Зігфрід Кракауер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зігфрід Кракауер
Siegfried Kracauer
Siegfriedkracauer.jpg
Народився 8 лютого 1889(1889-02-08)
Франкфурт-на-Майні, Німеччина
Помер 26 листопада 1966(1966-11-26) (77 років)
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність журналіст, архітектор, кінокритик, письменник
Володіє мовами німецька[1]
Нагороди
IMDb nm3944116

Зі́гфрід Крака́уер (нім. Siegfried Kracauer, 8 лютого 1889, Франкфурт-на-Майні, Німеччина — 26 листопада 1966, Нью-Йорк) — німецький соціолог масової культури, кінокритик, письменник, публіцист, один з найвпливовіших теоретиків кінематографу. Сформував вчення про спіралевидну взаємозалежність комерційного кіно і масової психології: кіно вірно відбиває психологію мас з усіма її «темними» сторонами і, у свою чергу, впливає на її формування.

Німецький період біографії[ред. | ред. код]

Вихідець з єврейської сім'ї. У 19071913 роках вивчав архітектуру в Дармштадті, Берліні і Мюнхені, слухав курси філософії і соціології. У 1914 році отримав диплом інженера, до 1920 року працював архітектором в Оснабрюці, Берліні і Мюнхені. У 19221933 роках вів відділ літературної і кінокритики в газеті «Франкфуртер Цайтунг» у Франкфурті, а з 1930 року — у Берліні, зблизився там з Вальтером Беньяміном і Ернстом Блохом. Зазнав впливу «теології революції» Ернста Блоха, філософії роману Дьордя Лукача. В есе «Детективний роман» (1925), серії журнальних заміток «Орнамент маси» (1927), книзі «Службовці» (1930), що вплинули на Теодора Адорно і його пізніші дослідження авторитарної особи, відмічав формування в Німеччині 1920-х років «середньої людини» (так званого «дрібного буржуа») та її повсякденного вжитку, феномену нудьги мегаполісів і індустрії популярних розваг (спорт, туризм, кіно, фотографія, цирк, танці, реклама), досліджував цей процес з марксистських позицій, притягаючи елементи феноменологічної філософії і психології, ідеї Макса Вебера і Георга Зіммеля. У численних рецензіях відгукувався на усі значимі явища в громадській думці і культурному житті Німеччини 1920-х — початку 1930-х років.

Роки в Парижі і США[ред. | ред. код]

У 1933 році емігрував до Парижу, де працював над книгою про Оффенбаха і буржуазний Париж його епохи (опубл. 1937). У 1939 році був інтернований французькою владою як підданий країни-супротивника, в 1940 році через Марсель і Лісабон перебрався до США. У 19411943 роках служив в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку, вивчав актуальну німецьку кінопропаганду, за стипендіями фондів Рокфеллера і Гугенхайма займався історією німецького кіно. Підсумком цього заняття стала найбільш відома книга Кракауера «Від Калігари до Гітлера. Психологічна історія німецького кіно» (1947, англ. мовою), де становлення фашистської ідеології простежується на поетиці фільмів німецького експресіонізму, трактуванню в них теми «людина і влада».

У 1960 році опублікував іншу монографію, що здобула популярність серед теоретиків і істориків видовищних мистецтв, — «Природа фільму». В останні роки життя був керівником відділу прикладних соціальних досліджень в Колумбійському університеті, займався вивченням дії масових комунікацій на суспільну свідомість в країнах соціалізму. Остання книга Кракауера — опублікована посмертно праця «Історія, останні речі перед кінцем» (History, the Last Things Before the Last).

Про Кракауера знято документальний фільм «Mit dem Blick für das Sichtbare» («Дивлячись на очевидне»,1986, режисери Райнер Отт і Ральф Егерт.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • From Caligari to Hitler. A Psychological History of the German Film. Princeton, 1947.
  • Schriften. Band 1-8 Herausgegeben von Karsten Witte, Frankfurt am Main 1971–1976.
  • Werke in neun Bänden. Bd.6-9/. Hrsg. von Inka Mülder-Bach und Ingrid Belke. Frankfurt/Main: Suhrkamp, 2004.
  • Зигфрид Кракауэр. Природа фильма: Реабилитация физической реальности = Theory of Film. The Redemption of Physical Reality. — М. : Искусство, 1974.
  • Зигфрид Кракауэр. От Калигари до Гитлера = From Caligari to Hitler. A Psychological History of the German Film. — М. : Искусство, 1977. — 3209 с. — 10 000 прим.
  • Зигфрид Кракауэр. Пропаганда и нацистский военный фильм. — «Киноведческие записки», 1991, № 10. (рос.)
  • Зигфрид Кракауэр. Жак Оффенбах и Париж его времени. М.: Аграф, 2000. (рос.)
  • «Человек с киноаппаратом». Рецензия 1929 г.//Киноведческие записки, 2000, № 49, с. 205–207 (рос.).

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.