.

    Жан Марі Гюйо помер у 33 роки від туберкульозу.

    Творчість і філософські погляди

    [ред. | ред. код]

    Відомими творами Жан Марі Гюйо стали праці «Esquisse d’une morale»[8] і «L’Irréligion de l’avenir», які своїм новаторським підходом глибоко вразили Фрідріха Ніцше, про що свідчить його промова у Ніцці[9][10].

    Соціальна філософія Гюйо спирається на ідеї Альфреда Фулье, Оґюста Конта, Блеза Паскаля й англійських утилітаристів ХІХ століття. Він пропагував теорію людської симпатії та роль "серця" в суспільному житті. Центральним поняттям Жан Марі Гюйо було життя[11].

    Після смерті Жан Марі, його дружина під псевдонімом П'єр Ульрік (фр. Pierre Ulric) надрукувала короткі оповідання для молоді. Жан Марі — батько французького філософа Августина Гюйо.

    Список творів

    [ред. | ред. код]
    • La Littérature chrétienne du IIe au IVe siècles, extraits des Pères de l'Église latine, suivis d'extraits des poètes chrétiens, Paris : C. Delagrave, 1876, in-16, 294 p.
    • La Morale d'Épicure et ses rapports avec les doctrines contemporaines, Paris : Éd. Germer Baillière, coll. «Bibliothèque de philosophie contemporaine», 1878, in-8°, 291 p. Lire en ligne [Архівовано 23 липня 2019 у Wayback Machine.].
    • La Morale anglaise contemporaine, morale de l'utilité et de l'évolution, Paris : Éd. Germer Baillière, coll. «Bibliothèque de philosophie contemporaine», 1879, in-8, XII-420 p. Lire en ligne [Архівовано 20 липня 2019 у Wayback Machine.].
    • Vers d'un philosophe, Paris : Éd. Germer Baillière, 1881, in-16, VII-208 p. Lire en ligne [Архівовано 20 липня 2019 у Wayback Machine.].
    • Les Problèmes de l'esthétique contemporaine, Paris : F. Alcan, coll. «Bibliothèque de philosophie contemporaine», 1884, in-8°, VIII-260 p. Texte sur wikisource.
    • Esquisse d’une morale sans obligation ni sanction, Paris : F. Alcan, coll. «Bibliothèque de philosophie contemporaine», 1885, in-8°, 254 p. Texte en ligne sur wikisource.
    • L'Irréligion de l’avenir, étude sociologique, Paris : F. Alcan, coll. «Bibliothèque de philosophie contemporaine», 1887, in-8° Texte sur wikisource.
    • L'Art au point de vue sociologique, Paris : F. Alcan, coll. «Bibliothèque de philosophie contemporaine», 1889, in-8°, XLVII-387 p. Lire en ligne [Архівовано 22 липня 2019 у Wayback Machine.].
    • Éducation et Hérédité : étude sociologique. Paris, Félix Alcan, coll. «Bibliothèque de philosophie contemporaine», 1889, XV-304 p., in-8 Lire en ligne [Архівовано 20 липня 2019 у Wayback Machine.].
    • La genèse de l'idée de temps, avec une introd. par Alfred Fouillée, Paris : F. Alcan, coll. «Bibliothèque de philosophie contemporaine», 1890. XXXV-142 p. ; in-18 Lire en ligne [Архівовано 23 липня 2019 у Wayback Machine.].
    • Pages choisies des grands écrivains : J. M. Guyau, éd. par Alfred Fouillée, Paris : A. Colin, 1895, XVI-341 p. Lire en ligne [Архівовано 20 липня 2019 у Wayback Machine.].
    Навчальна література
    • La première année de lecture courante : morale, connaissances usuelles, devoirs envers la patrie, Paris : A. Colin, 1875, in-16, 336 p. Partie du maître, Paris : A. Colin, 1880, in-18, 466 p.
    • L'Année enfantine de lecture,... Ouvrage composé conformément au nouveau programme de 1882 (cours élémentaire). Paris : A. Colin, 1883, in-18, 120 p.
    • L'Année préparatoire de lecture courante : morale, connaissances usuelles, Paris : A. Colin, 1884, in-18, 216 p.
    • Méthode Guyau. Lecture par l'écriture, Paris : A. Colin, 1893, 2 livrets in-8̊
    Переклади
    • Cicéron, Des suprêmes biens et des suprêmes maux. Traduction Desmarais, revue avec introduction et notes, suivie d'éclaircissements relatifs à l'histoire de l'épicurisme, Paris : C. Delagrave, 1875, in-18, XXXII-400 p. Lire en ligne [Архівовано 29 листопада 2019 у Wayback Machine.].
    • Manuel d'Épictète, traduction nouvelle, suivie d'extraits des ″Entretiens″ d'Épictète et des ″Pensées″ de Marc-Aurèle, avec une étude sur la philosophie d'Épictète, Paris : C. Delagrave, 1875, in-18, LXVI-211 p.
      • Traduction republiée par les éditions Mille et une nuits, coll. « La petite collection », 2005, 126 p., ISBN 978-2842059033
    • Cicéron, De finibus bonorum et malorum (livres I et II), avec introduction et notes par M. Guyau, Paris : C. Delagrave, 1876, in-18, XXXVI-150 p.
    Статті, надруковані в «Revue philosophique de la France et de l’étranger» (RPFE), Париж

