Предмет злочину

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Предмет злочину – це факультативна ознака об’єкта злочину, що знаходить свій прояв у матеріальних цінностях (котрі людина може сприймати органами чуття чи фіксувати спеціальними технічними засобами), з приводу яких та шляхом безпосереднього впливу на які (або без такого впливу) вчиняється злочинне діяння.

Ознаки предмету злочину:

  1. фізичний - характеризує фізичний стан предмета, тобто його матеріальність, кількість, якість, форму, стан, структуру;
  2. соціальний - відображає значення предмета кримінального права для людини, показує його місце у системі благ, які підлягають кримінально-правовій охороні;
  3. юридичний - характеризує предмет к.пр у кримінально-правовому аспекті.

Предмет злочину необхідно відрізняти від об'єкту злочину, а також від знарядь та засобів вчинення злочину.

Предмет злочину, зазвичай, безпосередньо перебуває під загрозою знищення, пошкодження, або зміни статусу. У той час як під об'єктом злочину, в залежності від правових школ, розуміють:

  1.  охоронювані кримінальним законом суспільні відносини;
  2. соціальні блага (цінності), що охороняються кримінальним законом;
  3.  окремих осіб, або багато осіб;
  4.  охоронювані кримінальним законом соціально значущі цінності, інтереси, блага;
  5. суспільні відносини, які є відповідним порядком, установленим приписами правових норм, а також соціальні блага;
  6.  соціальну оболонку, яка завжди є першим об'єктом, та всі інші об'єкти, які перебувають у середині цієї оболонки;
  7. охоронюваний кримінальним законом порядок суспільних відносин[1];
  8. правопорядок[2]
  9. правовідносини[3], які зазнають шкоди внаслідок злочинного впливу.

Знаряддя та засоби вчинення злочину це — предмети (засоби, пристрої, інші утворення), використовуючи які особа вчиняє вплив (як правило, руйнівний) на матеріальні об'єкти[4], вони прямо вказані у кримінальному законі і суттєво підвищують суспільно небезпечність діяння, адже використовуються для полегшення скоєння злочину[5]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Грищук В. К. Кримінальне право України: Загальна частина: [навч. посіб. для студентів юрид. фак. вищ. навч. закл.] / Віктор Климович Грищук. — К.: Видавничий дім «ІнЮре», 2006. — 568 с.
  2. Костенко О. М. Роль доктрини в кримінальному праві / Олександр Миколайович Костенко // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку.(Випуск 1): Матеріали міжвузівської наукової студентської конференції 30 січня — 2 лютого 2000 р.- Косів, 2000. — С. 26-28.
  3. Лихова С. Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (розділ V Особливої частини КК України): Монографія / Софія Яківна Лихова. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. — 573 с.
  4. Кримінальне право України: Загальна частина: [підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти] / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація]. — Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2002. — 416 с.
  5. Гуров В. И. Орудия и средства совершения преступления в советском уголовном праве: автореф. дис. на получение науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминалогия; уголовно-исполнительное право» / Владимир Иванович Гуров. — Свердловск, 1983. — 19 с.
Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.