Жигульовська ГЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 53°26′42″ пн. ш. 49°29′24″ сх. д. / 53.44500° пн. ш. 49.49000° сх. д. / 53.44500; 49.49000

Жигульовська ГЕС
Pavodok, Zhigulevskaya GES.JPG
Країна Росія
Статус діюча
Річка Волга
Каскад Волзько-Камський каскад ГЕС
Початок будівництва 1959
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1955-1957
Основні характеристики
Встановлена потужність 2372,5 МВт
Середнє річне виробництво 10900 млн кВт·год
Тип ГЕС руслово-греблева
Розрахований напір 22,5 м
Характеристики обладнання
Тип турбін поворотно-лопатеві
Потужність гідроагрегатів 11х115, 4х120, 5х125,5 МВт
Основні споруди
Тип греблі водоскидна бетонна, намивна земляна
Довжина греблі 980, 2800 м
Шлюз є
Власник
Власник РусГидро

Жигульовська гідроелектростанція (Волзька (Куйбишевська) ГЕС ім. В. І. Леніна) — ГЕС на річці Волга в Самарській області, у міст Жигульовськ і Тольятті. Є шостим ступенем і друга за потужністю ГЕС Волзько-Камського каскаду ГЕС.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Будівництво ГЕС почалося в 1950, закінчилося в 1957. Особливістю геологічної будови гідровузла є велика відмінність берегів Волги. Високий урвистий правий берег складений тріщинуватими верхньокам'янновугільними вапняково-доломітовими породами. Лівий корінний берег долини складений пісками з прошарками і лінзами суглинків.

Склад споруд ГЕС:

  • намивна земляна дамба довжиною 2800 м, шириною 750 і заввишки 52 м;
  • бетонна водозливна гребля довжиною 980 м (максимальна пропускна витрата до 40 тис. м ³/с);
  • будівля ГЕС суміщеного типу довжиною 700 м;
  • двониткові судноплавні шлюзи з підхідними каналами.

Греблею ГЕС прокладені залізничний та автомобільний переходи через Волгу на магістралі Москва - Самара. Потужність Жигульовської ГЕС - 2372,5 МВт, середньорічне вироблення - 11,7 млрд кВт ∙ год У будівлі ГЕС встановлено 11 поворотно-лопаткових гідроагрегати потужністю по 115 МВт, 5 поворотно-лопаткових гідроагрегати потужністю по 125,5 МВт і 4 поворотно-лопаткових гідроагрегати потужністю по 120 МВт, що працюють при розрахунковому напорі 22,5 м[1] . Обладнання ГЕС застаріло і проходить модернізацію і заміну. Гребля ГЕС утворює велике Куйбишевське водосховище.

ГЕС спроектована інститутом «Гідропроект».

Жигульовська ГЕС входить до складу ВАТ «РусГидро» на правах філії.

Економічне значення[ред.ред. код]

Жигульовська ГЕС бере участь у покритті пікових навантажень і регулювання частоти Єдиної енергосистеми країни, регулює стік води Волги, сприяє ефективному її використанню нижележачим волзькими гідроелектростанціями, забезпечує створення судноплавних глибин і створює сприятливі умови для зрошення великих площ посушливих земель Заволжжя. Електроенергія, що виробляється ГЕС, передається по чотирьох високовольтних лініях 500 кВ: по двох з них - в ОЕС Центру, по двох інших - в ОЕС Уралу і Середньої Волги[2].

Показники діяльності
Автострада Автомагістраль M5 на греблі ГЕС
Вироблено електроенергії за рік, млн кВт/ год
2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013
9 586,2 11 742,2 10 722,50 10 765 9 024 8 800 10 339 11 705

Історія будівництва[ред.ред. код]

Шлюз № 22

Ідея енергетичного використання Волги у Самарської Луки була висунута Глібом Кржижановським ще в 1910 р. Через десятиліття інженер К. В. Богоявленський запропонував побудувати гідроелектростанцію у селища Переволоки на вододілі між Волгою і Усою, використавши природну різницю рівнів води. Але тяжке становище економіки країни не дозволило реалізувати цей проект.

На початку 1930-х рр.. в районі Самарської Луки і Ярославля почалися проектно-вишукувальні роботи з енергетичного використання Волги, за підсумками яких було запропоновано безліч схем різного розташування гідровузлів. У 1937 р. було прийнято рішення про будівництво Куйбишевського гідровузла на вододілі біля селищ Красна Глинка і Переволоки. При будівництві застосовувалася праця в'язнів ГУЛАГу (Самарський ВТТ, понад 30 тис. чоловік)). Восени 1940 р. в районі розташування майбутньої ГЕС були виявлені нафтоносні площі, у зв'язку з чим будівництво було припинено.