    Видання російською мовою

    • Жан Мари Гюйо. Стоицизм и христианство. Эпиктет, Марк Аврелий и Паскаль [Текст] / Ж. М. Гюйо ; пер. с фр. И. Нахамкис, М. Энгельгардт. - Изд. 2-е. - М. : URSS. ЛКИ, 2007. - 108 с. - (Из наследия мировой философской мысли : философия античности) [Репринтне видання 1899 р.]
    • Жан Мари Гюйо. Воспитание и наследственность [Текст] : социол. исследование / Ж. М. Гюйо ; пер. с фр. И. Нахамкис. - Изд. 2-е, испр. - М. : URSS. ЛКИ, 2007. - 220 с. - (Из наследия мировой социологии). - ISBN 978-5-382-00310-8. Репр. видання
    • Гюйо Ж. М. Собрание сочинений. т.1-5. СПб., 1898—1901.
    • Гюйо Ж. М. Безверие будущего. Социологическое исследование. С биографической заметкой о Гюйо Ал. Фуллье и с предисловием Д. Н. Овсянико-Куликовского / Пер. с франц. (11 издание) под ред. Я. Л. Сакера. СПб., 1908.
    • Гюйо Ж. М. Задачи современной эстетики. СПб., 1891.
    • Гюйо Ж. М. Искусство с точки зрения социологии. СПб., 1891.
    • Гюйо Ж. М. Воспитание и наследственность. СПб., 1891.
    • Гюйо Ж. М. Принцип искусства и поэзии СПб., 1895.
    • Гюйо Ж. М. История и критика современных английских учений о нравственности. СПб., 1898.
    • Гюйо Ж. М. Задачи современной эстетики. Очерк морали. СПб., 1899.
    • Гюйо Ж. М. Происхождение идеи времени. Мораль Эпикура и ее связь с современными учениями. СПб., 1899.
    • Гюйо Ж. М. Нравственность без обязательства и без санкции М., 1923.

    Примітки та посилання

    [ред. | ред. код]
    1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. а б Енциклопедія Брокгауз
    3. а б Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
    4. а б Гюйо Жан Мари // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    5. Jean-Marie Guyau (1854-1888). data.bnf.fr. Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 28 листопада 2019.
    6. La philosophie de Jean-Marie GUYAU. jmguyau.free.fr. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 28 листопада 2019.
    7. Alfred Fouillée est l’auteur de Nietzsche et l’immoralisme, 1902.
    8. Traduit en allemand par l'ami de Nietzsche, Peter Gast, en 1909.
    9. Cf. P. Mauriès, Nietzsche à Nice, Gallimard, 2009.
    10. Fouillée, Alfred (1902). Nietzsche et l’immoralisme. Paris: Félix Alcan. с. 151—179. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 17 червня 2022.
    11. Kropotkine, Pierre (1889). La Morale anarchiste. Paris: Les Temps Nouveaux. с. –. Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 28 листопада 2019.

    Література

    [ред. | ред. код]
    • Емоція як естетична проблема (теоретичний досвід Ж.-М. Гюйо) [Текст] / О.І. Оніщенко // Культура і сучасність : альманах / М-во культури і мистецтв України ; ДАКККіМ. — Київ : ДАКККіМ, 2004. — С. 32-38.
    • Dirk Hoeges, Literatur und Evolution. Studien zur französischen Literaturkritik im 19. Jahrhundert. Taine - Brunetière - Hennequin - Guyau, Carl Winter Universitätsverlag, Heidelberg 1980 ISBN 3-533-02857-7
    • Marco Orru, « The Ethics of Anomie: Jean Marie Guyau and Emile Durkheim » in British Journal of Sociology, vol. 34, n° 4 (Dec., 1983), p. 499-518.
    • Alfred Fouillée, Jean-Marie Guyau, notice biblio- et biographique, in G. Walch, Poètes d’Hier et d’Aujourd’hui, supplément à l’Anthologie des Poètes français contemporains, Librairie Delagrave, 1916 ; texte sur wikisource.

    Посилання

    [ред. | ред. код]