Клара Іммервар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Клара Іммервар
Clara Immerwahr.jpg
Народилася 21 червня 1870(1870-06-21)[1]
Wojczyce[d], Ґміна Шрода-Шльонська, Сьредський повіт, Нижньосілезьке воєводство, Польща
Померла 2 травня 1915(1915-05-02)[1] (44 роки)
Dahlem[d], Штегліц-Целєндорф[d], Берлін, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Alma mater Вроцлавський університет
Науковий керівник Richard Abegg[d]
У шлюбі з Фріц Габер[2]
Діти Hermann Haber[d]

Клара Іммервар у Вікісховищі?

Клара Іммервар (нім. Clara Immerwahr; 21 червня 1870(18700621), Полькендорф, Сілезія — 2 травня 1915, Далем-Берлін) — німецький хімік єврейського походження, дослідниця в галузі фізичної хімії. Дружина німецького хіміка, нобелівського лауреата Фріца Габера.

Біографія[ред.ред. код]

Клара Іммервар народилася у сілезькому селищі Полькендорф, поблизу міста Бреслау (нині Вроцлав, Польща). Вона була наймолодшою серед чотирьох дітей у сім'ї професора Філіпа Іммервара та Анни Крон Іммервар. Разом зі своїми двома сестрами Еллі та Розою і братом Паулем вона здобувала домашню освіту, виявляючи неабияку старанність у навчанні.

У 1877 році вона продовжила навчання у Вищій школі для дівчат у Бреслау. На одному з уроків танців вона познайомилася з Фріцом Габером. Вони швидко зблизилися і Фріц наполягав на одруженні, однак отримав відмову.

Після того, як Пауль захистив докторську дисертацію, Клара вирішила також присвятити себе просуванню в академічній сфері. Для цього вона розпочала відвідувати вчительські семінари, де лектор зауважив її зацікавленість у науках і презентував популярну тоді книжку «Unterhaltungen über die Chemie» (нім. Розмови про хімію), що визначило наукові уподобання Клари.

Після додаткового навчання під керівництвом Альберта Ладенбурга вона склала іспити та вступила до університету Бреслау. Її першим науковим керівником став Рудольф Абегг, який був приятелем Габера. З ним Клара проводила дослідження розчинності солей важких металів. Дослідження цієї теми лягли в основу її докторської дисертації, яку вона захистила 22 грудня 1900 року. На той момент Клара була першої жінкою, котра отримала ступінь доктора в університеті Бреслау. Після захисту вона продовжила працювати в університеті асистентом Абегга.

У 1901 році на з'їзді Німецького електрохімічного товариства Клара та Фріц зустрілися знову. Вдруге отримавши пропозицію руки й серця, Клара погодилася і вони побралися у серпні того ж року. Подружжя оселилося в Карлсруе, де Фріц мав добрі зв'язки із промисловцями. Невдовзі Клара завагітніла і народила сина Германа. Однак після народження сина сімейні стосунки різко погіршилися, оскільки Фріц мало часу приділяв дружині і сину, натомість зосередившись на своїй науковій роботі із дослідження методів фіксації азоту (так званий процес Габера), за яку пізніше буде удостоєний Нобелівської премії з хімії.

Клара організувала навчальні курси з хімії та фізики для жінок, паралельно проводячи антимілітаристську просвітницьку діяльність, на противагу Фріцу, котрий на той час був задіяний у розробці хімічної зброї.

Після отримання звістки про масові загибелі на полях Першої світової війни від спроектованих Фріцом газових атак із застосуванням хлору, вона вчинила самогубство, застрелившись із його табельної зброї.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119097486 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century Routledge, 2003. — Vol. 1. — P. 540–541. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2

Джерела[ред.ред. код]

  • Apotheker, J., Sarkadi, L. S. European Women in Chemistry. — Wiley-VCH Verlag & Co. KGaA, 2011. — 239 p. — ISBN 978-3-527-32956-4. (англ.)