Йон Крянґе
| Йон Крянґе | ||||
|---|---|---|---|---|
| рум. Ion Creangă | ||||
 | ||||
| Псевдонім | Popa Smantana, Ioan Vântură-Țară | |||
| Народився |
1 березня 1837[1] Хумулештій-Ной, Тиргу-Нямц, Нямц, Румунія або Тиргу-Нямц, Нямц, Румунія | |||
| Помер |
31 грудня 1889[2][1] (52 роки) Ясси, Румунське королівство ·епілептичний припадок | |||
| Поховання | Етернітате (цвинтар) | |||
| Громадянство | Румунія | |||
| Діяльність | поет, прозаїк | |||
| Alma mater | Theological Seminary at Socola Monasteryd | |||
| Мова творів | румунська | |||
| Жанр | анекдот[d], дитяча література, еротична літератураd, байка, казка, лірика, мемуари, повість, сатира, оповідання і нарис | |||
| Magnum opus | Q20054879? | |||
| Членство | Румунська академія | |||
| Партія | незалежний політик і Free and Independent Factiond | |||
| Конфесія | православ'я | |||
| Автограф |
 | |||
|
| ||||
 Йон Крянґе у Вікісховищі | ||||
Йон Крянґе (рум. Ion Creangă, Ion Kreangă, *1 березня 1837, Хумулешть, Молдовське князівство — †31 грудня 1889, Ясси) — румунський письменник і мемуарист, один із класиків румунської літератури.
Життєпис[ред. | ред. код]
Йон Крянґе народився в селянській родині в селі Хумулешть в Молдовському князівстві (нині межа міста Тиргу-Нямц жудеця Нямц Румунії).
У 1858 закінчив духовну семінарію в Яссах, був дияконом. У 1865 закінчив педагогічні курси, працював учителем. Через конфлікти з румунськими церковною владою в 1872 був позбавлений сану.
У 1875-1877 роках опублікував казки «Свекруха і три невістки», «Деніле Препеляк», «Казка про Стані бувалого», «Казка про Арапа Білого» та інші. Крянґе проповідував вивчення абетки і правопису в початкових класах з допомогою методів, заснованих на дитячій інтуїції і простоті сприйняття світу. Був у дружніх стосунках з Міхаєм Емінеску, під впливом якого публікував свої твори в журналі «Літературні бесіди» («Convorbiri literare»).
Широко відомі казки Крянґе «Коза з трьома козенятами» («Capra cu trei iezi»), «Гаманець з двома грішми» («Punguţa cu doi bani»), «Деніле Препеляк», «Казка про Арапа Білого», "Дочка баби і дочка старого ", розповіді «Дядя Йон Роате і Об'єднання» (1880) і «Дядя Йон Роате і Куза Воде» (1883).
Про Крянґе написав одине зі своїх оповідань Михаїл Садовяну, під назвою «Ключ».
Пам'ять[ред. | ред. код]
Державний педагогічний університет в Республіці Молдова (колишній Кишинівський педагогічний інститут) носить ім'я Йона Крянґе.
Твори[ред. | ред. код]
- Йон Крянґе «Вибране» (1977);
- Opere. Ediţie îngrijată şi glosar de G. T. Kirileanu, Віс., 1957;
- Опері. Студія інтродуктів де В. Коробан, Кишинеу, 1972;
- Спогади дитинства, М., 1955;
- Йон Крянґе. Вибране. — Кишинів: Госиздат Молдавії, 1957. — 216 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Babelio — 2007.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела[ред. | ред. код]
- Омажиу луй Ион Крянгэ, Кишинэу, 1963.
- George Călinescu, Ion Creangă (Viaţa şi opera), Prefaţa de Eugen Simion, Editura pentru literatură, Bucureşti, 1966.
- George Călinescu, Ion Creangă (Viaţa şi opera), Editura Minerva, Bucureşti, 1972.
- George Călinescu, Ion Creangă (Viaţa şi opera), Colecţia «Biblioteca Eminescu». Editura Eminescu, Bucureşti, 1975.
- Jean Boutière, Viaţa şi opera lui Ion Creangă, Editura Junimea, 1976.
- Rotaru I. R., Ion Creangă. Biobibliografie de recomandare, Buc., 1959.
- Р. Портной. Ион Крянга. — Кишинёв: Госиздат Молдавии, 1957. — 170 с.
