Перейти до вмісту

Трикутник смутку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Трикутник смутку
англ. Triangle of Sadness Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрдраматичний фільм[1] і кінокомедія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
РежисерРубен Естлунд[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПродюсерЕрик Геммендорф, Філіпп Бобер
СценаристРубен Естлунд
У головних
ролях		Гарріс Дікінсон[2], Чарлбі Дін[2], Вуді Гаррельсон[3], Златко Бурич, Сунньї Меллес, Iris Berbend[3], Хенрік Дорсін, Oliver Ford Daviesd, Доллі де Леон, Vicki Berlind, Amanda Walkerd, Malte Gårdingerd[3], Jean-Christophe Follyd[4], Arvin Kananiand[4], Камілла Лекберг[4], Mia Bensond[4] і Кароліна Джиннінг[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ОператорФредрік Вензел
ХудожникJosefin Åsbergd Редагувати інформацію у Вікіданих
КінокомпаніяFilm i Västd[5], BBC Films[5], 30Westd[5], Coproduction Officed[5], Sveriges Television[5], ZDF[5], Arte France Cinéma[5], Турецька телерадіокорпорація[5], Nordisk Film[5], Canal+[5], Ciné+d[5] і Essential Filmproduktiond[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дистриб'юторBAC Filmsd[1], SF Studiosd, Curzon Artificial Eyed, Neon і Vertigo Médiad[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Тривалість149 хв.[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Моваанглійська і новогрецька мова Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Швеція[1][9][5]
 Німеччина[9][5]
 Велика Британія[1][9][10]
 Франція[1][9][5]
 Данія[5]
 США[1]
 Греція[1][9]
 Туреччина[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Рік2022
Кошторис$ 15,6 млн[11]
IMDbID 7322224 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Трикутник смутку у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

«Трикутник смутку»[12] (англ. Triangle of Sadness) — фільм 2022 року, поставлений режисером Рубеном Естлундом.

Виробництво картини зупинялося двічі у 2020 році через пандемію COVID-19. Вийшов у прокат в Україні 8 грудня 2022 року.

Головні герої — пара моделей, що вирушають у розкішну подорож на яхті. Коли судно тоне, хлопець Карл та дівчина Яя опиняються на безлюдному острові в оточенні мільярдерів та прибиральниці. В цих умовах багатії та прислуга міняються місцями.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Частина 1: Карл і Яя

Карл — фотомодель, який відвідує кастинг з іншими чоловіками-моделями, де мусить показувати штучні емоції. Карл зустрічається з Яєю, моделлю та інфлюенсеркою. Він обурюється її ставленням до розподілу фінансів: Яя вважає, що Карл мусить платити за обох у ресторані, хоча отримує більше грошей. Проте вона вдає з себе бідну, ставлячи Карла в незручне становище перед офіціантом. Вони сваряться і Яя зізнається, що перебуває у стосунках з Карлом через вигоду для бізнесу; але його гроші будуть потрібні їй у майбутньому, коли вона завагітніє і не зможе працювати. Карл заявляє, що Яя покохає його.

Частина 2: Яхта

Карла та Яю запрошують на розкішний круїз на борту яхти в обмін на рекламу туристичного агентства в соціальних мережах. Серед заможних гостей російський олігарх Дмитро та його дружина Віра, що продають добриво; літня пара Клементина та Вінстон — виробники зброї; Тереза, користувачка інвалідного візка, яка здатна вимовити лише одну фразу німецькою (in den Wolken, тобто «у хмарах») після інсульту; та Ярмо, самотній мільйонер з технологічної галузі, який фліртує з Яєю. Перед круїзом для прислуги проводять інструктаж, наголошуючи, що вони повинні виконувати всі забаганки багатіїв, бо наприкінці отримають великі гроші. Тільки прибиральниця Абігейл не зважає на статус гостей.

Керівниця персоналу, Паула, вимагає, щоб екіпаж яхти виконував абсурдні прохання гостей, зокрема, щоби всі вони купалися в морі. Яя називає одного з членів екіпажу привабливим. Карл скаржиться Паулі на нього, і його звільняють. Карл і Яя знайомляться з іншими гостями яхти. Зокрема Дмитро розповідає їм як став мільйонером у 90-і. Потім Карл із Яєю покращують свої стосунки. Тим часом капітан яхти, Томас Сміт, проводить час п'яний у своїй каюті, та спілкується з Паулою через двері. Він ігнорує попередження про погану погоду та готує урочисту вечерю. При цьому корабель починає хитати хвилями.

