Альбрехт II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альбрехт II Габсбург
нім. Albrecht II. von Habsburg
Albrecht II. von Habsburg.jpg
[[Файл:|90px|Альбрехт II Габсбург]]
Прапор
Король Галичини та Володимирії
28 вересня 1421 — 27 жовтня 1439
Попередник: Єлизавета Люксембурґ
Наступник: Владислав Габсбург
 
Народження: 10 серпня 1397 або 16 серпня 1397(1397-08-16)[1][2][…]
Відень, Герцогство Австрія[4][5]
Смерть: 27 жовтня 1439[4] (42 роки)
Neszmélyd, Татаський районd, Комаром[d], Угорське королівство
Поховання: Собор Секешфехервараd
Країна: Священна Римська імперія
Рід: Габсбурги
Батько: Альбрехт IV
Мати: Joanna Sophia of Bavariad
Шлюб: Єлизавета Люксембурзька
Діти: Владислав Посмертний, Анна Австрійська, Єлизавета Габсбург і Георг Габсбургd[6]
Нагороди:
орден Підв'язки

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Альбрехт II (нім. Albrecht II, угор. Albert, чеськ. Albrecht; 10 серпня 1397 — 27 жовтня 1439) — монарх з Альбертинської лінії династії Габсбургів, король Німеччини18 березня 1438), король Угорщини і Чехії27 грудня 1437), герцог Австрії1404, під ім'ям Альбрехт V), маркграф Моравії1423), титулярний король Галичини та Володимирії, перший Габсбург, що об'єднав під своєю владою Австрію, Богемію, Угорщину та Німеччину.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Альбрехт V був сином австрійського герцога Альбрехта IV і Йоганни Баварської. Коли після смерті батька в 1404 році він успадкував престол Австрії, Альбрехту було всього сім років. Опіку над малим герцогом оспорювали його дядьки з Леопольдинської лінії династії Габсбургів, поки в 1406 році вони не прийшли до угоди про призначення опікуном Леопольда IV, старшого в роді.

Проте усобиці поновилися 1407 року, коли міська рада Відня виступила на підтримку штирійського герцога Ернста Залізного. Між Леопольдом IV та Ернстом почалася війна, що супроводилася стратами прибічників тієї й іншої сторони. Перемогу врешті-решт отримав Леопольд IV, проте в 1411 році він помер, і кермо влади Австрійським герцогством узяв на себе Альбрехт V.

Союз із Сигізмундом і гуситські війни[ред. | ред. код]

Початок самостійного правління Альбрехта V в Австрії був досить успішним. Герцог заохочував розвиток торгівлі і добився підпорядкування аристократії центральній владі. У країні запанував спокій і порядок. Проте на початку 1420-х років Альбрехт V тісно зблизився з імператором Сигізмундом I Люксембургом й 1422 року одружився з його дочкою і спадкоємицею Єлизаветою Люксембурзькою (1409—1442). По материнській лінії предками Єлизавети були королі Угорщини, Чехії і Польщі, що ставило Альбрехта V в центр династичних зв'язків Центральної Європи.

З іншого боку, союз з Сигізмундом I означав залучення Альбрехта V у війну, яку імператор безуспішно вів у Чехії з гуситами під проводом Яна Жижки та претендентом на чеський трон Сигізмундом Корибутовичем.

1423 року Сигізмунд дарував своєму зятеві в апанаж маркграфство Моравія, що знаходилось на першому рубежі боротьби з гуситами. Вже у 1420 року Альбрехт V брав участь у хрестовому поході до Чехії і невдало взяв в облогу гуситський табір в Таборі. Пізніше в Австрії була набрана 12-тисячна армія, яку направили на війну з гуситами. Але чеські повстанці перейшли в наступ і 1425 року вторглися на територію Австрії. Через два роки Альбрехт V знов очолив хрестовий похід на гуситів, але зазнав поразки, австрійські землі були розорені гуситськими загонами. Відень та інші міста герцогства потрапили в облогу. Лише 1431 року в Кірхберзі й 1432 року в Зноймо австрійським військам удалося розбити чеських ополченців.