Фахівці інституту «Гідропроект» продовжили дослідження в 1949 р. Підсумком досліджень стало рішення про спорудження Куйбишевського гідровузла в районі міста Жигульовськ. 21 серпня 1950 р. затверджено проект будівництва Куйбишевської ГЕС потужністю 2,1 млн кВт. На місці майбутньої гідроелектростанції розгорнулися будівельні роботи, які знову велися з використанням праці ув'язнених (Кунеєвський ВТТ, 46600 осіб). Для будівництва було створено спеціальний трест «Куйбышевгидрострой». Волзька ГЕС ім. В. І. Леніна була побудована в рекордно короткі терміни - з 1950 по 1957 рр..

У липні 1955 р. через нижні суднові шлюзи греблі пройшов перший пароплав. У листопаді того ж року було перекрито основне русло Волги, а 29 грудня - запущено в промислову експлуатацію перший гідроагрегат. Менше ніж через рік після цієї події, в жовтні 1956 р., Куйбишевська ГЕС виробила перший мільярд кіловат-годин електроенергії.

Будівництво ГЕС велося ударними темпами. Так, у 1956 р. в експлуатацію було введено 12 агрегатів, у 1957 р. ― ще 7. 10 серпня 1958 р. станцію перейменували в Волзьку ГЕС ім. Леніна, а в травні 1959 р. всі споруди гідровузла було прийнято в промислову експлуатацію.

Куйбишевський гідровузол - унікальна споруда, що не має аналогів у світовій практиці гідротехнічного будівництва. За сім років на будівництві було виконано 193,9 млн м ³ земляних робіт, укладено 7,67 млн м ³ бетону, змонтовано 200 тис. т металоконструкцій та обладнання. Максимальна добова інтенсивність укладання бетону досягала в 1955 р. тут 19 тис. м ³ (на 3,3 тис. м ³ / добу. Вища, ніж інтенсивність укладання бетону на будівництві ГЕС Гранд-Кулі в США).

Волга була також перекрита за рекордно короткий час - 19,5 год у період, коли її витрата становила 3800 м ³ / с. Кожен агрегат потужністю 105 тис. кВт монтувався в середньому близько 1 місяця, тобто прийняте у вітчизняній і зарубіжній практиці час було скорочено більш ніж у два рази. Але експлуатація агрегатів показала, що їх реальна що розвивається потужність на відміну від проектної становить не 105 МВт, а 115 МВт, що дозволило зробити перемаркування агрегатів і довести встановлену потужність гідроелектростанції до 2,3 ГВт.

Реконструкція станції[ред.ред. код]

Застаріле обладнання станції активно реконструюється. Завдяки введенню в експлуатацію в 1998 мікропроцесорної системи автоматичного комерційного обліку електроенергії, а також цифрової АТС кабельної локальної мережі підстанцій і машинного залу інформаційне постачання диспетчерського та управлінського персоналу піднялося на новий, сучасніший якісний рівень. У 2000-х роках повністю оновлено тракт видачі електроенергії, проведена реконструкція розподільчих пристроїв 110 і 220 кВ, ведуться роботи з реконструкції розподільчого пристрою 500 кВ. також проводиться поступова модернізація гідросилового обладнання. Ще в 1980-х роках були реконструйовані гідрогенератори, що дозволяє в подальшому збільшити потужність гідроагрегатів. У 2000-х роках почалася заміна гідротурбін. На першому етапі, замінюється шість гідротурбін, причому потужність чотирьох з них зростає на 5 МВт, а двох - на 7,5 МВт, таким чином, потужність станції після першого етапу реконструкції досягне 2335 МВт. 5 лютого 2007 потужність Жигульовської ГЕС зросла на 15 МВт за рахунок заміни трьох гідротурбін (станційні номери 5, 10 і 15) і досягла 2315 МВт, в 2008 році реконструкція турбін була продовжена, зокрема, 1 листопада 2008 року після заміни турбіни було проведено перемаркування гідроагрегату № 3, потужність станції становить 2320 МВт[3]. Постачальник робочих коліс перших шести реконструйованих гідроагрегатів - ВАТ «Силовые машины». Реконструкція залишившихся гідроагрегатів буде виконано за рахунок коштів кредиту ЄБРР, постачальника обладнання поки не визначено[4]. У серпні 2008 року було оголошено конкурс на заміну двох гідротурбін станції, відповідно до умов конкурсу нові гідротурбіни повинні бути введені в дію в 2011 році[5]..

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]