Карл Вільгельм Шеєле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Вільгельм Шеєле
нім. Carl Wilhelm Scheele
Carl Vilhelm Scheele.jpg
Карл Вільгельм Шеєле (Пам'ятник у Стокгольмі).
Народився 9 грудня 1742(1742-12-09)
Штральзунд
Помер 21 травня 1786(1786-05-21) (43 роки)
Париж
·substance intoxication[d][1] і Q47450467?[1]
Громадянство Швеція Швеція
Діяльність хімік, фармацевт
Відомий завдяки хімія
Alma mater
Вчителі Торберн Улаф Берґман
Володіє мовами німецька[2]
Членство Academy of Useful Science[d], Шведська королівська академія наук, Національна академія наук Італії[d] і Академія наук Турина[d]

Карл Ві́льгельм Ше́єле (нім. Carl Wilhelm Scheele); 9 грудня 1742(17421209), Штральзунд, Німеччина, — 21 травня 1786 , Чепінг, Швеція) — шведський хімік, з 1775 року — член Королівської шведської академії наук. За освітою і фахом — фармацевт. Працював в аптеках різних міст Швеції, де і проводив хімічні дослідження з 1757 року.

Відкриття[ред. | ред. код]

Шеєле відкрив багато неорганічних та органічних речовин.

У праці «Хімічний трактат про повітря і вогонь» Шеєле описав отримання та властивості «вогняного повітря» і зазначив, що атмосферне повітря складається з двох «видів повітря»: «вогняного» — кисню і «флогістірованного» — азоту. Проте пріоритет відкриття кисню належить Джозефу Прістлі (1774), тому що праця Шеєле була опублікована тільки у 1777 році. Найвизначніша праця Карла Вільгема Шеєле «Хімічний трактат про повітря і вогонь» з 1768–1773 роках.

Піролізит чи MnO2.

Останні дні життя[ред. | ред. код]

Восени 1785 року Шеєле захворів. 19 травня 1786 року він одружився зі своєю домогосподаркою Сарою Поль, а 21 травня помер. Про його смерть було багато вигадок. Думають що курйозна пристрасть Шеєле пробувати на смак все, з чим він мав справу (в ті роки при описі речовини необхідно було в обов'язковому порядку указавать її смак), коштувало йому життя. Його знайшли мертвим на своєму робочому місці в оточенні маси отруйних реактивів; деякі джерела приписують його смерть від синильної кислоти.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Carl Wilhelm Scheele — 1917.
  2. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання[ред. | ред. код]