Король Угорщини і Чехії[ред. | ред. код]

У 1437 році помер імператор Сигізмунд I. Відповідно до угоди 1402 року, укладеної ще Альбрехтом IV Габсбургом, у разі відсутності синів у Сигізмунда йому повинні були успадковувати Габсбурги. І дійсно, збори станів Угорщини, а потім Сейм Чеського королівства визнали Альбрехта V королем. Щоправда, в Угорщині Альбрехт був вимушений підписати досить жорсткі вимоги, що передбачали необхідність узгодження з баронами і прелатами королівства всіх питань внутрішньої і зовнішньої політики і призначення на державні посади винятково угорців. 1 січня 1438 року Альбрехта було короновано в Секешфегерварі королем Угорщини.

У Чехії Альбрехт зіткнувся з опозицією частини гуситського дворянства, що орієнтувалася на Польщу і бажала мати чеським королем представника польської династії Ягеллонів. Гусити знов укріпили Табор, а до країни вторглися польські війська. Альбрехту, проте, удалося відтіснити поляків, примиритися з опозицією і утвердитись на чеському престолі.

Король Німеччини і боротьба з турками[ред. | ред. код]

Альбрехт II, король Німеччини

18 березня 1438 року Альбрехт був обраний німецькими курфюрстами у Франкфурті-на-Майні королем Німеччини під ім'ям Альбрехт II. Вперше в історії престоли Австрії, Чехії, Угорщини і Німеччини були об'єднані під владою Габсбурга. З 1438 і до падіння Священної Римської імперії у 1806 році престол імперії постійно (окрім короткого періоду 1742-1745 рр.) займали Габсбурги. Сам Альбрехт, проте, не намагався офіційно коронуватися імператором в Римі (можливо, просто не встиг).

Головною проблемою в нових володіннях Альбрехта було стрімке зростання османської загрози. Султан Баязид II напав на володіння сербського деспота, головного союзника угорських королів на Балканах, і повністю спустошив Сербію. Турки вийшли до самих кордонів Угорщини. Альбрехт закликав угорське дворянство до зброї на захист свого королівства і особисто очолив похід на турків. Проте наприкінці жовтня 1439 року у військовому таборі в Комаромі він несподівано захворів на шигельоз (тоді називали дизентерією) і 27 жовтня помер.

Єдиний син Альбрехта — Владислав, народився через чотири місяці після смерті короля.

Альбрехт II похований в усипальниці угорських королів в Секешфегерварі.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина[ред. | ред. код]

Діти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Митрофанов, П. История Австрии с древнейших времён до 1792 г. — М., 2003 (рос.)
  • Пристер, Е. Краткая история Австрии. — М., 1952 (рос.)
  • Шимов, Я. Австро-Венгерская империя. — М., 2003 (рос.)
Попередник
Сигізмунд I Люксембург
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Король Німеччини
1438-1439
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Наступник
Фрідріх IV
Попередник
Сигізмунд I Люксембург
Blason louis II de Hongrie.svg Король Угорщини
1437-1439
Blason louis II de Hongrie.svg Наступник
Уласло I
Попередник
Сигізмунд I Люксембург
Croatia CoA 1990.svg Король Хорватії
1437-1439
Croatia CoA 1990.svg Наступник
Владислав I
Попередник
Сигізмунд I Люксембург
Blason Boheme.svg Король Богемії
1438-1439
Blason Boheme.svg Наступник
Владислав Посмертний
Попередник
Єлизавета Люксембурзька
Alex K Halych-Volhynia.svg Король Галичини та Володимирії
титулярний
1437-1439
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Владислав Посмертний
Попередник
Альбрехт IV
Coat of arms of the archduchy of Austria.svg Ерцгерцог Австрії
1404-1439
Coat of arms of the archduchy of Austria.svg Наступник
Владислав Посмертний