Перейти до вмісту

Караоке на майдані

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Караоке на майдані
Коло з клавішами фортепіано та написом «Караоке на майдані»
Типпісенна
Телеканал(и)Україна Інтер (1999—2007 наживо, з 2007—2008 в повторах)
Україна 1+1 (2007—2009 наживо, з 2009 в повторах)
Україна СТБ (2009—2019)
Україна К2 (повтор старих випусків)
Жанрталант-шоу
ВедучийІгор Кондратюк
Тривалість~1 година
ПродюсерІгор Кондратюк
У головних роляхІгор Кондратюк та учасники
Країна-виробникУкраїна Україна
Місце зніманьКиїв
Мова оригіналуукраїнська, російська
Перший показ1999 — 2019
Кількість серій1043
Схожі передачіКараоке на Арбате
(Росія Росія, ТВЦ)
Караоке на фонтані
(Україна Україна, ТРК Україна)
Караоке для дорослих
(Україна Україна, Перший національний)

Караоке на майдані — телепередача, один з найбільш рейтингових проєктів в Україні, який протримався на ринку 20 років.

Ведучий і співавтор проєкту — Ігор Кондратюк. Кум Ігоря Кондратюка, Андрій Козлов є другим співавтором «Караоке на майдані». До запуску в Україні цей формат йшов в Росії три роки на каналі «31» (лютий 1997 року — до кінця 1999 року). В Україні цей проєкт стартував 17 січня 1999 по 29 липня 2007 року на телеканалі «Інтер». Канал «1+1» транслював цю програму з 5 серпня 2007 по 13 грудня 2009 року. З 20 грудня 2009 по 20 січня 2019 року виходила на каналі «СТБ». З весни 2010 переможець однієї передачі отримував шанс взяти участь в пісенному конкурсі Ікс-Фактор. З 600-ї програми переможці отримували футболку з порядковим номером. З 31 жовтня 2010 року переможець отримував у подарунок телевізор. 16 грудня 2018 року було відзнято останні випуски програми, присвячені 20-річчю проєкту «Караоке на Майдані». Останній випуск глядачі побачили 20 січня 2019 року.[1]

Умови програми

[ред. | ред. код]

Програма «Караоке на майдані» проходить у кілька етапів

  • на вулиці (зазвичай Хрещатик у Києві, неподалік від Майдану Незалежності, звідки й пішла назва програми) збирається натовп і кожен є потенційним учасником гри;
  • спочатку ведучий співає пісню разом з усіма;
  • далі на власний розсуд обирає для подальшої гри декількох із тих, хто найкраще заспівав запропоновану пісню;
  • серед обраних співаків визначаються фіналісти програми;
  • фіналісти збирають гроші для визначення переможця;
  • хто з фіналістів зібрав більше грошей, той і переміг.
Зовнішні зображення
Запис чергової передачі
Ведучий шоу – Ігор Кондратюк
Вболівальники шоу
Заслужена артистка України Тіна Кароль бере участь в шоу

Нагороди

[ред. | ред. код]

Захист авторського права Ігоря Кондратюка в суді

[ред. | ред. код]

Донецька телекомпанія «ТРК Україна» створила проєкт «Караоке у фонтана», який копіював формат програми «Караоке на майдані». Судові засідання тривали впродовж трьох років. Інтереси Ігоря Кондратюка відстоювали в суді адвокати Наталія Субота та Андрій Нечипоренко. Ігор Кондратюк особисто відвідував судові слухання.

Ця справа за своєю суттю є унікальною, оскільки є першою в Україні — і успішною — спробою захистити у судовому порядку права на авторський продукт, який у телеіндустрії має назву «телевізійний формат».[2]

Програма «Шанс»

[ред. | ред. код]

Новий формат Ігоря Кондратюка «Шанс» з ведучими Андрієм Кузьменком та Наталією Могилевською став ідейним продовженням проєкту «Караоке на майдані». Герої, які перемагали в програмі «Караоке на майдані», від'їздили на іншу передачу «Шанс», де протягом одного дня над ними працювали стилісти, візажисти та продюсери. Наприкінці дня кожен з учасників у новоствореному сценічному образі повинен виконати будь-яку пісню на сцені. Програма «Шанс» отримувала нагороду української телевізійної премії «Телетріумф» 2006 року в номінації «Розважальна програма», у 2007 році в номінації «Музична передача», у 2004 році в номінації «Телевізійна гра».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Програму «Караоке на майдані» закривають. Перший канал соціальних новин. Архів оригіналу за 20 грудня 2018. Процитовано 20 грудня 2018.
  2. Наталя Субота. «Караоке на майдані»… і в суді. «Юстиніан», № 8, 2005. Архів оригіналу за 17 вересень 2009. Процитовано 30 квітень 2009.

Джерела

[ред. | ред. код]