Кес ван Донген

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кес ван Донген
фр. Kees van Dongen
Kees van Dongen 1923.jpg
Ім'я при народженні Корнеліс Теодор Марія
Псевдо Kees van Dongen
Народився 26 січня 1877(18770126)
Дельфсгавен
Помер 28 травня 1968
Монте-Карло
Громадянство
(підданство)
Flag of the Netherlands.svg Нідерланди
Flag of France.svg Франція
Національність голландець
Діяльність художник
Alma mater Willem de Kooning Academy[d]
Володіє мовами французька[1]
Напрямок фовізм і Мост
Жанр портрет
Magnum opus Stilleven met bloemen[d] і Avenue du Bois[d]
Брати, сестри  • Jean van Dongen[d]
У шлюбі з Августа Прейтінгер
Діти 1 син та 1 донька
Нагороди

Кес ван Донген (*Kees van Dongen, 26 січня 1877 —†28 травня 1968) — нідерландський та французький художник, один із засновників фовізму.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 26 січня 1877 року у Дельфсгавені поблизу Роттердама (Нідерланди). Справжнє ім'я Корнеліс Теодор Марія ван Донген. У 1892–1897 роках навчався в Королівській Академії мистецтв (Роттердам). Заробляв на життя, оприлюднюючи іронічні, часом епатажні замальовки місцевого порту, злочинних місць і притонів в місцевих газетах «Груні» та «Роттердам ньювсблад». Від цього періоду у творчості ван Донгена залишилися численні замальовки сцен за участю матросів і повій, зроблені художником в міському кварталі червоних ліхтарів. У 1895 році разом з Яном Крилдером ілюструє голландське видання праці Петра Кропоткіна «Анархія».

З 1899 року ван Донген влаштувався в Парижі, регулярно беручи участь в різних авангардних виставках. Як художник-новатор, ван Донген брав участь у різних художніх рухах, зокрема фовізмі та експресіонізмі. Впливи обох цих течій помітні у використанні звучних чистих кольорів в його картинах.

У 1901 одружився на художниці Августі Прейтінгер, від якої мав сина та доньку. У 1905 році ван Донген брав активну участь в роботі виставки фовістів на Осінньому салоні (Париж). Десь з 1907 року стає прихильником екстравагантного стилю життя, чому сприяв досягнутий ним успіх. З 1908 року був одним з учасників німецького об'єднання художників-експресіоністів «Міст». У 1914–1918 роках мешкав в Роттердамі.

Під час 1-ї світової війни перебував у Парижі. У 1921 році розлучається з дружиною. У 1926 році він став кавалером французького ордена Почесного легіону, а 1927 року — нагороджений орденом Корони Бельгії на знак визнання його внеску у мистецтво. У 1929 році Кес ван Донген отримав французьке громадянство.

У 1938 року став жити в цивільному шлюбі з Марі-Клер Юген (оженився на ній у 1953 році) від якої мав сина Жана-Марі. У 1941 році разом з іншими французькими скульпторами та художниками здійснив подорож до Німеччини (в подальшому це стало приводом звинуватити ван Донгена у колаборанстві).

З 1949 року став проводити зимові місяці у Монте-Карло. З 1957 року остаточно перебирається до Монте-Карло. Помер Кес ван Донген 28 травня 1968 в Монте-Карло.

Творчість[ред. | ред. код]

Кес ван Донген відомий картинами, присвяченими багатій «сучасній жінці», зануреній у світ домашньої млості, моди та розваг. До ранніх картин ван Донгена відносять полотна «Жінка в крислатому капелюсі», «Червона танцівниця», «Дама в чорних рукавичках», «Танцююча Кармен Вінсент», де узагальнені фігури, особи натурниць і дам напівсвіту намічені помітними колірними акцентами і ритмами. Роботам цього періоду притаманне потужне мальовниче новаторство, яке мали великий резонанс в мистецтві Європи.

У роки, що передували 1-й світовій війні, ван Донген малював картини із шаленим темпераментом. Жіноча модель була його улюбленою темою: він продовжував писати як оголені фігури, так і портрети.

В міжвоєнний період стиль ван Донгена значно змінився. Творчість художника стало свого роду «авангардним салоном», де домінували великі замовні портрети або символічні картини, повні великосвітського, майже кітчевого шику («Танго з архангелом»).

Пізні роботи художника («Портрет Бріджит Бардо», тодішньої кінозірки, 1958 року) користувалися комерційним успіхом, однак мало нагадували про еротизм і яскраві фарби початку його кар'єри.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Engers, Rudolf (2002). Het kleurrijke leven van Kees van Dongen. ISBN 978-90-5594-266-4.
  • Gaston Diehl, «Van Dongen», Crown Publishers, Inc, New York.
  • Talitha Schoon, Jan van Adrichem, Hanneke de Man: Kees van Dongen, Museum Boymans-van-Beuningen, Rotterdam, 1989, S. 164 ff

Посилання[ред. | ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.