Жиґмонд Перені (1870–1946)
| Жиґмонд Перені угор. Zsigmond Perényi | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1903 — 1913 | |||
| |||
| 15 серпня 1919 — 27 серпня 1919 | |||
| Попередник: | Адольф Шамашша | ||
| Наступник: | Іштван Фрідріх | ||
| |||
| 28 червня 1939 — 12 вересня 1940 | |||
| Наступник: | Міклош Козма | ||
| |||
| 1943 — 1944 | |||
| Попередник: | Берталан Сечені | ||
| Наступник: | Єне Рац | ||
| Народження: |
25 листопада 1870 Пешт, Пешт, Угорщина | ||
| Смерть: |
18 березня 1946 (75 років) Будапешт, Друга Угорська республіка[1] | ||
| Країна: |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина Угорщина | ||
| Партія: | National Party of Workd, Unity Partyd і Незалежна партія дрібних господарів | ||
| Рід: | Perényi familyd | ||
| Нагороди: |   | ||
.svg)
Жи́ґмонд Пе́рені (угор. Zsigmond Perényi; нар. 25 листопада 1870, Пешт — пом. 18 березня 1946, Будапешт) — угорський політик, барон, міністр внутрішніх справ (1919), голова верхньої палати Державних зборів Угорщини, регентський комісар Закарпаття, хранитель святої Корони, голова Світової організації угорців, жупан Мармароської жупи (1903—1913).
Батько, Жиґмонд Перені, був депутатом угорського парламенту, а дід Жиґмонд був страчений за активну участь в Угорській революції 1848—1849 років.
У 1903—1913 роках обіймав посаду жупана комітату Мараморош, а в 1913—1917 роках — державного секретаря внутрішніх справ в уряді Іштвана Тіси. На цих посадах у 1913—1914 роках брав участь в організації Другого Мараморош-Сигетського судового процесу проти православного руху на Закарпатті, що розгортався під егідою Російської імперії[2].
У часи Угорської радянської республіки 1919 року був заарештований комуністичним режимом. Після цього в серпні того ж року обіймав посаду міністра внутрішніх справ в уряді Іштвана Фрідріха. 1933 року призначений хранителем корони Святого Іштвана.
У міжвоєнний період, проживаючи в Будапешті, організовував активну іредентистську античехословацьку діяльність на Закарпатті, кінцевим результатом якої мало стати приєднання краю до Угорщини. Перені надсилав кошти лідерам проугорських партій, зокрема Ендре Корлату, мав агентів у Великому Севлюші, яким століттями володіла його родина[3]. Відтак, після окупації Карпатської України угорськими військами з 28 червня 1939 року до 12 вересня 1940 року Перені обіймав посаду регентського комісара Підкарпатської території.
Заснував часопис «Kárpátaljai Közlöny–Подкарпатский Вѣстникъ», який почав щонеділі виходити з 30 липня 1939 року. Відповідальним видавцем був керівник державної друкарні в Ужгороді Йожефа Торочкої, а відповідальним редактором Вільмоша Балаша. У часописі постанови та офіційні документи Регентського комісаріату публікували двома мовами: тексти в лівій колонці угорською, а в правій — руською мовами[4].
У 1943—1944 роках очолював Верхню палату угорського парламенту. Подав у відставку через прихід до влади партії «Стрілохрест» Ференца Салаші[5]. Під час здійснення в Угорщині Голокосту Перені разом із сином направив продовольство для євреїв, ув'язнених у севлюському гетто[6].
Одружений з Етелкою Чех (1872—1947). У шлюбі народився син Жиґмонд (1901—1965)[7][8].
Австро-Угорщина: Орден Леопольда
Королівство Угорщина: Великий хрест Ордена Заслуг[7]
- ↑ ідентифікатор PIM
- ↑ Данилець Ю. В. Підготовка та хід судового процесу в Мараморош-Сиготі 1913-1914 рр. // Наукові Записки Богословсько-історичного науково-дослідного центру імені архімандрита Василія (Проніна). – № 3. — Мукачево : Мукачівська православна єпархія, 2014. — С. 110-125.
- ↑ Гиря В. І. Активізація проугорської іреденти на Закарпатті у 1920-х роках / відп. за вип. С. Федака // Науковий вісник Ужгородського університету : Серія: Історія. — Ужгород : Говерла. — Вип. 2 (31). — С. 18-23.
- ↑ . Csernicskó I. Államok, nyelvek, államnyelvek: nyelvpolitika a mai Kárpátalja területén (1867—2010) I. Csernicskó. — Budapest: Gondolat Kiadó, 2013. — 575 с. (угор.)
- ↑ Bölönyi József–Hubai László: Magyarország kormányai. 1848—2004. V., bőv. és jav. kiad., Akadémiai Kiadó, Budapest, 2004. 415. p. (угор.)
- ↑ Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний варіант українськоугорського видання / Під ред. М.Вегеша, Ч.Фединець; [Редколег. Ю.Остапець, Р.Офіцинський, Л.Сорко, М.Токар, С.Черничко; Відп. за вип. М.Токар]. — Ужгород : Видавництво «Ліра», 2010. — С. 219.
- ↑ а б Perényi Zsigmond (1870-1946). opac-nevter.pim.hu.
- ↑ Perényi Zsigmond (1901-1965). opac-nevter.pim.hu.
- Perényi Zsigmond, báró // Magyar életrajzi lexikon I–IV. Főszerk. II. kötet / Kenyeres Ágnes. — Budapest : Akadémiai, 1969. (угор.)
|
|
Це незавершена стаття про особу Угорщини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Попередник Адольф Шамашша |
.svg)
|
Міністр внутрішніх справ Угорщини 15 серпня 1919—12 вересня 1940 |
|
Наступник Іштван Фрідріх |
|
