Карасин (Маневицький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Карасин
Karasin cerkiew.jpg
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Маневицький район
Рада/громада Карасинська сільська рада
Код КОАТУУ 0723682801
Основні дані
Засноване 1566
Населення 732
Площа 2,234 км²
Густота населення 282,9 осіб/км²
Поштовий індекс 44612
Телефонний код +380 3376
Географічні дані
Географічні координати 51°26′55″ пн. ш. 25°29′40″ сх. д. / 51.44861° пн. ш. 25.49444° сх. д. / 51.44861; 25.49444Координати: 51°26′55″ пн. ш. 25°29′40″ сх. д. / 51.44861° пн. ш. 25.49444° сх. д. / 51.44861; 25.49444
Середня висота
над рівнем моря
164 м
Водойми Святе
Місцева влада
Адреса ради 44612, Волинська обл., Маневицький р-н, с. Карасин, вул. Центральна, 23а, тел. 9-57-45
Карта
Карасин. Карта розташування: Україна
Карасин
Карасин
Карасин. Карта розташування: Волинська область
Карасин
Карасин
Мапа

Карасин у Вікісховищі?

Кара́син — село в Україні, в Маневицькому районі Волинської області. Населення становить 632 осіб.

Історія села[ред. | ред. код]

Федор Сангушко володів селом Карасин, яке придбав у Петра Баевского. За переказами, перші дві сім'ї оселилися на південному березі озера, яке в наш час майже повністю зникло. Риба і дичина були основними засобами для існування перших поселенців. Назва села походить від великого улову риби в озері, зокрема карася - Карасин. Перші згадки відносяться до середини ХVI століття.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Природи[ред. | ред. код]

За два кілометри на північ від населеного пункту розкинулося мальовниче озеро Тросне. Влітку воно збирає на своїх берегах численну кількість відпочиваючих. Неподалік від села розташована ботанічна пам'ятка природи «Болітце».

Архітектури[ред. | ред. код]

Свято-Михайлівська церква

Духовну та архітектурну цінність становить Свято–Михайлівський храм. Церква збудована в 1691 році. Дерев'яна, тризрубна, одноповерхова. Дзвіниця прибудована у 1882 році. Храм і дзвіниця збудовані в єдиному стилі. До загального плану входить вівтар з прибудованою паламаркою, центральна частина храму, притвор із дзвіницею. Основною окрасою є неординарний купол. В інтер'єрі церкви дерев'яна декоративна різьба XIX століття. Тут також є стародавні ікони та церковні книги.

Вітряний млин

Неабияке зацікавлення у подорожуючих викличе вітряний млин. Млин був побудований відразу ж по закінченню німецько-радянської війни. Очолювали будівельні роботи Матвійчук Бенедикт та Сахнік Петро — в майбутньому працівники млина. Вітряк простої конструкції. Дуб, що використали для будівництва, був завезений з Ковеля і в діаметрі становив близько одного метра.

У 2005 році, за ініціативи місцевого голови, вітряк перенесений з північно-західної частини в центр села і частково відреставрований. Можливо, він знову буде діяти.

Посилання[ред. | ред. код]