Кілька гостей отруюються їжею — можливо, бо кухарів змусили купатися і їжа за той час зіпсувалася. Томас виходить до гостей і сперечається з п'яним Дмитром про користь комунізму і капіталізму. Обоє напиваються та звинувачують одне одного в лицемірстві. Корабель продовжує хитати, пасажирам видають рятувальні жилети. Кілька гостей отримують поранення через падіння предметів, каналізаційні води заливають приміщення, вимикається електроживлення. Зранку на яхту нападають пірати, вбиваючи Клементину та Вінстона гранатою (ймовірно виробленою їхнім підприємством). Яхта тоне біля острова.

Частина 3: Острів

Групі пасажирів яхти вдається доплисти до берега на шлюпці. Серед них Карла, Яя, Дмитро, Тереза, Паула, Ярмо, корабельний механік Нельсон та прибиральниця Абігейл. Дмитро звинувачує Нельсона, що він пірат. Спочатку Паула продовжує наказувати Абігейл обслуговувати гостей круїзу. Абігейл видає їжу та воду, що зберігаються на шлюпці, але їх не вистачає надовго. Виявляється, що вона єдина має навички виживання, такі як ловля риби та розведення вогню. Тоді Абігейл розуміє свою владу й починає диктувати свої правила. Вона призначає чоловіків охороняти табір вночі, а Паулу — ночувати в шлюпці. Багатії пропонують свої особисті речі в обмін на харчі. Карл мучиться від спокуси вкрасти їжу і таки краде її. Йому і Нельсону не вдається підтримати багаття, тож воно гасне.

Зранку Абігейл помічає зникнення їжі і Яя стає не бік прибиральниці. В покарання Карла відправляють збирати сміття, прибите хвилями до берега, і не дають їсти. Наступної ночі Абігейл лишає Паулу охороняти вогонь і дає пайок Карлу. Яя каже, що Карл повинен підлабузництвом домогтися прихильності Абігейл.

Всупереч забороні Яї, Карл вдається до сексуальних стосунків із Абігейл, а взамін отримує більше їжі. Томас продовжує пиячити з Дмитром. Ярмо з іншими чоловіками вирушає на полювання і вбиває дикого осла каменем. Чоловіки мають змішані почуття: їм жаль тварину, але вони хочуть вижити. Засмаживши осла, вони святкують, Томас виголошує похвальну промову. Яя починає підозрювати Карла у зраді.

Коли Яя вирушає на інший бік острова у розвідку, Абігейл добровільно йде з нею, незважаючи на побоювання Карла. Вони виявляють ліфт, вбудований у скелі, та розуміють, що опинилися біля розкішного курорту. Біля табору Тереза ​​зустрічає пляжного продавця, але не може попросити в нього про допомогу. Абігейл побоюється, що втратить владу, якщо гості яхти врятуються. Яя обіцяє віддячи Абігейл, зробивши її своєю асистенткою. Абігейл бере камінь і збирається вбити Яю. Карл, волаючи, біжить крізь джунглі.

У ролях

[ред. | ред. код]
Актор Роль
Гарріс Дікінсон Карл
Чарлбі Дін Яя
Вуді Гаррельсон капітан Томас Сміт, марксист
Златко Бурич Дмитро
Санні Мелес Віра
Доллі де Леон Ебігейл
Айріс Бербен Тереза
Вікі Берлін Паула
Генрік Дорсін Я́рмо Бьоркман
Кароліна Джиннінг Людмила
Ганна Ольденбург
Олівер Форд Девіс Вінстон
Аманда Вокер Клементина
Арвін Кананіан Даріус

Фільмування

[ред. | ред. код]

Вперше проєкт був анонсований режисером Рубеном Естлундом у червні 2017 року після того, як його фільм «Квадрат» отримав Золоту пальмову гілку на 70-му Каннському кінофестивалі. Він сказав, що фільм мав називатися «Трикутник смутку», «дика» сатира проти світу моди та надбагатих людей, із «зовнішністю як капіталом» і «красою як валютою» як основними темами.[13] За словами режисера, назва посилається на термін, який використовуються пластичними хірургами для опису тривожної зморшки, яка виникає між бровами, яку можна усунути за допомогою ботокса за 15 хвилин.[14]

За словами режисера на створення фільму його надихнула теорія Карла Маркса[15].

