Кандимов Юнус Уразович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юнус Кандимов

Юнус Уразович Канди́мов (крим. Yunus Qandım; *4 вересня 1959, Аккурган — †20 березня 2005, Сімферополь) — кримськотатарський поет, прозаїк, перекладач, публіцист, літературознавець, історик. Заслужений діяч мистецтв України (2000).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 4 вересня 1959 року в селі Аккурган Аккурганського району Ташкентської області Республіки Узбекистан.

Проходив службу в Радянській армії біля Жовтих Вод (1981–1983), зацікавився українською мовою та літературою, історією українсько-кримськотатарських суспільно-культурних взаємин. 1981–1989 — кореспондент, завідувач відділу кримськотатарської газети «Ленінський прапор» (Ташкент).

Після закінчення Ташкентського державного педагогічного інституту ім. Нізамі (відділення кримськотатарської мови і літератури) з 1981 по 1989 рік працював у редакції республіканської кримськотатарської газети «Ленин байрагъы» («Ленінський прапор»).

1989 року повернувся у Крим. Діяльність у Криму: 1989–1993 — кореспондент газет «Достлукъ» («Дружба»), «Янъы дюнья» («Новий світ»), 1993–1996 — голова Кримськотатарського фонду культури, 1996–2001 — завідувач відділу газети «Янъы дюнья», 2001–2005 — завідувач редакційно-видавничого відділу Всеукраїнського інформаційно-культурного центру в Криму, викладач кафедри кримськотатарської і турецької філології Кримського інженерно-педагогічного університету.

Очолював Кримськотатарський фонд культури. З 2001 по 2005 рік був співробітником Всеукраїнського інформаційно-культурного центру.

Помер у місті Сімферополь 20 березня 2005 року.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Член Спілки журналістів Узбекистану та Спілки журналістів СРСР (1986), Національної спілки письменників України.Заслужений діяч мистецтв України(2000)

Перша збірка поезій кримськотатарською мовою «Ти на море схожа» побачила світ у 1988.

Пишучи в жанрі візуальної і зорової поезії, Кандим відродив такі її види, як паліндром і акровірш. Поетичній манері притаманна вишукана метафоричність, ліризм, влучність та несподіваність образних асоціацій, що є наслідуванням традицій східної орнаментальності[1].

Спільно з київським поетом Миколою Мірошниченком, Юнус Кандим підготував до друку три томи антології кримськотатарської літератури: поезії — «Окрушина сонця» та прози — «Молитва ластівок», що вийшли вже після його смерті.

Перекладацтво[ред. | ред. код]

Кандимов перекладав кримськотатарською мовою твори українських, російських, білоруських, узбецьких, азербайджанських, казахських, каракалпакських поетів і прозаїків. Кандимов — перекладач творів Дженґіза Дагджи: з 1992 по 2001 рік Кандимов переклав п'ять його романів. У творчому доробку чільне місце належить поетичним інтерпретаціям і перекладам творів Т.Шевченка, Лесі Українки, М.Коцюбинського, М.Вороного, А.Кримського, П.Тичини, В.Сосюри, поетів і прозаїків.

Збірки віршів

Науково-редакційна діяльність[ред. | ред. код]

Юнус Кандимов — автор понад тридцяти наукових статей, у тому числі науково-публіцистичний нарис «Курултай: як це було» і монографію про першого голову кримського уряду Кримської Народної Республіки (19171918) Номана Челебіджихана «Не заросте травою поле бою…», є укладачем і редактором майже двадцяти художніх, науково-популярних книг, підручників, навчальних посібників і словників. Він брав участь у багатьох конференціях, симпозіумах, які проводилися в Туреччині, Румунії, країнах СНД.

У наукових та публіцистичних працях висвітлював кримськотатарськкого національно-визвольного руху початку 20 століття, діяльність І. Гаспринського, Н. Челебіджихана, А. Озенбашли, Е. Шем'і-заде.

Значення творчості[ред. | ред. код]

Творчість Кандимова вивчають у школах і вищих навчальних закладах Криму, на його вірші написано понад тридцять пісень, які користуються популярністю в слухачів. 2002 на сцені Кримськотатарського академічного музично-драматичного театру була поставлена «Лісова пісня» Лесі Українки в його перекладі («Орман тюркюси»).

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Сабріє Кандимова, провідний редактор редакційно-видавничого відділу Всеукраїнського інформаційно-культурного центру. Укладач двох останніх збірок поезії Ю.Кандима.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]