Кацман Олексій Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олексій Кацман
Особисті дані
Повне ім'я Кацман Олексій Йосипович
Народження 3 січня 1947(1947-01-03)[1]
  Кіровоград, Українська РСР, СРСР[1]
Смерть 23 вересня 2017(2017-09-23)[1] (70 років)
  Кропивницький, Україна[1]
Поховання Далекосхідний цвинтар (Кропивницький)d
Зріст 175 см
Вага 75 кг
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1965—1966 СРСР «Зірка» (Кіровоград) 35 (6)
1967 СРСР «Чорноморець» (Одеса) 4 (0)
1967—1968 СРСР СКА (Одеса) 11 (1)
1969 СРСР «Суднобудівник» (Миколаїв) 9 (0)
1969 СРСР «Будівельник» (Первомайськ) ? (?)
1970—1973 СРСР «Зірка» (Кіровоград) 158 (32)
1974 СРСР «Динамо» (Хмельницький) ? (8)
1975—1976 СРСР «Зірка» (Кіровоград) 67 (15)
1977 СРСР «Дніпро» (Черкаси) 3 (0)
1977—1978 СРСР «Шинник» (Бобруйськ) (КФК)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1988—1989 СРСР «Зірка» (Кіровоград) тренер
1989—1990 СРСР «Зірка» (Кіровоград)
1994–1997 Україна «Зірка-НІБАС» тренер
1997–1998 Україна «Нива» (Вінниця) тренер
1998–2000 Україна «Зірка» (Кіровоград) тренер
1999–2000 Україна «Зірка-2»
Суддівська діяльність
Роки Змагання Ігор
1988—1991 СРСР Друга ліга СРСР
1992 Україна Вища ліга України 2
1992 Україна Перша ліга України

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Олексій Йосипович Кацман (3 січня 1947(1947-01-03), Кіровоград — 23 вересня 2017(2017-09-23), Кропивницький) — радянський футболіст, нападник. Після закінчення кар'єри гравця — радянський і український футбольний тренер і арбітр. Заслужений тренер України.

Біографія[ред. | ред. код]

Вихованець кіровоградської ДЮСШ-2. Перший тренер — Володимир Прохорович Резнік. Розпочав футбольну кар'єру 1965 року, у місцевій «Зірці». Наступного року став найкращим бомбардиром кіровоградської команди. Провівши 2 сезони у складі «Зірки», перейшов до одеського «Чорноморця». Дебютував у Вищій лізі чемпіонату СРСР 28 травня 1967, вийшовши в стартовому складі в матчі проти тбіліського «Динамо»[2]. Загалом за «Чорноморець» зіграв 4 матчі, проте не зміг закріпитися у складі, внаслідок чого сезон 1967 року догравав уже в одеському СКА. Провів ще рік у складі «армійців», після чого став гравцем миколаївського «Суднобудівника». У миколаївському клубі відіграв менше року, 1969 року перейшовши до первомайського «Будівельника». Після цього повернувся до «Зірки». У складі кіровоградців провів 4 сезони, у 1971 році знову став найкращим бомбардиром команди. Потім на сезон перейшов до хмельницького «Динамо», після чого повернувся до Кіровограда. 1975 року втретє став найкращим бомбардиром «Зірки» і разом із командою виграв Кубок УРСР. Закінчив професійну кар'єру 1977 року, у черкаському «Дніпрі». Потім грав на аматорському рівні за бобруйский «Шинник», первомайський «Фрегат» та кіровоградський «Радист».

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Під час виступів у складі «Зірки» закінчив Кіровоградський педагогічний інститут ім. А. Пушкіна. Після завершення кар'єри гравця став тренером у кіровоградській ДЮСШ «Зірка». 1988 року, на запрошення тодішнього головного тренера «Зірки» Іштвана Шандора, став одним із тренерів клубу. Наступного року після відходу Шандора очолив кіровоградську команду. Перебував на посаді головного тренера до кінця сезону 1990 року. Пізніше тренував аматорські колективи.

1994 року знову повернувся до тренерського штабу «Зірки», як помічник головного тренера команди — свого колишнього одноклубника Олександра Іщенка. Під їхнім керівництвом, 1995 року клуб вийшов у Вищу лігу чемпіонату України, а у дебютному сезоні посів 6-е місце. 1997 року, разом із Іщенком, став тренером вінницької «Ниви», проте через рік обоє повернулися до складу «Зірки». 2000 року, за станом здоров'я залишив клуб. Працював тренером у кіровоградській ДЮСШ «Зірочка»

Кар'єра арбітра[ред. | ред. код]

1992 року обслуговував матчі чемпіонату України. Як головний арбітр дебютував у Вищій лізі України 5 квітня 1992 року, у матчі між охтирським «Нафтовиком» та тернопільською «Нивою». Усього, у вищому дивізіоні України, як суддя в полі обслужив 2 матчі, обидва — у першому чемпіонаті України. Наступного сезону відпрацював на кількох матчах як помічник арбітра.

Помер 23 вересня 2017 року у віці 70 років[3]. Похований на Далекосхідному цвинтарі у Кропивницькому[4]

Досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Син — Олег Кацман — футбольний арбітр. Обслуговував матчі Першої ліги чемпіонату України як лайнсмен.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д FootballFacts.ru
  2. ↑ Чорноморець у чемпіонаті СРСР 1967. Одеський футбол (рос.).
  3. ↑ Перестало битися серце Олексія Кацмана. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 24 вересня 2017.
  4. ↑ Згадати найкраще у нашій історії.

Посилання[ред. | ред. код]

Нормативний контроль

Заворотний (1953–1957) · Алімов (1958) · Леута (1958) · Горянський (1959–1960) · Гребер (1961) · Дуганов (1961–1962) · Добриков (1963) · Жилін (1963–1964) · Жильцов (1965) · Яблочкін (1966) · Рудинський (1966) · Ліфшиць (1966–1967) · Архипов (1968) · Лерман (1969) · Добриков (1970) · Третяков (1971–1972) · Жилін (1973) · Гулевський (1974) · Петров (1974) · Расторгуєв (1975–1981) · Махно (1982) · Самохін (1982–1983) · Горожанкін (1983–1986) · Петров (1986) · Спірідонов (1987) · Квасов (1987) · Г. Іщенко (1987) · Шандор (1988–1989) · Кацман (1989–1990) · Латиш (1990–1991) · Горожанкін (1991) · Федоренко (1992–1993) · Калита (в.о) (1993) · Самофалов (в.о) (1993) · Калита (в.о) (1993) · О. Іщенко (1994–1997) · Калита (в.о) (1997) · Довбій (1997–1998) · Страшненко (в.о) (1998) · О. Іщенко (1998–2000) · Коваль (2000–2004) · Алєксєєв (в.о) (2004) · Даренко (2004) · Винокуров (2005) · Шаран (2005) · Мизенко (в.о) (2005) · Повстенко (2005–2007) · Жабченко (2008–2010) · Дериберін (2010) · Бузник (2010–2011) · Жабченко (2011) · Антонов (в.о) (2011) · Євтушенко (2012) · Близнюк (2012–2013) · Гасанов (в.о) (2013) · Федоренко (2013–2014) · Бузник (2014) · Гасанов (в.о) (2014) · Лавриненко (2014–2016) · Друді (2016) · Монарьов (2016–2018) · Горбань (2018) · Гасанов (2019–)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кацман_Олексій_Йосипович&oldid=42419786