Казанський Денис Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казанський Денис Вікторович
Denys Kazansky, Kyiv 2020, 02.jpg
Казанський на презентації книги «Як Україна втрачала Донбас», 6 жовтня 2020
Псевдо frankensstein
Народився 10 лютого 1984(1984-02-10) (38 років)
Донецьк
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність журналіст, блогер
Alma mater ДонНУЕТ

Денис Казанський (нар. 10 лютого 1984, Донецьк, Українська РСР) — український блогер, журналіст та політичний оглядач. Вимушений переселенець, у зв'язку з війною на Донбасі був змушений покинути Донецьк. Автор книг про Донбас: «Чорна лихоманка», «Як Україна втрачала Донбас». Один із представників України у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на сході України (з червня 2020 року).

Життєпис[ред. | ред. код]

Денис Казанський народився 10 лютого 1984 року в м. Донецьк. У 2006 році закінчив Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. Туган-Барановського.

З 2011 до 2014 року працював журналістом в Донецьку в інтернет-виданні «ОстроВ»[1].

У 2012 році партія «УДАР» висунула Казанського на пост мера Єнакієвого[2]. Виборчком Єнакієвого відмовився його реєструвати[1].

Денис Казанський на Книжковому Арсеналі 2021

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

У 2014 році у зв'язку з війною на Донбасі був вимушений покинути Донецьк. Проживає в Києві[1].

14 листопада 2014 року голова СБУ Валентин Наливайченко в ефірі ток-шоу «Чорне дзеркало» озвучив пропозицію трьом блогерам, зокрема Денису Казанському, обійняти один із керівних постів у своєму відомстві[3].

У 2014 році почав писати для журналу «Український тиждень»[1].

У 2015 році став головним редактором сайту «Четверта влада»[4].

У 2015 році написав книгу «Чорна лихоманка» про нелегальний видобуток вугілля на Донбасі[5].

У 2016 році працював ведучим телепрограми «Блогери» на каналі 3s.tv[6].

У червні 2020 року увійшов до складу Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України як представник Донецької області[7][8].

У жовтні 2020 році разом зі своєю колегою Мариною Воротинцевою опублікував книгу «Як Україна втрачала Донбас»[9][10][11].

З березня 2021 році працює на 24 Каналі.

Визнання[ред. | ред. код]

У 2017 році увійшов у Топ-20 політичних блогерів України у Facebook за рейтингом Еспресо TV[12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Казанский Денис. LIGA. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021. 
  2. УДАР висунув кандидата на пост мера Єнакієвого. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019. 
  3. Наливайченко зовет руководить в СБУ блогеров. podrobnosti. 14 листопада 2014. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019. 
  4. Лучшие украинские журналисты. UA.NEWS. 6 червня 2018. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019. 
  5. ДУСЯ (6 травня 2015). Услышать Донбасс: история копанок для «чайников» от Дениса Казанского. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019. 
  6. Shuster online (5 квітня 2016). 3s.tv | bloggers (05-04-2016). Процитовано 9 липня 2019. 
  7. Денис Казанський, член Тристоронньої контактної групи від представників Донецької області. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 9 серпня 2020. 
  8. Україна ввела до складу делегації у ТКГ двох журналістів із Донбасу. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 9 серпня 2020. 
  9. Как Украина теряла Донбасс. Донецкий и луганский журналисты написали важную книгу. Свои.City (рос.). Процитовано 6 грудня 2020. 
  10. Книги про Донбас: П'ять друкованих видань, щоб краще зрозуміти цей регіон – новини Донбасу. www.depo.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 20 лютого 2021. 
  11. Валентин Торба (17 грудня, 2020). Як Україні повернути Донбас. day.kyiv.ua. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 20 лютого 2021. 
  12. Топ-20 політичних блогерів України в Facebook. Рейтинг - новини Еспресо TV | Україна. espreso.tv. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 20 лютого 2021. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю[ред. | ред. код]