Жиґмонд Перені (1870–1946)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жиґмонд Перені
угор. Zsigmond Perényi
Жиґмонд Перені
Жиґмонд Перені
Фотографія 1913 року
Прапор
Прапор
Жупан Марамороського комітату
1903 — 1913
Прапор
Прапор
Міністр внутрішніх справ Угорщини
15 серпня 1919 — 27 серпня 1919
Попередник: Адольф Шамашша(інші мови)
Наступник: Іштван Фрідріх
Прапор
Прапор
Регентський комісар Підкарпатської території
28 червня 1939 — 12 вересня 1940
Наступник: Міклош Козма
Прапор
Прапор
Голова Верхньої палати Державних зборів Угорщини
1943 — 1944
Попередник: Берталан Сечені(інші мови)
Наступник: Єне Рац(інші мови)
 
Народження: 25 листопада 1870(1870-11-25)
Пешт, Пешт, Угорщина
Смерть: 18 березня 1946(1946-03-18) (75 років)
Будапешт, Друга Угорська республіка[1]
Країна: Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Угорщина Угорщина
Партія: National Party of Workd, Unity Partyd і Незалежна партія дрібних господарів
Рід: Perényi familyd
Нагороди:
Орден Леопольда (Австрія) Великий хрест Ордена Заслуг Угорщини

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Жи́ґмонд Пе́рені (угор. Zsigmond Perényi; нар. 25 листопада 1870, Пешт — пом. 18 березня 1946, Будапешт) — угорський політик, барон, міністр внутрішніх справ (1919), голова верхньої палати Державних зборів Угорщини, регентський комісар Закарпаття, хранитель святої Корони, голова Світової організації угорців, жупан Мармароської жупи (1903—1913).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Батько, Жиґмонд Перені, був депутатом угорського парламенту, а дід Жиґмонд був страчений за активну участь в Угорській революції 1848—1849 років.

У 1903—1913 роках обіймав посаду жупана комітату Мараморош, а в 1913—1917 роках — державного секретаря внутрішніх справ в уряді Іштвана Тіси. На цих посадах у 1913—1914 роках брав участь в організації Другого Мараморош-Сигетського судового процесу проти православного руху на Закарпатті, що розгортався під егідою Російської імперії[2].

У часи Угорської радянської республіки 1919 року був заарештований комуністичним режимом. Після цього в серпні того ж року обіймав посаду міністра внутрішніх справ в уряді Іштвана Фрідріха. 1933 року призначений хранителем корони Святого Іштвана.

Хранителі корони Святого Іштвана барон Жиґмонд Перені (ліворуч) та граф Тібор Телекі(інші мови) (праворуч). Фотографія 1933 року

У міжвоєнний період, проживаючи в Будапешті, організовував активну іредентистську античехословацьку діяльність на Закарпатті, кінцевим результатом якої мало стати приєднання краю до Угорщини. Перені надсилав кошти лідерам проугорських партій, зокрема Ендре Корлату, мав агентів у Великому Севлюші, яким століттями володіла його родина[3]. Відтак, після окупації Карпатської України угорськими військами з 28 червня 1939 року до 12 вересня 1940 року Перені обіймав посаду регентського комісара Підкарпатської території.

Заснував часопис «Kárpátaljai Közlöny–Подкарпатский Вѣстникъ», який почав щонеділі виходити з 30 липня 1939 року. Відповідальним видавцем був керівник державної друкарні в Ужгороді Йожефа Торочкої, а відповідальним редактором Вільмоша Балаша. У часописі постанови та офіційні документи Регентського комісаріату публікували двома мовами: тексти в лівій колонці угорською, а в правій — руською мовами[4].

У 1943—1944 роках очолював Верхню палату угорського парламенту. Подав у відставку через прихід до влади партії «Стрілохрест» Ференца Салаші[5]. Під час здійснення в Угорщині Голокосту Перені разом із сином направив продовольство для євреїв, ув'язнених у севлюському гетто[6].

Родина

[ред. | ред. код]

Одружений з Етелкою Чех (1872—1947). У шлюбі народився син Жиґмонд (1901—1965)[7][8].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ідентифікатор PIM
  2. Данилець Ю. В. Підготовка та хід судового процесу в Мараморош-Сиготі 1913-1914 рр. // Наукові Записки Богословсько-історичного науково-дослідного центру імені архімандрита Василія (Проніна). – № 3. — Мукачево : Мукачівська православна єпархія, 2014. — С. 110-125.
  3. Гиря В. І. Активізація проугорської іреденти на Закарпатті у 1920-х роках / відп. за вип. С. Федака // Науковий вісник Ужгородського університету : Серія: Історія. — Ужгород : Говерла. — Вип. 2 (31). — С. 18-23.
  4. . Csernicskó I. Államok, nyelvek, államnyelvek: nyelvpolitika a mai Kárpátalja területén (1867—2010) I. Csernicskó. — Budapest: Gondolat Kiadó, 2013. — 575 с. (угор.)
  5. Bölönyi József–Hubai László: Magyarország kormányai. 1848—2004. V., bőv. és jav. kiad., Akadémiai Kiadó, Budapest, 2004. 415. p. (угор.)
  6. Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний варіант українськоугорського видання / Під ред. М.Вегеша, Ч.Фединець; [Редколег. Ю.Остапець, Р.Офіцинський, Л.Сорко, М.Токар, С.Черничко; Відп. за вип. М.Токар]. — Ужгород : Видавництво «Ліра», 2010. — С. 219.
  7. а б Perényi Zsigmond (1870-1946). opac-nevter.pim.hu.
  8. Perényi Zsigmond (1901-1965). opac-nevter.pim.hu.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Perényi Zsigmond, báró // Magyar életrajzi lexikon I–IV. Főszerk. II. kötet / Kenyeres Ágnes. — Budapest : Akadémiai, 1969. (угор.)


Попередник
Адольф Шамашша(інші мови)
Міністр внутрішніх справ Угорщини
15 серпня 191912 вересня 1940
Наступник
Іштван Фрідріх