Кобиляков Юрій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Кобиляков Юрій Степанович
Юрій Степанович Кобиляков.jpg
Народження 10 липня 1947(1947-07-10)Ворожба Білопільського району на Сумщині
Смерть 28 серпня 2013(2013-08-28) (66 років)
Громадянство Україна Україна
Навчання Київський інженерно-будівельний інститут
Праця в містах Суми, Волгоград
Нагороди
Заслужений архітектор України
Срібна медаль ВДНГ

Кобиляков Юрій Степанович (10 липня 1947(19470710) — 28 серпня 2013) — заслужений архітектор України, лауреат премії Ради Міністрів СРСР у галузі Архітектури, громадський діяч.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився Юрій Степанович 10 липня 1947 року в м. Ворожба Білопільського району на Сумщині, у сім'ї вчителів Степана та Ганни Кобилякових. Дитинсто та юність провів у Путивлі.

Його батько  — Степан Никонорович Кобиляков був викладачем образотворчого мистецтва у Путивльському педучилищі. С. Кобиляков створив серію картин, присвячених стародавньому Путивлю, а також безліч пейзажів, мисливських замальовок. Роботи експонувалися в місті Путивлі, Сумах, Києві.

У 1971 році Ю.С, Кобиляков закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. Закінчивши інститут три місяці працював за направленням у Волгограді. Згодом пішов до армії, служив в м. Баку

Після армії, поїхав до Києва, де влаштувався на роботу в інститут «Гіпроград», навіть отримав київську прописку. Але долю вирішила поїздка додому, в Путивль, на день народження до матері. Батьки вмовили залишитися і з того часу Ю. С. Кобиляков проживав на Сумщині.

Його  керівниками-вчителями були Лушпа М. О., Бондаренко О. Д., Єпіфанов А.О.

З 1972 року працював на різних посадах у Сумській філії інституту «Укрміськбудпроект», а саме:

  • 1985–90 — головний архітектор;
  • 1990—2001 -  приймав посаду головного архітектора м. Суми
  • 1992–94  заступник міського голови.
  • 2001–02 — головний архітектор творчої майстерні архітекторів «Квадрат» (Суми);
  • 2002–05, 2007–09 — директор інституту «Сумипроект-1»;
  • від 2009 — заступник директора комунального підприємства «Архітектурара. Будівництво. Контроль» Сумської міської ради.

Також за роки своєї діяльності разом із Ільченком М. Т. та Дейнека А. І. сформували архітекторну школу. Довгі роки очолював Сумську обласну організацію Союзу архітекторів України.

З 2001 р. творчість і продуктивну працю архітектора Юрій Степанович поєднував з викладацькою роботою на архітектурному факультеті Сумського будівельного коледжу.

В останні роки Ю. С. Кобиляков, як і батько почав малювати картини, поміж них були мисливсько-рибальські пейзажі. Юрій Степанович любив поїздки на природу з друзями на полювання.

Юрій Кобиляков з друзями на полюванні. Могриця (Сумський район)

У ніч з 27 на 28 серпня Юрій Степанович пішов з життя.

Роботи[ред.ред. код]

За його проектами були реалізовані такі споруди :

  • реконструкція центрального ринку (1986),
  • Будинок профспілок на майдані Незалежності  (1990–96),
  • Палац дітей та юнацтва на вул. Соборній  (1994),
  • торговий комплекс «Імпульс» (2007),
  • церква Сергія Радонежського у Сумах (2004) ,
  • планування 8–12-го мікрорайонів міста.
Вручення першого видання «Суми. Вулицями старого міста» . Юрій Кобиляков та мер міста Суми Володимир Омельченко , 2004 р.

Юрій Степанович був ініціатором ідеї та одним із керівників авторського колективу архітектурно-історичного альбому «Суми. Вулицями старого міста»[1]. Робота колективу проходила в основному в будівлі міської архітектури, за адресою вул. Гагаріна. Цю подію описує кращий друг Юрія Степановича, Віталій Костянтинович Шейко, виконавчий директор обласної громадської організації "Центр соціально-гуманітарного розвитку «Рідний край»[2] :

« Літо 1999 року. В кінці того напруженого тижня, після трудового дня в кабінеті Юрія Степановича заплановано черговий виїзд мисливської команди на природу. Увагу присутніх (серед них був і автор статті) привернула купа сканованих матеріалів з листівок міста Сум. Юра почав захоплено розповідати про долю колекції, її унікальність і з характерною «кобиляковською» посмішкою запропонував ознайомитися з матеріалом та подати пропозиції. Я став переконувати його у своїй некомпетентності: не корінний сум’янин, не фахівець із колекціонування і навіть не науковий чи там архівний працівник... Але Юрій рішуче відкинув мої аргументи, і почалася спільна копітка робота в пошуках форми, змісту, структури задуманого видання. Залучення однодумців з наукової, музейної, архівної справи не дали позитивних результатів, та вселили надію, що ця «авантюра» має перспективу »

Зображення[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

Статуетка із зображенням золотого Фенікса.

Нагороджений:

  • срібною медаллю ВДНГ СРСР;
  • премією за кращий проект Палацу піонерів м. Враца (Болгарія) (1987 р.);
  • 1-ю премією обласного конкурсу щодо забудови універсального висотного комплексу по вул. Харківській (2004 р.).

«Суми. Вулицями старого міста»[ред.ред. код]

  • на 5-ій книжковій виставці-ярмарку «Книжковий світ-2003» у Києві видання отримало перше місце, а також диплом переможця в номінації «Найкраще туристично-краєзнавче видання року». Більш того була вручена статуетка «Срібний Нестор-літописець»
  • на VI Міжнародному фестивалі «Світ книги-2004» у Харкові «Гран-прі» і статуетку із зображенням золотого Фенікса в номінації «Книга року» — «Золота полиця»

Ушанування пам'яті[ред.ред. код]

Горельєф архітектору Юрію Степановичу Кобилякову

27 серпня 2014 р  у приміщенні Сумської обласної наукової універсальної бібліотеки було відкрито пам'ятну дошку та бронзовий горельєф Юрія Степановича Кобилякова. Автор — Олег Прокопчук.[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. S., Kobyli︠a︡kov, I︠U︡.; S., Sokolov, V.; K., Sheĭko, V. (2003). Sumy : vulyt︠s︡i︠a︡my staroho mista : istoryko-arkhitekturnyĭ alʹbom. Sumy: RVO "AS-Media". ISBN 9669584892. OCLC 62529886. 
  2. Шейко В. Юрій Кобиляков: пам'яті митця, архітектора, друга // Ярмарок. — 2014. — 28 серп. (№ 35). — С. 3.
  3. Лесина Ю. «Не знал покоя в творческом полете…»: в областной библиотеке открыли мемориальный горельеф архитектору Кобылякову // Ваш шанс. — 2014. — 3 сент. (№ 36). — С. 5а: фот

Джерела та література[ред.ред. код]