Колючниця волохата
| Колючниця волохата | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Рід: | Колючниця (Picnomon) Adans. |
| Вид: | Колючниця волохата (P. acarna)
|
| Біноміальна назва | |
| Picnomon acarna (L.) Cass., 1826
| |
Колючниця волохата[1], пікномон колючий[2] (Picnomon acarna) — вид квіткових рослин з родини айстрових (Asteraceae).
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Це однорічна чи дворічна рослина 15–50(70) см, притиснуто- і тонко-павутиниста, з білим, колюче-широко-крилатим стеблами і вузькими колюче-зубчастими черговими листками. Стебла жорсткі, прямі, слабо розгалужені, залистнені. Листки довгасто-ланцетні, 8–12 см завдовжки; нижні та середні — слабо перисто-виїмчасті, на краю коротко-війчасті, на кінці з довгими відігнутими жовтими колючками, шкірясті, сіро запушені. Квіткові голови (кошики) на кінцях гілок поодинокі, сидячі, більш-менш вкриті найвищими листками, багаторядні приквітки остисто-зубчасті. Квітки рожеві або пурпурні, двостатеві 12—18 мм завдовжки. Плід — зворотноконічна сім'янка, 5–5,5 × 2,4–2,6 мм; поверхня гладка, блискуча, від білувато-жовтої до коричневої; папус пір'ястий, має довжину від 14 до 19 міліметрів[2][3][4]. 2n = 32[5].
Поширення[ред. | ред. код]
Зростає на півдні Європи, на північному заході Африки, у Західній і Центральній Азії: Афганістан, Албанія, Алжир, Болгарія, Кіпр, Франція, Греція (у т. ч. Східно-Егейські острови, Крит), Іран, Ірак, Італія (у т. ч. Сицилія), Казахстан, Киргизстан, Ліван, Сирія, Марокко, Північний Кавказ, Ізраїль, Йорданія, Португалія, Румунія, Іспанія (у т. ч. Балеарські острови, Канарські острови), Таджикистан, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Туніс, Туреччина (у т. ч. європейська), Туркменістан, Крим — Україна, Узбекистан, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Хорватія, Македонія, Словенія, Сербія; інтродукований до Австралії та Балтійського узбережжя (Фінляндія, Швеція, Естонія)[6][7].
В Україні вид росте на сухих сміттєвих місцях, біля доріг, поблизу житла, на пасовищах — широко розповсюджений у Криму, особливо по ПБК[2].
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Picnomon acarna // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 351.
- ↑ Daniel Dítě (2011). Picnomon acarna. botany.cz. Процитовано 20.12.2023. (чеськ.)
- ↑ Bojnanský, V.; Fargašová, A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 725. (англ.)
- ↑ Tropicos
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 20.12.2023. (англ.)
- ↑ The Euro+Med PlantBase. Процитовано 18.12.2023. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||