Каннський кінофестиваль 2022
| Каннський кінофестиваль 2022 | |
|---|---|
 Офіційний постер 75-го Каннського кінофестивалю, присвячений Шоу Трумена (1998) | |
| Місце проведення | Канни, Франція |
| Дата заснування | 1946 |
| Роки проведення | 2022 |
| Дата проведення | 17-28 травня |
| festival-cannes.com/en | |
 Каннський кінофестиваль 2022 у Вікісховищі | |
Каннський кінофестиваль 2022 — це 75-й щорічний кінофестиваль, що проводився в Каннах, Франції з 17 по 28 травня 2022 року.
Журі[ред. | ред. код]
Повний склад журі основного конкурсу[1]:[ред. | ред. код]
- Венсан Ліндон — голова журі; на Каннському фестивалі 2015-го року отримав приз за найкращу чоловічу роль, а в 2021-му фільм «Титан» з ним в головній ролі сенсаційно отримав «Золоту пальмову гілку».
- Ребекка Голл — британська акторка, яка минулого року дебютувала як режисерка з картиною Passing та отримала величезне схвалення критиків.
- Нумі Рапас — шведська акторка, зірка фільму «Агнець», що минулого року отримав спеціальний приз за оригінальність у секції «Особливий погляд».
- Асгар Фархаді — іранський режисер, двократний лауреат премії «Оскар» в номінації «Найкращий міжнародний фільм». Минулого року його «Герой» узяв Гран-прі (другу за значущістю після «Золотої гілки» нагороду) в основному конкурсі Канн.
- Джефф Ніколс — американський незалежний режисер, автор стрічок «Укриття», «Лавінг» та «Мад». Останні два було відібрано до основного конкурсу Канн в 2012-му і 2016-му роках відповідно.
- Йоакім Трієр — режисер стрічки «Найгірша людина у світі», що у цьому році отримала номінації на «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний фільм» і «Найкращий оригінальний сценарій».
- Лєдж Лі — французький режисер, в 2019-му отримав в Каннах приз журі основного конкурсу за фільм «Знедолені».
- Діпіка Падуконе — індійська акторка, яку, окрім боллівудських фільмів, можна було зустріти у стрічці «Три ікси: Реактивізація».
- Жасмін Трінка — італійська акторка, режисерський дебют якої відбудеться на цьогорічному фестивалі в категорії «Спеціальні покази».
Особливий погляд[2][3][ред. | ред. код]
- Валерія Голіно — італійська актриса, режисер і продюсер, голова журі.
- Бенджамін Біоле — французький співак, автор пісень, актор і продюсер.
- Дебра Гранік — американський режисер.
- Йоанна Куліг — польська актриса.
- Едгар Рамірес — венесуельський актор і продюсер.
Золота камера[2][ред. | ред. код]
- Россі де Пальма — іспанська актриса, голова журі.
- Наташа Хрошіцкі — французький генеральний директор Arri France.
- Люсьєн Жан-Батист — французький режисер, сценарист і актор.
- Жан-Клод Лар'є — французький кінооператор.
- Семюель Ле Біан — французький актор.
- Олів'є Пеліссон — французький кінокритик.
- Елеонора Вебер — французький режисер і письменник.
