Кибинці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Кибинці
Kybyntsi gerb.png Kybyntsi prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Миргородський район
Рада/громада Кибинська сільська рада
Код КОАТУУ 5323282801
Locator Dot2.gif
Розташування села Кибинці
Кибинці на карті Миргородського району
Основні дані
Засноване 1688
Населення 1332
Поштовий індекс 37654
Телефонний код +380 5355
Географічні дані
Географічні координати 49°57′21″ пн. ш. 33°27′17″ сх. д. / 49.95583° пн. ш. 33.45472° сх. д. / 49.95583; 33.45472Координати: 49°57′21″ пн. ш. 33°27′17″ сх. д. / 49.95583° пн. ш. 33.45472° сх. д. / 49.95583; 33.45472
Середня висота
над рівнем моря
143 м
Місцева влада
Адреса ради 37654, Полтавська обл., Миргородський р-н, с.Кибинці , тел. 3-32-42
Карта
Кибинці is located in Україна
Кибинці
Кибинці
Кибинці is located in Полтавська область
Кибинці
Кибинці

Кибинці́ — село в Україні, в Миргородському районі Полтавської області. Населення становить 1332 осіб. Орган місцевого самоврядування — Кибинська сільська рада.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Село Кибинці знаходиться між річками Хорол та Лихобабівка (4-5 км). Селом протікає пересихаючий струмок з загатами. У Кибинцях також є два мальовничі ставки, місце зустрічі місцевих рибалок. Село розташоване у 15км від відомого міста-курорта Миргород.

Поруч проходять автомобільна дорога Р42 та залізниця, станція Кибинці.

Історія[ред.ред. код]

Село засновано на території Миргородського полку Гетьманщини. Вперше згадується у часи Гетьмана Івана Мазепи 1688 року як власність Миргородського протопопа Леонтія Филипповича.

У 18 столітті входило до складу Першої Миргородської сотні Миргородського полку. 1729–133 двори. 1746 село належало значковому товаришу Миргородського полку Осипову. 1770 у село було кілька власників: бунчуковий товариш Максим Соханський (60 хат), возний Хорольської сотні значковий товариш Сидір Вишневський (8 хат), Миргородський сотенний отаман Григорій Омнов з братами Федором і Василем (62 хати).

На момент ліквідації Гетьманщини у селі налічувалось 220 хат, а також поштова станція.

1788 М. Соханський продав маєток у Кибинцях Дмитру Трощинському, представнику гадяцької полкової старшини. Довгий час жив у Кибинці (1806–1814, 1817–1829). Далекий родич Миколи Гоголя — по матері. Батько Гоголя — Василь Гоголь — працював управителем маєтків Трощинського.

Маєток Трощинського у Кибинці вважався одним з осередків української культури першої чверті XIX століття («малоросійські Афіни»). Тут діяв домашній театр, у спектаклях брали участь батько і мати Гоголя, оркестр, була бібліотека, яку створив І. Мартос, колекції творів. У Кибинці часто бував письменник В. Капніст, громадський діяч І. Муравйов (Муравйов-Апостол),

1867 в селі працювало початкове народне училище.

Після реформи 1861 панську садибу (разом з економією і горілчаним заводом) придбав поміщик Шишкін, який у свою чергу продав її поміщикам Вульфертам. 1904 створено сільсько-господарське товариство. На початку XX ст. були свиноферми, вальцьовий млин, 2 цегельні, горілчаний завод з річним виробництвом спирту на суму близько 10 тис. крб.

У роки Другої світової війни село втратило 501 людину[1], більшість з яких страчено сталінським режимом через примусове форсування Дніпра восени 1943.

1946 комуністична влада вдалася до чергового терору голодом, ліквідовуючи базу для антисталінського партизанського руху.

Символіка[ред.ред. код]

Затверджена 3 березня 2017р. рiшенням XVI сесії сільської ради VII скликання. Автори - В.М.Джунь, О.Маскевич.

Герб[ред.ред. код]

Щит перетятий, у верхньому золотому полі червоний розширений хрест, який супроводжується обабіч зеленими гілочками калини з червоними ягодами, у нижньому зеленому - золота ліра. Щит вписаний у золотий картуш та увінчаний золотою сільською короною. На зеленій девізній стрічці, підбитій золотом, золотий напис "КИБИНЦІ".

Малиновий козацький хрест символізує перших поселенців, які входили до складу Першої Миргородської сотні Миргородського полку. Калина - символ Батьківщини. Ліра - емблема творчого натхнення, поезії, мистецтва та освіти - нагадує, що село Кибинці було одним з центрів української культури першої чверті XIXст., коли тут розташовувався маєток Трощинського (домашній театр, оркестр, бібліотека), а також талант української письменниці із роду кибинських козаків Марії Проскурівни (1863-1945).

Прапор[ред.ред. код]

Прямокутне полотнище з співвідношенням сторін 2:3 складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг - жовтої, на якій у центрі малиновий розширений хрест висотою 1/4 ширини прапора, обабіч якого зелені гілочки калини з червоними ягодами, та зеленої, на якій у центрі жовта ліра висотою 2/5 ширини прапора.

Об'єкти соціальної сфери[ред.ред. код]

  • Школа
  • Будинок культури

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.