Дослідження деяких частин сценарію відбулося в травні 2018 року. Кастинг тривав з серпня по листопад 2018 року в містах Берлін, Париж, Лондон, Нью-Йорк, Лос-Анджелес і Гетеборг[16] і продовжився в Москві в березні 2019 року. Розвідка розпочалася в січні 2019 року і тривала з перервами до жовтня 2019 року. З листопада 2019 року по першу половину лютого 2020 року Естлунд доопрацьовував останні деталі попереднього виробництва фільму.

Зйомки проходили у Греції та Швеції та зайняли загалом 73 дні. Перший етап зйомок розпочався 4 лютого 2020 року в шведському місті Тролльгеттан і завершився через 25 днів із введенням локдауну по всій Європі. Американський актор Вуді Гаррельсон зміг прилетіти до Швеції на зйомки лише у червні[17][18][19].

18 вересня того ж року виробництво фільму було відновлено на пляжі Гіліаду в Греції та тривало протягом 38 днів. Зйомки «Трикутника смутку» завершилися 13 листопада, результатом чого стали 73-денні зйомки. Рубен Естлунд зазначив, що довелось провести 1061 тест на COVID-19 протягом зйомок, і всі вони були негативними.[20]

Зйомки також проходили на інших грецьких островах, на сценах Film i Vast у Тролльгеттані (Швеція) і в Середземному морі на яхті Christina O, яка раніше належала Арістотелю Онассісу та Жаклін Кеннеді.[21]

Монтаж, який розпочався під час першого карантину, і постпродакшн фільму тривали 22 місяці.

Критика

[ред. | ред. код]

На вебсайті агрегатора рецензій Rotten Tomatoes 72 % рецензій на фільм позитивні із середнім рейтингом 7,8/10. Консенсус сайту підсумовує: «„Трикутнику смутку“ не вистачає гостроти вражень попередніх робіт Естлунда, але цей чорний гумор на непристойно багатих має свою винагороду»[22]. На Metacritic фільм має середню оцінку 66 із 100, що означає «загалом схвальні відгуки»[23].

Кларисса Логрі у The Independent висловила підсумок своєї рецензії питанням: «Невже це все, що Естлунд насправді хоче сказати?». В несподіваному фінальному акті соціальна ієрархія перевертається з ніг на голову, і прибиральниця Абігейл опиняється на її вершині. Але нова норма стає такою ж експлуататорською, як і стара, що робить все, що було до цього, трохи безглуздим. при цьому багатим пасажирам яхти насправді байдуже і зміна ролей для них — це розвага[24].

Джон Ньюджент у Empire зробив висновок, що «Трикутник смутку» безсумнівно захоплює, вимагаючи уваги глядача протягом майже трьох годин. Незважаючи на недоліки та необачні тропи Естлунд, «Трикутник смутку» — це моторошний і постійно кумедний фільм, сповнений сюрпризів. «Трикутник смутку» намагається розкрити мерзенність вищого класу, але його надмірність та незмінні інтерпретації заважають цій сатирі вийти за межі поверховості та по-справжньому вдарити по еліті[25].

