Каланхое пірчасте
| Каланхое пірчасте | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Каланхое пірчасте (Kalanchoe pinnatum Lam.)
| ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Kalanchoe pinnata (Lam.) Pers., 1805 | ||||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||||
| Bryophyllum calycinum Bryophyllum pinnatum | ||||||||||||||||||||||||||
|
Каланхое пірчасте або перисте[1] (лат. Kalanchoe pinnata (Lam.) Pers.) — рослина роду Каланхое, родини товстолисті (Crassulaceae).
Поширення[ред. | ред. код]
У природних умовах каланхое пірчасте росте в Африці, Південній Америці, на Островах Зеленого Мису. У нашій країні культивується як декоративна кімнатна рослина. У свій час каланхое введено в культуру на промислових плантаціях Грузинської РСР[2].
Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Стебло каланхое пряме, м'ясисте, корені короткі, надто розгалужені. Нижні листки зарубчасто-зубчасті, яйцеподібні. Верхні листки своєрідні, трійчасті або пірчасті. Листки товсті, соковиті.
Сировина[ред. | ред. код]
3 лікувальною метою використовують переважно листя рослини. Рослину попередньо витримують 7—14 діб у темному прохолодному місці, потім обрізають листки, і пропускають їх через м'ясорубку або через соковитискну машинку, фільтрують через фільтрівний папір[2].
Хімічний склад[ред. | ред. код]
У соку каланхое знайдено полісахаридн (близько 40 %), дубильні речовини, катехіни, органічні кислоти (оцтову, яблучну, цитринову, ізоцитринову), аскорбінову кислоту, флавоноїди, а також мікроелементи (кремній, мідь, залізо, алюміній, магній)[2].
Застосування[ред. | ред. код]
У медицині препарати каланхое пірчастого використовують як протизапальний засіб при лікуванні гнійних ран, фурункулів, абсцесів, флегмон[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
- ↑ а б в г Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. Тир. 75 000 прим. ISBN 5-311-00418-5
Джерела[ред. | ред. код]
- Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / Відп. ред. А. М. Гродзінський.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1990.— 544 с.:ISBN 5-88500-006-9
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |