Кокле (інструмент)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кокле
Кокле
Інші назви коклес
Класифікація струнний музичний інструмент, хордофон
Музиканти Мартіньш Бауманіс, Ніколайс Хенькіс, Маріс Муктупавелс, Валдіс Муктупавелс, Бирута Озоліня, Латвйте Подиня, Янис Порикис, Лайма Янсоне, Алоизийс Юсминьш
Виробники Имантс Робежниекс

Кокле (латис. kokle ('kʊ͡ɔk.le латг. лив. kāndla), історична назва Коклес (kokles, kūkles)[1] — традиційний латиський народний струнний щипковий музичний інструмент, що входить до Культурного канону Латвії[2]. Має схожість з литовським канклес, естонським Каннель, карело-фінським кантеле і російськими крилоподібними гуслями.

Конструкція[ред. | ред. код]

Кокле має порожнистий трапецієподібний корпус з тонкою дерев'яною декою. Дерев'яні кілки встановлюються на вузький металевий стрижень, до якого кріпляться струни. Струни цього інструменту можуть бути виготовлені з тонких кишок тварин, рослинних волокон, а також металеві — з сталі чи латуні. Традиційно в інструменті було 6-9 струн пізніше їх кількість стала більше десяти. У нижньої струни зазвичай роль Бурдона — вона звучить весь час. У сучасних Кокле число струн досягає двадцяти.[3]

Звучання Кокле залежить від породи дерева, з якого зроблений інструмент: для непрофесійних інструментів використовується липа або береза, для академічного концертного — тільки клен.[4]

Історія[ред. | ред. код]

Поштова марка СРСР

Перші письмові відомості про цей музичний інструмент датовані XV століттям, коли на ньому грали прибалтійські племена.

В знак важливості цього національного інструменту Латвії, яка є народним музичним символом, в 1991 році була випущена поштова марка СРСР. У 2014 році була випущена латвійська поштова марка[5], а в 2013 році — пам'ятна монета в 1 лат із зображенням Кокле.[6]

Техніка гри[ред. | ред. код]

Коклеістка Лайма Янсон

Музикант зазвичай грає на інструменті сидячи, перебираючи потрібні струни правою рукою, приглушаючи непотрібні — лівої. При грі Кокле кладуть на стіл, рідше — на коліна, під час руху підвішують на шию.

Варіанти[ред. | ред. код]

Розрізняють декілька варіантів цього музичного інструменту:

11-струнний латгальскій Кокле
  • латгальскій Кокле (Latgales kokle) — має крило, яке посилює звучання інструменту і служить підставкою для руки; він менш прикрашений і важчий;
  • Курземский Кокле (Kurzemes kokle) — без крила, зазвичай прикрашений орнаментом і різьбленням;
  • цітровідний Кокле (cītarkokle) — більш пізній інструмент, що виник під впливом західноєвропейських цитр, — з великим корпусом, металевими кілками і великою кількістю струн;
  • концертний Кокле (koncertkokle) — з більш широким діапазоном нот, на деяких є пристрій для зміни висоти тону струни.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Муктупавелс В.. {{{Заголовок}}} = Latviešu mūzikas instrumentu sistemātika. — Рига : Латвийская ассоциация высших школ, 1999. — С. 96.[недоступне посилання з Октябрь 2018]
  2. Kokles un koklēšana(латис.)
  3. Кокле — латышский струнный щипковый народный музыкальный инструмент. Riga Portal. 17.02.2014. Процитовано 2016-03-28. 
  4. Кокле — латышский народный инструмент. Pribalt.info. 01.02.2014. Архів оригіналу за 2016-04-06. Процитовано 2016-03-28. 
  5. Латвия. Национальные музыкальные инструменты. Peterstamps. 09.04.2014. Процитовано 2016-03-28. 
  6. Банк Латвии выпустит однолатовик с кокле. Baltic News Network. 07.06.2013. Процитовано 2016-03-28. 

Посилання[ред. | ред. код]