Координати: 53°25′36.000000101212″ пн. ш. 49°28′44.00000010041″ сх. д. / 53.42667° пн. ш. 49.47889° сх. д. / 53.42667; 49.47889

Жигульовська ГЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жигульовська ГЕС
53°25′36.000000101212″ пн. ш. 49°28′44.00000010041″ сх. д. / 53.42667° пн. ш. 49.47889° сх. д. / 53.42667; 49.47889
КраїнаРосія
АдмінодиницяСамарська область
Стандіюча
РічкаВолга
КаскадВолзько-Камський каскад ГЕС
Початок будівництва1959
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів1955—1957
Основні характеристики
Установлена потужність2372,5  МВт
Середнє річне виробництво10900  млн кВт·год
Тип ГЕСруслово-греблева
Розрахований напір22,5  м
Характеристики обладнання
Тип турбінповоротно-лопатеві
Потужність гідроагрегатів8 × 115, 4 × 120, 8 × 125,5  МВт
Основні споруди
Тип гребліводоскидна бетонна, намивна земляна
Довжина греблі980, 2800  м
Шлюзє
ВласникРусГидро
Жигульовська ГЕС. Карта розташування: Росія
Жигульовська ГЕС
Жигульовська ГЕС
Мапа
Мапа
CMNS: Жигульовська ГЕС у Вікісховищі

Жигульовська гідроелектроста́нція (також Жигулівська ГЕС, Волзька (Куйбишевська) ГЕС ім. В. І. Леніна; рос. Жигулёвская ГЭС) — ГЕС на річці Волга в Самарській області, біля міст Жигульовськ і Тольятті. Є шостим ступенем і другою за потужністю ГЕС Волзько-Камського каскаду ГЕС.

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Будівництво ГЕС почалося в 1950, закінчилося в 1957. Особливістю геологічної будови гідровузла є велика відмінність берегів Волги. Високий урвистий правий берег складений тріщинуватими верхньокам'яновугільними вапняково-доломітовими породами. Лівий корінний берег долини складений пісками з прошарками і лінзами суглинків.

Склад споруд ГЕС:

  • намивна земляна дамба довжиною 2800 м, шириною 750 і заввишки 52 м;
  • бетонна водозливна гребля довжиною 980 м (максимальна пропускна витрата до 40 тис. м ³/с);
  • будівля ГЕС суміщеного типу довжиною 700 м;
  • двониткові судноплавні шлюзи з підхідними каналами.

Греблею ГЕС прокладені залізничний та автомобільний переходи через Волгу на магістралі Москва — Самара. Потужність Жигульовської ГЕС — 2372,5 МВт, середньорічне вироблення — 11,7 млрд кВт ∙ год. У будівлі ГЕС встановлено 8 поворотно-лопаткових гідроагрегатів потужністю по 125,5 МВт, 4 поворотно-лопаткових гідроагрегати потужністю по 120 МВт і 8 поворотно-лопаткових гідроагрегатів потужністю по 115 МВт, що працюють при розрахунковому напорі 22,5 м[1]. Обладнання ГЕС застаріло і проходить модернізацію і заміну. Гребля ГЕС утворює велике Куйбишевське водосховище.

ГЕС спроєктована інститутом «Гідропроєкт».

Жигульовська ГЕС входить до складу ВАТ «РусГідро» на правах філії.

Економічне значення

[ред. | ред. код]

Жигульовська ГЕС бере участь у покритті пікових навантажень і регулювання частоти Єдиної енергосистеми країни, регулює стік вод Волги, сприяє ефективному її використанню нижче розташованими волзькими гідроелектростанціями, забезпечує створення судноплавних глибин і створює сприятливі умови для зрошення великих площ посушливих земель Заволжя. Електроенергія, що виробляється ГЕС, передається по чотирьох високовольтних лініях 500 кВ: по двох з них — в ОЕС Центру, по двох інших — в ОЕС Уралу і Середньої Волги[2].

Показники діяльності
Автострада Автомагістраль M5 на греблі ГЕС
Вироблено електроенергії за рік, млн кВт·год
2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015
9 586,2[3] 11 742,2[3] 10 722,5[3] 10 765[4] 9 024[5] 8 800[6] 10 339[7] 11 705[8] 10 484[9] 10 398[10]

Історія будівництва

[ред. | ред. код]
Шлюз № 22

Ідея енергетичного використання Волги у Самарської Луки була висунута Глібом Кржижановським ще в 1910 р. Через десятиліття інженер К. В. Богоявленський запропонував побудувати гідроелектростанцію у селища Переволоки на вододілі між Волгою і Усою, використавши природну різницю рівнів води. Але тяжке становище економіки країни не дозволило реалізувати цей проєкт.

На початку 1930-х рр.. в районі Самарської Луки і Ярославля почалися проектно-вишукувальні роботи з енергетичного використання Волги, за підсумками яких було запропоновано безліч схем різного розташування гідровузлів. У 1937 р. було прийнято рішення про будівництво Куйбишевського гідровузла на вододілі біля селищ Красна Глинка і Переволоки. При будівництві застосовувалася праця в'язнів ГУЛАГу (Самарський ВТТ, понад 30 тис. осіб)). Восени 1940 р. в районі розташування майбутньої ГЕС були виявлені нафтоносні площі, у зв'язку з чим будівництво було припинено.

