Ворожба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ворожба (місто))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ворожба
Герб Ворожби Прапор Ворожби
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Сумський район
Громада Ворожбянська міська громада
Код КОАТУУ: 5920610300
Засноване 1894
Статус міста з 1959 року
Населення 7138 (01.01.2017)[1]
Площа 14,8 км²
Поштові індекси 41811—815
Телефонний код +380-5443
Координати 51°10′17″ пн. ш. 34°13′41″ сх. д. / 51.17139° пн. ш. 34.22806° сх. д. / 51.17139; 34.22806Координати: 51°10′17″ пн. ш. 34°13′41″ сх. д. / 51.17139° пн. ш. 34.22806° сх. д. / 51.17139; 34.22806
Висота над рівнем моря 151 м
Водойма річка Вир
Назва мешканців ворожбя́нин, ворожбя́нка, ворожбя́ни
Відстань
Найближча залізнична станція Ворожба
До обл./респ. центру
 - фізична 45 км
 - залізницею 54 км
 - автошляхами 53,9 км
До Києва
 - залізницею 296 км
 - автошляхами 318 км
Міська влада
Рада Ворожбянська міська рада
Адреса 41811, Сумська область, Сумський р-н, м. Ворожба, вул. Богдана Хмельницького, 8
Вебсторінка Ворожбянська міськрада
Міський голова Дружченко Андрій Вікторович

Ворожба у Вікісховищі

Карта
Ворожба. Карта розташування: Україна
Ворожба
Ворожба
Ворожба. Карта розташування: Сумська область
Ворожба
Ворожба
Мапа

Ворожба́ (МФА[ʋoroˈʒbɑ] ( прослухати)) — місто районного підпорядкування в Сумському районі Сумської області. Розташоване на лівому березі річки Вир, за 3 км на північний захід від міста Білопілля. Відстань до облцентру становить близько 53 км і проходить автошляхом Р44.

Географія[ред. | ред. код]

Місто Ворожба знаходиться на лівому березі річки Вир, вище за течією примикає місто Білопілля, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Старі Вирки. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Великий залізничний вузол, станція Ворожба. Через місто проходить автомобільна дорога Т 1908.

Історія міста і станції[ред. | ред. код]

Шлях у Ворожбі на початку XX століття

Селище Ворожба засноване на територіях колишньої Білопільської сотні Сумського слобідського полку. З кінця XIX століття перетворилося на великий залізничний вузол.

  • З 1894 року вступила в експлуатацію вузькоколійна залізниця Ворожба — Хутір-Михайлівський (нині Дружба), яку в 1915 році перебудували на широку колію. Акціонерне товариство Московсько-Києво-Воронезької залізниці на початку 90-х років побудувало на Ворожбянському вузлі паровозо-вагонні майстерні. Економічне значення вузла зростало. Вивозився, головним чином хліб, довозилися вугілля матеріали, сіль тощо.
  • У 1888 році на кошти Харківсько-Миколаївської та Курсько-Київської залізниць, збудована нова будівля вокзалу станції Ворожба. За проєктом київського архітектора Миколи Юргенса, яка збереглася до нашого часу. Останній поточний ремонт вокзалу був здійснений у 1998 році.
  • Після ліквідації УНР на ворожбянському залізничному вузлі почалися відновні роботи. Проводилися вони в тяжких умовах. Але, попри це, вже в кінці відновного періоду залізничний вузол працював на повну потужність. Тут приймалося і звідси відправлялося вантажів більше, ніж в 1913 році. Так, протягом 1925—1926 років на станцію прибуло 18,4 тис. т вантажів, а було відправлене —41,4 тис. т.
  • Вокзал станції Ворожба за обсягом виконуваної роботи віднесений до ІІІ класу, а за умовами процесу утворення пасажиропотоку є транзитним. Із вокзалу станції можна виїхати на два напрямки — Київ та Харків. За добу в середньому протягом року із вокзалу вирушає 450 пасажирів. Станція Ворожба — дільнична, за обсягом виконуваної роботи віднесена до I класу, і наразі є міждержавною передаточною станцією на Московську залізницю.
  • Наприкінці XIX та на початку XX століть на лінії Ворожба — Київ споруджені станції: Путивль, Грузьке, Конотоп, Бахмач, Плиски, Крути, Ніжин, Носовка, Кобижчі, Бобровиці, Бобрик і Київ. У бік Курська: Волфине, Глушково, Корнєво, Колонтаївка, Артаково, Льгов, Лукашовка, Дьяконово і Курськ. Зазначення залізничної станції Ворожба, яка через деякий час стала вузловою, зростало. Становлення і розвиток станції Ворожба зробили суттєві зміни в розвиток економіки краю. До проведення Курсько-Київської залізниці Білопілля служило місцем збору борошна, жита вівса. Житнє борошно із довколишніх міст розходилось частково по Сумському і Лебединському повітах, на місцеві винокурні заводи та відправлялося в місто Глухів Чернігівської губернії. За ними приїздили із-за Десни, Великоросії. Пшеничне борошно і овес направлялось також на Північний Захід — в Чернігівську, Вітебську губернії. Частина вівса знаходила собі збут ще в Кременчуці, а жито — на Дону.
Залізничний вокзал (26 січня 2010 року)
  • Після проведення Курсько-Київської залізниці характер і обсяг торгівлі міста Білопілля змінився. Якщо раніше торгівля йшла з Глуховом, а звідти — за Десну й далі, то тепер із Білопілля продукція вирушала по Курсько-Київській залізниці. Основна маса зерна експортувалася за кордон — у Прусію.

Загальний розвиток капіталізму в Росії і, як одна із складових цього процесу — інтенсивне залізничне будівництво, призвели до значних змін залізничного вузла Ворожба. Навколо станції росло залізничне селище. В 1887 р. в ньому налічувалося 557 чол. Незрівнянно збільшувались пасажирські перевезення. Нагально постало питання про будівництво приміщення нового вокзалу. Наприкінці XIX ст. розпочалось його спорудження, а вже влітку 1898 р. новий вокзал станції Ворожба освятили й урочисто відкрили.

  • Вокзал збудований за проєктом архітектора Юргенца. Будівля вокзалу мала два фасади: східний і західний. В одному крилі вокзалу розміщувався зал очікування, в іншому — ресторан.
  • В крайній правій частині східного фасаду розташовані технічний відділ та митний пост. В крайній лівій частині західного фасаду розташовані кабінети начальника станції, заступника начальника станції, чергового по вокзалу, бухгалтерія та зал проведення планових інструктажів. В центральній частині вокзалу розташовані квиткові каси та відділення ЕКСПРЕСбанку. З усього видно що автор проєкту, архітектор Юргенц намагався створити споруду з перспективою на майбутнє, що не тільки тодішнім, а й прийдешнім поколінням було тут зручно, комфортно. Зараз цей чудовий архітектурний витвір є окрасою міста і посідає чільне місце вокзалів України.
  • Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках.
  • З вересня 2023 року місто зазнає постійних обстрілів з боку російської Федерації.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність[ред. | ред. код]

1959 1979 1989 2001 2016
10 826 9388 9811 8384 7198

Національний склад[ред. | ред. код]

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[2]:

Національність Відсоток
українці 90,95 %
росіяни 7,56 %
інші/не вказали 1,49 %

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3][4]:

Мова Відсоток
українська 92,08 %
російська 7,07 %
інші/не вказали 0,85 %

Постаті[ред. | ред. код]

Братська могила загиблих у Другій світовій війні

Уродженці[ред. | ред. код]

Поховані[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  3. Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]