Наливайченко Валентин Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Валентин Олександрович Наливайченко
Валентин Олександрович Наливайченко

Час на посаді:
24 лютого 2014 — 18 червня 2015
Президент   Олександр Турчинов (в.о)
Петро Порошенко
Попередник Олександр Якименко
він сам як Уповноважений Верховної Ради по контролю за діяльністю Служби Безпеки України
Наступник Василь Грицак (т. в. о.)

Час на посаді:
в.о. 22 грудня 20066 березня 2009
6 березня 2009 — 11 березня 2010
Президент Віктор Ющенко
Попередник Ігор Дріжчаний
Наступник Валерій Хорошковський

Народився 9 червня 1966(1966-06-09) (49 років)
Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Політична партія УДАР
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Україна Народний депутат України
7-го скликання
УДАР 12 грудня 2012 17 березня 2014[1]

Валенти́н Олекса́ндрович Налива́йченко (* 8 червня 1966, Запоріжжя, Українська РСР, СРСР) — український політик та громадський діяч. голова СБУ (в. о. 22 грудня 2006 — 6 березня 2009; 6 березня 2009 — 11 березня 2010; 24 лютого 2014 — 18 червня 2015).

  • Народний депутат України VII скликання.
  • Член депутатської фракції Політичної партії «УДАР».
  • Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах.
  • Член Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі.
  • Очолює депутатську групу Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Фінляндською Республікою.
  • Входить до міжфракційних об'єднань «Рівні можливості», «За сприяння свободі сумління», «За єдину Помісну Православну Церкву», «Європейський вибір», «За цифровий розвиток України».
  • Уповноважений Верховної Ради України по нагляду за діяльністю Служби безпеки України з 22 лютого 2014.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 8 червня 1966-го у Запоріжжі.

Освіта[2][ред.ред. код]

Кар'єра[ред.ред. код]

З січня 1992 року по травень 1994 року — заступник директора з економіки, маркетингу та менеджменту ПП «Якість», м. Запоріжжя.

Дипломатична кар'єра[ред.ред. код]

Валентин Наливайченко пропрацював 12 років у дипломатичній службі України.

У 1994–1997 — другий та перший секретар Посольства України у Фінляндії, за сумісництвом у Данії та Норвегії.

Під час трагічних подій у серпні 1996 року в Норвегії, коли на архіпелазі Шпіцберген сталася найстрашніша авіакатастрофа в норвезькій історії, у якій загинули понад 140 українських та російських гірників, Наливайченко виконував ключову роль у співпраці між норвезькою та українською владою і сім'ями українських гірників — на етапі ідентифікації тіл загиблих людей, розслідування і подолання наслідків катастрофи.

У липні — серпні 1998 — перший секретар, заввідділу консульського забезпечення інтересів фізичних і юридичних осіб Консульського управління Департаменту консульської служби МЗС України.

У 2000–2001 — радник, заввідділу, заступник начальника Консульського управління Департаменту консульської служби МЗС України.

У 2001–2003 працював у Вашингтоні на посаді Генерального консула посольства України у США.

Під час подій 11 вересня 2001 року координував зусилля Посольства для захисту родин українських дипломатів у Вашингтоні, Нью-Йорку та інших містах. Організовував надання допомоги громадянам України, які перебували на той час у США.

У 2003–2004 працює директором Департаменту консульської служби МЗС України.

У 2004–2005 — заступник міністра ЗС.

Член Комісії при Президентові України з питань громадянства, голова делегації України на переговорах з Єврокомісією щодо підписання угод про спрощення візового режиму та про реадмісію з країнами-членами ЄС. За час його роботи Україні вдалося суттєво лібералізувати візовий режим з країнами Європи. В цей час було підписано Угоду з ЄС про спрощення візового режиму та Угоду зі США, яка включала запровадження 5-річних американських віз для громадян України.

У 2006 призначений Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Білорусь.

Діяльність у сфері національної безпеки[ред.ред. код]

З літа 2006 працює у сфері національної безпеки. У червні 2006 року призначений на посаду першого заступника голови СБУ — керівника Антитерористичного центру при СБ України.

З грудня 2006 до березня 2010 очолює Службу безпеки України.

Входить до складу РНБО.

Ініціював процес реформування Служби безпеки України — рішучого розриву з каральними традиціями радянського КДБ та побудови сучасної спецслужби європейського зразка.

Головними пріоритетами реформ стали деполітизація та демілітаризація СБУ, переорієнтація на захист інтересів простих громадян. Основні зусилля спрямував на боротьбу з корупцією, тероризмом, торгівлею наркотиками, нелегальним продажем зброї. Наливайченко запровадив публічні механізми демократичного громадського контролю за діяльністю СБУ.

Служба безпеки України на чолі з Валентином Наливайченком бере активну участь у реалізації євроатлантичної стратегії України. Наливайченко ініціював спільну робочу групу «Україна-НАТО» з питань воєнної реформи.

Доклав великих зусиль до відновлення історичної пам'яті. За його керівництва архіви СБУ були розсекречені, оцифровані та відкриті для вільного доступу громадян. Він створив дослідницькі центри для вивчення і оприлюднення документів, що стосуються різних періодів української історії, у тому числі трагічних часів Голодомору 1932-33 років, сталінських репресій, II СВ, УПА, репресій проти української інтелігенції у 1960-х, 1970-х і 1980-х років. Громадяни отримали доступ до справ та документів членів їхніх родин, переслідуваних радянським режимом.

Валентин Наливайченко, Борис Возницький і Петро Мандзій у Рукомиші Бучацького району

Передав частину майна колишнього КДБ, зокрема адмінбудівлю управління СБУ у Львівській області, місцевій громаді, де згодом було відкрито Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів у Львові «Тюрма на Лонцького».