Фахівці інституту «Гідропроєкт» продовжили дослідження в 1949 р. Підсумком досліджень стало рішення про спорудження Куйбишевського гідровузла в районі міста Жигульовськ. 21 серпня 1950 р. затверджено проєкт будівництва Куйбишевської ГЕС потужністю 2,1 млн кВт. На місці майбутньої гідроелектростанції розгорнулися будівельні роботи, які знову велися з використанням праці ув'язнених (Кунеєвський ВТТ, 46600 осіб). Для будівництва було створено спеціальний трест «Куйбышевгидрострой». Волзька ГЕС ім. В. І. Леніна була побудована в рекордно короткі терміни — з 1950 по 1957 рр..

У липні 1955 р. через нижні суднові шлюзи греблі пройшов перший пароплав. У листопаді того ж року було перекрито основне річище Волги, а 29 грудня — запущено в промислову експлуатацію перший гідроагрегат. Менше ніж через рік після цієї події, в жовтні 1956 р., Куйбишевська ГЕС виробила перший мільярд кіловат-годин електроенергії.

Будівництво ГЕС велося ударними темпами. Так, у 1956 р. в експлуатацію було введено 12 агрегатів, у 1957 р. ― ще 7. 10 серпня 1958 р. станцію перейменували в Волзьку ГЕС ім. Леніна, а в травні 1959 р. всі споруди гідровузла було прийнято в промислову експлуатацію.

Куйбишевський гідровузол — унікальна споруда, що не має аналогів у світовій практиці гідротехнічного будівництва. За сім років на будівництві було виконано 193,9 млн м ³ земляних робіт, укладено 7,67 млн м ³ бетону, змонтовано 200 тис. т металоконструкцій та обладнання. Максимальна добова інтенсивність укладання бетону досягала в 1955 р. тут 19 тис. м ³ (на 3,3 тис. м³/добу. Вища, ніж інтенсивність укладання бетону на будівництві ГЕС Гранд-Кулі в США).

Волга була також перекрита за рекордно короткий час — 19,5 год у період, коли її витрата становила 3800 м³/с. Кожен агрегат потужністю 105 тис. кВт монтувався в середньому близько 1 місяця, тобто прийнятий у вітчизняній і зарубіжній практиці час було скорочено більш ніж у два рази. Але експлуатація агрегатів показала, що їх реальна потужність, що розвивається, на відміну від проєктної, становить не 105 МВт, а 115 МВт, що дозволило зробити перемаркування агрегатів і довести встановлену потужність гідроелектростанції до 2,3 ГВт.

Реконструкція станції

[ред. | ред. код]

Застаріле обладнання станції активно реконструюється. Завдяки введенню в експлуатацію в 1998 мікропроцесорної системи автоматичного комерційного обліку електроенергії, а також цифрової АТС кабельної локальної мережі підстанцій і машинного залу інформаційне постачання диспетчерського та управлінського персоналу піднялося на новий, сучасніший якісний рівень. У 2000-х роках повністю оновлено тракт видачі електроенергії, проведена реконструкція розподільчих пристроїв 110 і 220 кВ, ведуться роботи з реконструкції розподільчого пристрою 500 кВ. також проводиться поступова модернізація гідросилового обладнання. Ще в 1980-х роках були реконструйовані гідрогенератори, що дозволяє надалі збільшити потужність гідроагрегатів. У 2000-х роках почалася заміна гідротурбін. На першому етапі, замінюється шість гідротурбін, причому потужність чотирьох з них зростає на 5 МВт, а двох — на 7,5 МВт, таким чином, потужність станції після першого етапу реконструкції досягне 2335 МВт. 5 лютого 2007 року потужність Жигульовської ГЕС зросла на 15 МВт за рахунок заміни трьох гідротурбін (станційні номери 5, 10 і 15) і досягла 2315 МВт, у 2008 році реконструкція турбін була продовжена, зокрема, 1 листопада 2008 року після заміни турбіни було проведено перемаркування гідроагрегата № 3, потужність станції становить 2320 МВт[11]. Постачальник робочих коліс перших шести реконструйованих гідроагрегатів — ВАТ «Силовые машины». Реконструкція решти гідроагрегатів буде виконана за рахунок коштів кредиту ЄБРР, постачальника обладнання поки не визначено[12]. У серпні 2008 року було оголошено конкурс на заміну двох гідротурбін станції; відповідно до умов конкурсу нові гідротурбіни повинні бути введені в дію у 2011 році[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 лютого 2008. Процитовано 25 грудня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 травня 2008. Процитовано 25 грудня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ а б в 2008. РусГидро. Архів оригіналу за 11 жовтня 2013. Процитовано 30 червня 2016.
  4. ↑ 2009. РусГидро. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 30 червня 2016.
  5. ↑ 2010. РусГидро. Архів оригіналу за 11 жовтня 2013. Процитовано 30 червня 2016.
  6. ↑ 2011. РусГидро. Архів оригіналу за 11 жовтня 2013. Процитовано 30 червня 2016.
  7. ↑ 2012. РусГидро. Архів оригіналу за 12 червня 2013. Процитовано 30 червня 2016.
  8. ↑ 2013. РусГидро. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 30 червня 2016.
  9. ↑ 2014. РусГидро. Архів оригіналу за 30 травня 2016. Процитовано 30 червня 2016.
  10. ↑ 2015. РусГидро. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 30 червня 2016.
  11. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2010. Процитовано 25 грудня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2007. Процитовано 20 грудня 2007.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 грудня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жигульовська_ГЕС&oldid=42457515