Звільнення від покарання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Звільнення від покарання (а так само звільнення від відбування покарання (з випробуванням), заміна призначеного покарання більш м'яким, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання) означає притягнення винного до кримінальної відповідальності, призначення судом покарання, але усунення засудженого від фактичного відбування цього покарання.

Україна[ред. | ред. код]

В Україні підставами для звільнення особи від відбування призначеного покарання можуть слугувати: закон про амністію; акт про помилування; призначення покарання особі за злочин невеликої чи середньої тяжкості, якщо особа не є соціально небезпечною; закінчення строків давності (вчинення злочину); вагітність засуджених жінок, наявність у жінок дітей віком до 7 років; закінчення строків давності (виконання обвинувального вироку); в разі гарної поведінки під час відбування покарання особі може бути замінено призначене покарання на більш м'яке або до неї може бути застосоване умовно-дострокове звільнення. Крім того, особу може бути тимчасово звільнено від покарання в разі хвороби.

Суд може призначити додаткові покарання, крім конфіскації майна.

В разі перенесення відбування покарання через хворобу після видужання особа має відбути призначене покарання (якщо не пройшли строки давності вчинення злочину чи виконання обвинувального вироку). В разі застосування примусових заходів медичного характеру перерахунок покарання здійснюється так: один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням може призначатися при засудженні до виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі строком не більше п'яти років. Іспитовий строк, протягом якого він має утриматися від вчинення нових злочинів і виконати покладені на нього обов'язки, може становити від одного до трьох років.

Після закінчення іспитового строку особа вважається такою, що не має судимість.

Див. також: Закон Савченко

В'єтнам[ред. | ред. код]

У В'єтнамі підставами для звільнення особи від відбування призначеного покарання можуть слугувати: наявність кількох пом'якшуючих обставин, які заслуговують на особливу увагу; спеціалізоване звільнення від покарання; амністія; отримання значних заслуг під час відбування покарання; хвороба, отримана під час відбування покарання; в разі гарної поведінки під час «призупинення виконання покарання» за певних підстав (вагітність жінки, статус особи як єдиного працюючого в сім'ї тощо); перевиховання засуджених до висилки чи «пробації» (тобто умовного засудження: засуджений живе на свободі, але знаходиться під пильним наглядом пробаційної інспекції) після відбуття половини терміну покарання.

Особи втрачають судимість в разі звільнення від відбування покарання.

Російська Федерація[ред. | ред. код]

Особі може бути призначено умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи позбавлення волі), якщо судом буде визнано, що виправлення засудженої особи можливе без відбування повного покарання. Крім того, в разі гарної поведінки засуджених їм може бути замінено покарання на більш м'яке.

Також особу може бути звільнено від покарання в разі зміни обстановки (коли злочин перестав бути суспільно небезпечним) чи внаслідок хвороби засудженого.

Відстрочка у відбуванні покарання може бути надана вагітній жінці, жінці, яка має дитину до 14 років, чоловіку, який має дитину до 14 років і є єдиним батьком (крім засуджених до обмеження волі чи до позбавлення волі на строк понад п'яти років за тяжкі й особливо тяжкі злочини проти особистості). Після досягнення дитиною 14 років суд звільняє засудженого від покарання, знімаючи судимість, або призначає більш м'яке покарання. Також особа звільняється від покарання при закінченні строків давності виконання вироку.

Можливе й умовне засудження: особа, засуджена до виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, тримання в дисциплінарному батальйоні чи позбавлення волі до 8 років, може бути звільнена судом від виконання покарання з урахуванням обставин справи і особи злочинця. Іспитовий строк встановлюється від шести місяців до трьох років (а в разі засудження до позбавлення волі понад 1 рік - до п'яти років).

Після закінчення іспитового строку при умовному засудженні чи в разі повного звільнення від покарання особа вважається такою, що не має судимість.

Японія[ред. | ред. код]

Особі, засуджена до позбавлення волі строком до трьох років чи до штрафу розміром до 500 000 єн, може бути відстрочено виконання покарання терміном від одного до п'яти років, якщо цю особу не було віддано до відбування покарання у виді ув'язнення без примусової праці (чи більш тяжкого покарання) взагалі чи протягом останніх п'яти років перед призначенням відстрочки. На цей час особі може бути призначено «пробацію». В разі виявлення вчинення нового злочину чи факту засудження до ув'язнення без примусової праці (чи більш тяжкого покарання) пробація і відстрочка покарання скасовуються.

Після відбуття однієї третини ув'знення (чи 10 років довічного ув'язнення) особу може бути умовно-достроково звільнено за певних умов.

В разі закінчення строків давності особа також звільняється від покарання.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]