У 2009-му офіційно заявив, що документи з архівів СБУ містять незаперечні докази того, що Голодомор 1932–1933 років в Україні був організований тоталітарним сталінським режимом і є Геноцидом Українського Народу.

22 травня 2009 СБУ порушила кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 442 Кримінального кодексу України, за фактом скоєння Геноциду в Україні у 1932–1933, від якого загинули мільйони невинних людей.

За матеріалами розслідування 13 січня 2010 Апеляційний суд міста Києва визнав, що Сталін та інші більшовицькі лідери: Молотов, Каганович, Постишев, Косіор, Чубар та Хатаєвич винні у злочині геноциду проти українців. Цей злочин, відповідно до Конвенції ООН від 26 листопада 1968 року, не має терміну давності. Рішення Суду набуло чинності 21 січня 2010 року.

Друге призначення на посаду голови СБУ[ред.ред. код]

22 лютого 2014 Верховна Рада України 299 голосами призначила Наливайченка уповноваженим здійснювати контроль за діяльністю СБУ.[4]

24 лютого 2014 Верховна Рада України призначила Наливайченка Головою Служби безпеки України. За відповідну постанову проголосували 333 народні депутати.

18 червня 2015 року Верховна Рада 248 голосами підтримала постанову Петра Порошенка про відставку Наливайченка з посади голови СБУ[5].

Політична кар'єра[ред.ред. код]

У травні 2010 оголосив про створення та початок діяльності громадської ініціативи «Оновлення країни».

У вересні 2010 вступив у політичну партію «Наша Україна», був обраний головою політради партії. 24 травня 2012 склав із себе повноваження голови політради і вийшов з партії.

Поділяючи принципи та програму політичної партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка», 1 серпня 2012 року приєднався до цієї політичної сили.

Обраний до Верховної Ради України у жовтні 2012 року за виборчим списком партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка», третій номер у списку.

Член Фракції Політичної партії «УДАР Віталія Кличка» у Верховній Раді України, перший заступник голови Комітету у закордонних справах.

Як представник команди «УДАРу», активно працює за такими напрямами:

  • європейська інтеграція, наближення підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, зону вільної торгівлі і лібералізацію візового режиму для громадян України;
  • верховенство права і дотримання громадянських свобод, реформування системи судочинства;
  • антикорупційні реформи, боротьба з розкраданням бюджету та відмиванням коштів;
  • персональна відповідальність посадових осіб усіх рівнів, скасування чиновницьких пільг та привілеїв;
  • зміцнення місцевого самоврядування, розширення повноважень місцевих громад.

Знання мов[ред.ред. код]

Вільно володіє іноземними мовами: англійською, фінською та російською.

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня (17 лютого 2010) — за значні особисті заслуги у захисті державних інтересів України, активну діяльність у висвітленні правди про трагічні сторінки історії України, багаторічну сумлінну працю[6].
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (22 червня 2007) — за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня Конституції України[7].
  • Командорський хрест почесного ордену «За заслуги перед Литвою» (липень 2009).

Скандали[ред.ред. код]

  • Влітку 2009 виявилось, що Кислинський Андрій Миколайович, який за поданням Наливайченка був призначений заступником глави СБУ,[8] має фальшивий диплом.[9]
  • На початку вересня 2013 року ГПУ проти Наливайченка порушила кримінальне провадження за заявою трьох народних депутатів від КПУ — Сергія Баландіна, Олега Буховця, Михайла Герасимчука про розголошення ним державної таємниці під час перебування на посаді Голови Служба безпеки України, зокрема надання для ознайомлення документів в обхід процедури співробітникам ЦРУ США. Сам Наливайченко назвав це «доносом комуністів» та «шизоїдним нквдизмом»[10][11].
  • У червні 2015-го відбулась чергова конфліктна ситуація з ГПУ[12].

Особиста інформація[ред.ред. код]

Валентин Наливайченко одружений, виховує доньку.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Народний депутат України VII скликання Наливайченко Валентин Олександрович // Офіційний портал Верховної Ради України
  2. а б http://web.archive.org/web/20140227173454/http://www.nalyvaichenko.org/UserFiles/File/chesno.pdf Наливайченко звіт для руху Chesno.org
  3. Наливайченко вчився у Москві, але не в школі КДБ // Українська Правда, 12 грудня 2008
  4. Постанова Верховної Ради України від 22 лютого 2014 року № 758-VII «Про призначення Наливайченка В.О. Уповноваженим по контролю за діяльністю Служби Безпеки України»
  5. РАДА ПІДТРИМАЛА ЗВІЛЬНЕННЯ НАЛИВАЙЧЕНКА
  6. Указ Президента України № 185/2010 від 17 лютого 2010 року «Про нагородження В.Наливайченка орденом князя Ярослава Мудрого»
  7. Указ Президента України № 549/2007 від 22 червня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України»
  8. В.Наливайченко вважає призначення своїм заступником А.Кислинського послідовним кроком у демілітаризації СБУ.]
  9. Міносвіти підтвердило, що Кислинський має фальшивий диплом
  10. Наливайченка підозрюють у розголошенні державної таємниці. Українська правда. 06.09.2013.
  11. Наливайченко про держтаємницю: Це донос комуністів. Українська правда. 06.09.2013.
  12. Наливайченко: команди ГПУ та СБУ мають об'єднатися

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: 9-й Голова Служби безпеки України
в. о. 22 грудня 2006 — 6 березня 2009
6 березня 2009 — 11 березня 2010
Наступник:
Дріжчаний Ігор Васильович
Хорошковський Валерій Іванович
Попередник: 13-й Голови Служби безпеки України
24 лютого 2014 — 18 червня 2015
Наступник:
Якименко Олександр Григорович
т. в. о. Грицак Василь Сергійович