Карл Ріхтер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Карл Ріхтер (нім. Karl Richter; 15 жовтня 1926, Плауен — 15 лютого 1981, Мюнхен) — німецький диригент, органіст, хормейстер та клавесиніст. Видатний виконавець музики Й. С. Баха.

Народився у родині священника євангельської церкви.

Навчався в Лейпцізькій консерваторії та у Дрезденському інституті церковної музики (нім. Kirchenmusikalisches Institut (Leipzig)) у відомого німецького хормейстера та органіста Карла Штраубе (нім. Karl Straube), а також у Гюнтера Раміна, де проявив себе як інтерпретатор органних творів Баха. У 1946 став хормейстером дрезденської церкви Христа (нім. Dresdner Kreuzkirche), а в 1949 р. — органістом в церкві Святого Хоми в Лейпцигу. У 1950 р. розділив з Амадеусом Веберзінке першу премію в органній номінації Міжнародного конкурсу імені Баха в Лейпцигу. У 1951 році Ріхтер переїздить до Мюнхена, де стає кантором Церкви святого Марка. Паралельно викладав у Вищій музичній школі Мюнхена, де у 1956 році став професором.

У 1951 Ріхтер став керівником «Гуртка Генріха Шютца», перейменувавши його в 1954 р. в Мюнхенський бахівський хор. У 1953 р. був заснований Мюнхенський бахівський оркестр. Будучи його керівником, Карл Ріхтер швидко став одним з найбільш визнаних виконавців Баха. У 1960-70 роках він здійснив зі своїм хором і оркестром багато записів, гастролював у Європі, США, СРСР, Японії. Крім Баха виконувалися твори Шютца, Генделя, В.А. Моцарта, Л. ван Бетховена, Й. Брамса, Регера та інших композиторів.

Виконання Карлом Ріхтером ранньої музики було далеко від автентичного напрямку, він використовував сучасні музичні інструменти і досить великі хор і оркестр. Для його інтерпретацій характерна експресія, пов'язана з романтичною традицією.

Багато учнів Карла Ріхтера стали відомими органістами. Серед них Хедвіг Більграм, Гюнтер Єна, Вальтер Р. Шустер, Альбрехт Гаупт та Рудольф Кельбер.

Помер у 1981 році від гострої серцевої недостатності

Література[ред.ред. код]

  • Johannes Martin: Karl Richter in Muenchen (1951—1981). Zeitzeugen erinnern sich (2005), Conventus Musicus, ISBN 3-00-016864-8

Посилання[ред.ред. код]