Камені Іки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Камінь із зображенням битви людей з динозаврами

Камені Іки - колекція валунів, каменів з андезиту, обкачаних річковою водою, на поверхні яких вигравірувані стародавні мешканці Андів в сюжетах, які суперечать сучасній хронології [1]. В даний час їх відомо більше 50 тисяч примірників [2].

Колекція каменів була зібрана в околицях перуанського міста Іка (в якому зараз і зберігається велика їх частина), у зв'язку з яким вона і отримала свою назву [3]. Розміри і вага каменів різна. Маленькі - 15-20 грамів, а найбільші досягають ваги до тонни при висоті 1,5 метри. Найбільш поширений розмір відповідає кавуну. Колір каменів переважно чорний, але зустрічаються сірі, бежеві та рожеві [2].

Незважаючи на те, що деякі люди вважають, що камені Іки мають давнє походження, доказів цього на даний момент не існує. Визначити реальний вік каменів також неможливо, оскільки на них відсутня органіка, а місце розташування печери, де вони нібито були знайдені, тримається в секреті. Можливо, деякі камені представляють собою зразки доколумбового мистецтва, проте більшість з них визнаються сучасною підробкою [4]. Також можливо, що спочатку було знайдено кілька дійсно стародавніх каменів з малюнками. Надалі вони послужили зразками для виготовлення серій підробок [5] [6].

Історія каменів Іки[ред.ред. код]

Зображення на одному з каменів, яке вважається деякими ентузіастами картою Північної (угорі в центрі) і Південної Америк (внизу в центрі), та втрачених континентів Му (ліворуч) і Атлантиди (праворуч) [7]

Сучасна історія каменів Іки виникла на початку 60-х років XX століття, коли вони з'явилися на чорному антикварному ринку Перу. Їх постачальниками стали професійні мисливці за старовиною, так звані «уакейрос» (huaqueros). А першими відомими колекціонерами вважаються брати Карлос і Пабло Сольді (Carlos & Pablo Soldi ) і архітектор Сантьяго Агурто Кальво ( Santiago Agurto Calvo ). Цікаво, що архітектор Кальво, щоб переконатися в непідробності каменів, в 1966 році самостійно займався розкопками в районі Окукахе, містечка за 40 км від Іки, де камені зустрічаються особливо часто. Зрештою, він виявив два примірники в похованнях до-іспанських культур.

Слід зазначити два істотні моменти. По-перше, в ті роки уакейрос продавали камені колекціонерам буквально за «кілька монет». І по-друге, оскільки дивні камені викликали у колекціонерів істотні підозри, уакейрос частенько пропонували показати місця знахідок каменів, щоб підтвердити їх достовірність.

Роль доктора Кабрери[ред.ред. код]

Робочий кабінет і портрет Хав'єра Кабрери в музеї каменів в Іці

Камені Іки зробив по-справжньому відомими Хав'єр Кабрера (Dr. Javier Cabrera). Професор медицини, декан медичного факультету в Університеті Ліми, засновник медичної школи в Національному університеті Іки і засновник Музею каменів Іки, доктор Кабрера (1924-2001) був прямим нащадком іспанського конкістадора дона Херонімо Луїса де Кабрера і Толедо, що заснував в 1563 році місто Іку.

За словами Хав'єра Кабрери, свій перший камінь він отримав як подарунок на 42-й день народження, в 1966 році. Він стверджує, що на ньому була зображена викопна риба [2]. А початок колекції покладено в 1967 році покупкою за 45 доларів США 341 подібного екземпляра у братів Сольді. Вони стверджують, що виявили свої перші камені в 1955 році при розкопках стародавніх поховань і сподівалися зацікавити археологічне співтовариство, але з цього нічого не вийшло і інтерес згас [8].   Кабрера виявив закономірність в системі зображень на каменях. На його думку, зображення групуються в серії від 6 до 200 каменів, що утворюють ніби кам'яну бібліотеку [9]. У кожному сюжеті змінюється (збільшується) розмір каменів, а також спосіб нанесення зображення: починаючи від гравіювання, закінчуючи технікою низького рельєфу.