Незалежне Журі[2][4][ред. | ред. код]
Міжнародний тиждень критики[ред. | ред. код]
- Каутер Бен Ханія, туніський режисер і сценарист, голова журі
- Бенуа Дебі, бельгійський кінооператор
- Бенедикт Ерлінгссон, ісландський режисер
- Ху Мун Юн, корейський кінокритик і директор Міжнародного кінофестивалю в Пусані
- Аріана Лабед, французько-грецька актриса
Золоте око[ред. | ред. код]
- Катрін Корсіні, французький режисер і сценарист, голова журі
- Джаніс Бузяні, французький актор, режисер і сценарист
- Марілу Дюпоншель, французька журналістка
- Стефан Рітхаузер, швейцарський режисер
- Пол Стратерс, австралійський продюсер
Queer Palm[ред. | ред. код]
- Агнешка Голланд, польська режисерка, голова журі
- П'єр Деладоншан, французький актор
- Хічам Фалах, марокканський генеральний директор Міжнародного фестивалю документального кіно в Агадірі
- Ірина Цілик, українська режисерка та письменниця
- Алекс Вісенте, іспанський кінокритик
Фільми[ред. | ред. код]
Основний конкурс[5][ред. | ред. код]
| Назва фільму українською | Оригінальна назва | Режисер |
|---|---|---|
| «Час Армагеддону» | Armageddon Time | Джеймс Грей |
| «Брокер» | 브로커 | Хірокадзу Корееда |
| «Закрити» | Close | Лукас Донт |
| «Злочини майбутнього» | Crimes of the Future | Девід Кроненберг |
| «Рішення піти» | Decision to Leave | Пак Чхан-ук |
| «Святий павук» | Holy Spider | Алі Аббасі |
| «Вісім гір» | Le otto montagne | Фелікс ван Ґронінґен, Шарлотта Вандермерс |
| «Мама і син» | Un petit frere | Леонор Серрай |
| «R.M.N.» | Крістіан Мунджіу | |
| «Показ» | Showing Up | Келлі Райкарт |
| «Зірки опівдні» | The Stars at Noon | Клер Дені |
| «Муки на островах» | Tourment sir les îles | Альберт Серра |
| «Торі та Локіта» | Tori et Lokita | Брати Дарденн |
| «Трикутник смутку» | Triangle of Sadness | Рубен Естлунд |
Особливий погляд[5][ред. | ред. код]
- Матьє Вадп'єда «Батько та солдат» — фільм-відкриття
- Максим Наконечний «Бачення метелика»
- Райлі Кіо та Джини Геммелл «Бойовий поні»
- Маха Хадж «Середземноморська лихоманка»
- Мар'ям Тузані «Блакитний кафтан»
- Деві Чоу «Всі люди, якими я ніколи не стану»
- Глинур Пальмасон «Божа земля»
- Марі Кройцер «Корсаж»
- Емілі Атеф «Більше ніж будь-коли»
- Емін Елпер «Пекучі дні»
- Томас М. Райт «Незнайомець»
- Крістоффер Борглі «Набрид сам собі»
- Агнешка Смочинська «Мовчазні близнючки»
Спеціальні покази[5][ред. | ред. код]
- Джозеф Косінскі — «Найкращий стрілець: Маверік»
- Баз Лурманн — «Елвіс»
- Джордж Міллер — «Три тисячі років туги»
- Бретт Морген — документалки про Девіда Бові Moonage Daydream
Україна[ред. | ред. код]
Павільйон[ред. | ред. код]
17 травня розпочав свою роботу Український павільйон. Спеціально для роботи Українського павільйону був підготовлений інтерактивний каталог із більш ніж 200 українських проєктів і сервісів[6]
Програма[6][ред. | ред. код]
19 травня — дискусія Cancelling Russian Culture: Cinema as an Instrument of Russian Propaganda and War: Під час дискусії представники української кіноспільноти обґрунтують позицію нашої держави щодо неприпустимості сьогодні давати можливість представникам країни-агресора бути присутніми на міжнародній культурній арені.
20 травня — презентація Discover Ukraine: спікери розказали про можливості для співпраці з Україною в умовах війни (в галузях постпродакшну, анімації, VFX, адаптації, сервісів для кіно, що зараз доступні для роботи).
22 травня — дискусія Women In Industry з Сахрою Карімі. Обговорення аспектів гендерного питання в кіногалузі й розгляд його крізь призму війни,
24 травня - благодійний вечір-аукціон: гості зможуть долучитись до збору коштів, які будуть спрямовані на підтримку України.