Ґленн Гіпп у Los Angeles Times підсумував: ідея фільму песимістична: що люди — як гнобителі, так і пригноблені — поділяють фундаментальну готовність експлуатувати одне одного за певних обставин. Взаємодія між цими групами — чи її відсутність — задумана як кумедна та гостра, але затягнута сатира поступається «Білому лотосу» і «Паразитам»[26].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 4 5 6 7 8 Blanc J. AlloCiné — 1993.
  2. 1 2 3 Person Profile // Triangle of Sadness (2022) - IMDb — 1990.
  3. 1 2 3 Triangle of Sadness Reviews - Metacritic — 2001.
  4. 1 2 3 4 5 ČSFD — 2001.
  5. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 https://medias.unifrance.org/medias/155/209/250267/presse/sans-filtre-dossier-de-presse-francais.pdf — С. 3.
  6. ↑ FILMS // Essential Filmproduktion [DE] - Production Companies - Cineuropa — 2002.
  7. ↑ Terjesztésre kerülő filmalkotások és artfilmek nyilvántartása — NMHH.
  8. ↑ Triangle of Sadness | Apple TV — 2019.
  9. 1 2 3 4 5 6 Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  10. ↑ Unifrance — 1949.
  11. ↑ Elsa Keslassy, Elsa Keslassy (5 лютого 2021). ‘The Square’ Helmer Ruben Ostlund on Filming ‘Triangle of Sadness’ With Woody Harrelson During Pandemic (EXCLUSIVE). Variety (амер.). Процитовано 2 червня 2021.
  12. ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. Фільм "Трикутник смутку" отримав у Каннах "Золоту пальмову гілку" | DW | 28.05.2022. DW.COM (укр.). Процитовано 15 червня 2022.
  13. ↑ Kardelo, Alexander (6 лютого 2022). Vi har sett 3 klipp ur Ruben Östlunds 'Triangle of Sadness'. Moviezine. Процитовано 2 червня 2022.
  14. ↑ Keslassy, Elsa (9 червня 2017). From 'Square' to 'Triangle': Palme d'Or Winner Ruben Ostlund's New Project Unveiled (EXCLUSIVE). Variety. Процитовано 1 червня 2022.
  15. ↑ Вуди Харрельсон снимется в новом фильме Рубена Эстлунда. Искусство кино (рос.). Процитовано 1 травня 2021.
  16. ↑ Barraclough, Leo (19 травня 2019). 'The Square' Director Ruben Ostlund on Follow Up Black Comedy 'Triangle of Sadness'. Variety. Процитовано 2 червня 2022.
  17. ↑ Wiseman, Andreas (4 лютого 2020). 'Triangle Of Sadness': Harris Dickinson, Charlbi Dean & Woody Harrelson Lead Satire From Palme D’Or Winner Ruben Ostlund; Imperative, 30WEST, More Join. Deadline (англ.). Процитовано 2 червня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  18. ↑ Tartaglione, Nancy (23 червня 2020). International Film Execs Talk Co-Producing During, And After, COVID – Cannes. Deadline (англ.). Процитовано 2 червня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  19. ↑ Каннский лауреат Рубен Эстлунд снял новый фильм - сатиру на богачей. Российская газета (рос.). Процитовано 2 червня 2022.
  20. ↑ Keslassy, Elsa (5 лютого 2021). 'The Square' Helmer Ruben Ostlund on Filming 'Triangle of Sadness' With Woody Harrelson During Pandemic (EXCLUSIVE). Variety. Процитовано 2 червня 2022.
  21. ↑ Barraclough, Leo (17 листопада 2020). 'The Square' Director Ruben Ostlund Speaks About Followup 'Triangle of Sadness'. Variety (англ.). Процитовано 2 червня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  22. ↑ Triangle of Sadness. Rotten Tomatoes. Процитовано 2 червня 2022.
  23. ↑ Triangle of Sadness (2022) Reviews. Metacritic. Процитовано 2 червня 2022.
  24. ↑ Triangle of Sadness might have rivers of vomit but feels a bit pointless – review. The Independent (англ.). 28 жовтня 2022. Процитовано 23 серпня 2025.
  25. ↑ Rabb, Maxwell (19 жовтня 2022). Triangle of Sadness. Chicago Reader (амер.). Процитовано 23 серпня 2025.
  26. ↑ In 'Triangle of Sadness,' strained satire, and vomit, on the high seas. Los Angeles Times (амер.). 6 жовтня 2022. Процитовано 23 серпня 2025.
  27. ↑ TRIANGLE OF SADNESS - Festival de Cannes. www.festival-cannes.com (англ.). Процитовано 2 червня 2022.
  28. ↑ "Трикутник смутку" переміг: 75-й Каннський кінофестиваль-2022 оголосив лауреатів. 24 кіно (ua) . 28 травня 2022. Процитовано 2 червня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Трикутник_смутку&oldid=46010290