Зіріди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володіння Зірідів на початку XI ст.
Держави Зірідів і Хаммадидів у 2-й половині XI ст.

Зіріди — середньовічна берберська династія, що панувала на території сучасних держав Тунісу та Алжиру в 972—1163 рр.

Родоначальник династії Зірі ібн Мунад походив з берберського племені санхаджів. За допомогу, надану першим фатімідським халіфам Зірі ібн Мунаду було дозволено побудувати на схилах Джебель-Лахдара фортецю Ашир, а пізніше заснувати ще три міста: Алжир, Міліану і Медею, управління якими він доручив своєму синові Йусуф Булуггіну. У 969 р халіф Ал-Муїзз призначив Йусуфа Булуггіна ібн Зірі намісником Іфрикії (Північна Африка), а вже в 972 р Йусуф, формально залишаючись намісником Фатімідів, поводився цілком незалежно. Столицею держави Зірідів стало священне місто Кайруан. У 978 р халіф передав під управління Йусуфа ще й Триполітанію.

Хаммадіди[ред. | ред. код]

В 1014 році західні області Іфрикії відійшли до бічної гілки Зіридів — Хаммадідам. Незважаючи на політичну нестабільність, зірідський емір ал-Му'ізз ібн Бадіс в 1048 проголосив незалежність держави, відмовився від сюзеренітету Фатімідів і визнав духовне верховенство Аббасидів. У відповідь Фатіміди спровокували набіг на Іфрикію арабських кочових племен, які розгромили Зірідів в битві при Хайдарані у 1052 році і зруйнували їх столицю — Кайруан. Спустошення супроводжувалося розпадом держави Зірідів на окремі володіння. Остаточно позиції династії були підірвані в результаті нападів європейців на іфрикійське узбережжя: в 1087 Махдія був узятий генуезцями, а в 1148 повністю розорений норманами. Бічна гілка Зірідів (від іншого сина Зірі ібн Мунада — Заві) правила в Гранаді в 1013—1090 рр.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]