Клаус Воверайт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клаус Воверайт
нім. Klaus Wowereit
Клаус Воверайт
Бургомістр Берліна
16 червня 2001 — 11 грудня 2014
Попередник Курт Бек
Наступник Вольфганг Бьомер
Голова Бундесрату
1 листопада 2001 — 31 жовтня 2002
Народився 1 жовтня 1953(1953-10-01) (67 років)
Західний Берлін
Відомий як політик, автобіограф, письменник-документаліст, адвокат
Громадянство Німеччина Німеччина
Освіта Вільний університет Берліна
Політична партія Соціал-демократична партія Німеччини
У шлюбі з Йорн Кубіцкі
Професія політик
Релігія Католицька церква
Нагороди
Кавалер Великого Хреста 2 класу ордена За заслуги перед ФРН
||
Кавалер ордена Почесного легіону
Великий хрест зі стрічкою Ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Кавалер ордена Заслуг (Норвегія)
Кавалер Великого Хреста особливого ступеня ордена За заслуги перед ФРН
Підпис Signature of Klaus Wowereit.gif
klaus-wowereit.de

Клаус Воверайт (нім. Klaus Wowereit; нар. 1 жовтня 1953(19531001), Західний Берлін) — німецький політик, правлячий бургомістр Берліна з 2001 року, голова бундесрату в 20012002 роках, після відставки Курта Бека — діючий керівник федеральної землі, який найдовше перебуває в посаді, відкритий гей.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в берлінському районі Темпельгоф в простій сім'ї прусськів литовців вихідців зі Східної Пруссії, молодший з п'ятьох дітей, ріс без батька. Прізвище Воверайт балтійського (давньопрусського) походження і означає «білченя».[1]

У 1973 році закінчив школу імені Ульріха фон Гуттена (нім. Ulrich-von-Hutten-Oberschule), потім вивчав право у Вільному університеті Берліна. В цей же час вступив до лав Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН). У 1979 році захистив юридичний державний іспит, після чого почав роботу при сенаторі внутрішніх справ у Берліні. У 1981 році захистив другий державний іспит.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

З 1984 по 1994 роки був муніципальним радником з освіти та культури берлінського району Темпельгоф. У 1995 році обраний до міського парламенту Берліна, ставши заступником голови фракції СДПН. У 1999 році був переобраний і став головою міської парламентської фракції СДПН.

16 червня 2001 обраний правлячим бургомістром Берліна. Переобраний на цю посаду в 2006 році. На цій посаді Клаус Воверайт активно працював у галузі культури і туризму (зокрема над проведенням Чемпіонату світу з футболу в 2006 році і Берлінського кінофестивалю). В результаті чого Берлін став третім за відвідуваністю туристами європейським містом після Парижа і Лондона. У той же час за період його правління економічні показники міста погіршилися.

З 2001 по 2002 рік був головою бундесрату, з цим періодом діяльності пов'язаний скандал про прийняття закону про імміграцію. Активно підтримує ініціативи руху за права сексуальних меншин.

У німецькій пресі іноді згадується як майбутній потенційний кандидат від СДПН на посаду канцлера Німеччини[2].

Клаус Воверайт відкрито заявив про свою гомосексуальну орієнтацію в ході виборів 2001 року. Його фраза «Я гей, і це добре!» (нім. Ich bin schwul und das ist auch gut so) стала в Німеччині крилатим виразом.[3][4] У російськомовній пресі зустрічаються також і інші варіанти перекладу цієї фрази — «Я гей, і добре, що це так» і «Я гей, ну й добре!», що істотно відрізняються один від одного смисловим навантаженням).[5][6]

Воверайту також належить авторство крилатої характеристики Берліна як «бідний, але сексуальний» (нім. Arm, aber sexy).

26 серпня 2014 року Воверайт оголосив про вихід у відставку. На прес-конференції у Берліні він сказав, що залишить посаду бургомістра 11 грудня 2014 року[7] .

З 1993 року живе з нейрохірургом Йорном Кубіцьким (нім. Jörn Kubicki).

Нагороди[ред. | ред. код]

Кавалер Великого хреста ордена За заслуги перед Італійською Республікою (2006).

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]