Колекція Кабрери налічує близько 11 тис. експонатів. Третина зображень містять еротичні сцени, широко поширені в культурі народів Анд. Також на камені нанесені сюжети по пересадці органів, спостереженню небесних тіл, полювання, життя тварин, включаючи, динозаврів, подібно відомому «профілю стегозавру» на колоні храму Та-Пром (1186) в камбоджійському Ангкор-Тхомі[10].

У 1996 році Кабрера відкрив «Музей гравірованих каменів» (ісп. Museo de Piedras Grabadas) розташований на Арсенальній площі в центрі міста Іка, в якому зберігається його колекція.

Музей Кабрери в Іці

Розміщення колекцій каменів Іки[ред.ред. код]

Колекція доктора Кабрери, по всій видимості, є найбільш великим зібранням каменів Іки, але не єдиним. Вони зберігаються також у Військово-морському музеї Кальяо (Callao Naval Museaum), більш ніж сотнею примірників володіє Регіональний музей міста Іки (Regional Museaum of Ica), більше чотирьох сотень штук належить Перуанському музею аеронавтики (Peruvian Aeronautical Museaum), існує ряд приватних колекціонерів в різних частинах світу [3].

Думки прихильників старовини каменів Іки[ред.ред. код]

Диплодок, що виношує яйця
  • Стверджується, що спочатку, в 60-80 роках, камені продавалися буквально за копійки, що ніяк не окупають витрат на їх виготовлення [11] [2].
  • Стверджується, що на каменях зображені диплодоки з трикутними кістковими пластинами (подібними тим, які були у стегозаврів), наявність яких встановлено лише на початку 90-х років, тобто пізніше появи цих каменів. На деяких малюнках простежується біологічний цикл розвитку таких ящерів.
  • Стверджується, що для виготовлення десятків тисяч існуючих каменів Іки потрібні б промислові масштаби заготівлі та виробництва малюнків, що не могло б залишитися непоміченим [11].

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Камені Іки, як ілюстрація концепції креаціонізму, використані Карлом Бо у фільмі «Динозаври» серії телепередач «Створення в XXI столітті» (Creation in the 21st century) [12].

Див. Також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Sierra Javier, Las piedras grabadas de Ica: un enigma a debate, Más Allá, Madrid, Monográfico Nº 10, Septiembre de 1994, Págs. 102-104.
  2. а б в г Cabrera, Javier. The Message of the Stones. Ica, Peru. Архів оригіналу за 2011-12-02. Процитовано 12-05-10.  Проігноровано невідомий параметр |deadlink= (довідка)
  3. а б Carroll, Robert P. (2003). The skeptic's dictionary: a collection of strange beliefs, amusing deceptions, and dangerous delusions. New York: Wiley. с. 169–71. ISBN 0-471-27242-6. 
  4. Ica stones // Skeptic's Dictionary
  5. к.і.н. В. Башилов Вже якщо переглядати історію, то з фактами в руках. Журнал «Наука і життя», № 5, 1976
  6. к.і.н. Ю. Гавриков Історичні реальності і міфи сучасності // Alterplan.ru
  7. к.і.н. В. Гуляєв Загиблі континенти Атлантида і Му на мапі неандертальця // Alterplan.ru
  8. Swift, Dennis «Rebuttal to Fortean Times» // dinosaursandman.com [недоступне посилання]
  9. html Jurassic library - The Ica Stones // Fortean Times, October 2001
  10. Профіль «Стегозавра» на колоні храму Та-Пром (1186) в камбоджійської Ангкор-Тхомі. Сайт Музею Креационізму. (англ.)
  11. а б к.і.н. Андрій Жуков Чорні камені Іки // Bibliotekar.ru
  12. Фільм Карла Бо «Динозаври» із серії телепередач «Створення в XXI столітті» (телеканал TBN) // Video.yandex.ru