Промова президента[7][ред. | ред. код]
На знак підтримки України фестиваль запросив виступити президента України Володимира Зеленського. Йому вдалось розчулити гостей, процитувавши відомий монолог Чарлі Чапліна зі стрічки «Великий диктатор»:
«Кіно мовчатиме чи буде говорити?.. Наші міста зруйновані не віртуальною графікою. Багато українців стали Гвідо й намагаються пояснити дітям, чому доводиться ховатися в підвалі. Багато українців стали такими, як Альдо Рейн. Земля нашої країни вже пошматована тисячами окопів. Звичайно, ми й далі битимемося. І в нас немає іншої альтернативи, ніж виборювати свободу. І я впевнений, що диктатор програє. Але мають прозвучати слова, як у 1940-му. Прозвучати з усіх екранів вільного світу. Потрібен новий Чаплін, який доведе й зараз, що кінематограф перестав бути німим»[7]
Фільм «Маріуполіс-2»[8][ред. | ред. код]
Прем'єра стрічки «Маріуполіс 2» відбулася у Каннах. Це робота литовського кінорежисера Мантаса Кведаравічуса, якого 2 квітня росіяни розстріляли у Маріуполі. Його друзі та колеги змонтували фільм.
Йому вдалося відзняти матеріал для кіно. «З величезною силою та чутливістю „Маріуполіс 2“ зображає життя, що триває серед бомбардувань, і відкриває образи, які передають і трагедію, і надію», — зазначає творча група фільму.
Українські фільми[9][ред. | ред. код]
Організатори заходу заявили, що Україна буде у фокусі програми. Протягом фестивалю світ побачить не одну, а п'ять українських фільмів.
- «Памфір» — режисер Дмитро Сухоліткий-Собчук
- «Бачення метелика» — режисер Максим Наконечний
- «Маріуполіс 2» — режисер Мантас Кведаравічус
- «Залізна сотня» — режисер Юлія Гонтарук
- «Світ для Ніні» — Жанна Максименко-Довгіч
(Comme Z)[10][ред. | ред. код]
Мішель Хазанавічус змінив назву свого фільму Comme Z на Cut (Ріж), адже вона асоціюється із літерою Z, яку Росія використовує як свастику у своїй війни проти України. Цей фільм — французький римейк японськой комедії про зомбі Зйомки без гальмів (2017).
Цікаві факти[11][ред. | ред. код]
- Уперше за останні роки проходить у традиційному форматі (через Covid-19)
- Є останнім для його багаторічного директора П'єра Лескюра, який іде у відставку
- Фестиваль відкрив фільм французького режисера Мішеля Хазанавічюса, якому на прохання офіційного звернення Українського інституту довелося перейменувати свою стрічку із «Z» у «Coupez!»
- За головну нагороду змагається всього 21 фільм
- Ірина Цілик — перша в історії українка, яка увійшла до складу журі нагороди Каннського кінофестивалю «Золоте око»
- Через початок повномастштабної війни російські делегації не будуть допущені на фестиваль, а російські журналісти не отримали акредитацію
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Каннський кінофестиваль 2022: все, що треба знати. FLASHFORWARD MAGAZINE (ru-RU) . 10 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022.
- ↑ а б в 2022 Cannes Film Festival. Wikipedia (англ.). 19 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022.
- ↑ The Jury of Un Certain Regard for the 75th Festival de Cannes - Festival de Cannes. www.festival-cannes.com. 27 квітня 2022. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022.
- ↑ L'Œil d'or dévoile son jury 2022. Scam : Société civile des auteurs multimédia (fr-FR) . 28 квітня 2022. Архів оригіналу за 9 червня 2022. Процитовано 20 травня 2022.
- ↑ а б в Каннський кінофестиваль 2022: все, що треба знати. FLASHFORWARD MAGAZINE (ru-RU) . 10 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022.
- ↑ а б ДержКіно України. Facebook (укр.). Процитовано 20 травня 2022.
- ↑ а б Vogue.ua. Володимир Зеленський виступив на відкритті Каннського кінофестивалю. Vogue UA. Архів оригіналу за 18 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022.
- ↑ «Маріуполіс 2». У Каннах відбудеться прем'єра фільму Мантаса Кведаравічуса, під час зйомок якого він загинув. detector.media (укр.). 13 травня 2022. Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022.
- ↑ На Каннському кінофестивалі покажуть одразу п’ять українських картин. likein.ua (ru-RU) . Процитовано 20 травня 2022.
- ↑ Більше не Z. Режисер Мішель Хазанавічус підтримав Україну і змінив назву свого фільму, що відкриє Каннський кінофестиваль. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022.
- ↑ очався ювілейний 75-й Каннський кінофестиваль: чого очікувати цьогоріч. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
|
